КАШЕЛЬ: ЛІКУЄМО ПРАВИЛЬНО
Будь-яке гостре респіраторне захворювання в 60% випадків супроводжується кашлем
Кашель — це захисний механізм, спрямований на очищення дихальних шляхів. Утворення та виведення трахеобронхіального секрету клітинами слизової оболонки вважається найбільш важливим механізмом місцевого захисту респіраторного тракту та називається мукоциліарним транспортом. В результаті подразнення розташованих на слизовій оболонці повітроносних шляхів рецепторів кашель може виникати у здорових людей при вдиханні парів бензину, пилу, холодного чи, навпаки, перегрітого повітря, потраплянні сторонніх тіл (наприклад, крихт хліба або цукерки). У той же час кашель як складний за своїм механізмом рефлекторний акт нерідко є однією з найчастіших ознак різних захворювань. Налічують понад 50 причин, що зумовлюють кашель.
Чинник ризику – ГРЗ
Будь-яке вторгнення мікробів запускає каскад запальних реакцій, що може призвести до пошкодження миготливого епітелію бронхів. При цьому кількість бронхіального секрету збільшується, а властивості мокротиння (в’язкість, еластичність) змінюються через зниження вмісту води та підвищення концентрації муцину. Як компенсація для очищення респіраторного тракту виникає кашель. Крім того, при запаленні через скупчення слизу, спазму і набряку тканин звужується просвіт бронхів, а наявність вірусу спричиняє збільшення кількості вільних радикалів, що призводять до руйнування сурфактанта (ліпідної плівки, яка вкриває дихальні шляхи) і зменшення його утворення. Деякі різновиди вірусів вражають переважно дрібні бронхи – бронхіоли, що може призвести до серйозних порушень легеневої вентиляції.
Максимальний терапевтичний ефект при використанні амброксолу та бромгексину настає на 4–6-й день
Кашель – сухий або вологий
Продуктивний (вологий) кашель супроводжується виділенням мокротиння та забезпечує його видалення разом із патогенними мікроорганізмами. Сухий (непродуктивний) кашель зумовлений подразненням кашльових рецепторів, чутливість яких за умов запалення підвищується. Нерідко сухий кашель виникає внаслідок утрудненого відтоку густого та в’язкого слизу і згодом може трансформуватися у вологий. Але так чи інакше кашель, фізіологічний захисний рефлекс очищення дихальної системи, дуже швидко може набути патологічного характеру і спричинити загальну слабкість, гіпертонічний криз, відмову від їжі, блювання і загальне виснаження. Тому його поява потребує серйозного ставлення та грамотного підходу до лікування.
Лікування. Що важливо знати?
Для правильного вибору протикашльового засобу необхідно:
- – по-перше, постаратися визначити причину кашлю і те, як сильно він впливає на стан хворого, виявити наявність або відсутність бронхоспазму;
- – по-друге, оцінити характер кашлю (сухий чи вологий), бронхіального секрету (слизовий чи гнійний, рідкий чи в’язкий, його кількість тощо);
- – по-третє, зважати на фармакологічні характеристики протикашльових препаратів.
У маленьких пацієнтів існують свої особливості кашлю, які необхідно враховувати при виборі лікарського засобу. Так, наприклад, у дітей першого року життя та дошкільнят виробляється спочатку більш щільне та густе мокротиння, яке порушує «ковзання» слизу бронхіальним деревом. Липкий секрет порушує роботу і без того ще нерозвинених війок миготливого епітелію. Неабияку роль у цьому віці відіграє недостатнє утворення сурфактанта. Починаючи з віку 5‒6 років у механізмі виникнення кашлю великого значення набувають бронхоспазм та підвищена чутливість бронхів.
Прийом муколітиків та відхаркувальних засобів має супроводжуватися вживанням великої кількості рідини
Критерії вибору
Лікування кашлю має бути спрямоване на усунення його причини (відмова від куріння, видалення сірчаної пробки з вуха та ін.) або ліквідацію патологічного процесу (наприклад, лікування пневмонії), що призвів до його появи. Для цього найбільш широко використовують протикашльові, муколітичні або відхаркувальні лікарські засоби.
Власне протикашльові препарати пригнічують або кашльовий центр (центральної дії), або кашльовий рефлекс (периферичної дії), знижуючи чутливість кашльових слизових рецепторів. Протикашльові препарати периферичної дії знижують частоту та інтенсивність кашлю, даючи можливість відновитися слизовій оболонці дихальних шляхів. Застосовують їх при гострому трахеїті, ларингіті, бронхіті. Однак протикашльові препарати всіх типів протипоказані при підвищеній продукції мокротиння та у разі бронхоспазму. Обмежений їхній прийом і у дітей віком до 2 років.
Обволікальні протикашльові засоби. Зазвичай це збори, сиропи, чаї та таблетки для розсмоктування, що містять рослинні екстракти (евкаліпта, білої акації, лакриці, дикої вишні тощо), а також гліцерин, мед та інші компоненти. Їхня дія заснована на створенні захисного шару для слизової оболонки носо- та ротоглотки. Застосовувати їх слід часто, кожні 3‒4 год, невеликими порціями, у теплому вигляді, інакше ефект буде незначний.
Відхаркувальні лікарські засоби. У переважній більшості це екстракти трав: алтей, аніс, дев’ятисил, багно, материнка, іпекакуана, мати-й-мачуха, подорожник, росянка, солодка, соснові нирки, фіалка, чебрець, термопсис та ін., а також терпінгідрат та йодиди. Вони необхідні, коли мокротиння замало і воно не має високої в’язкості. Відхаркувальні препарати сприяють посиленню секреції бронхіальних залоз, що збільшує рідкий (нижній) шар слизу, тим самим підвищуючи активність миготливого епітелію.
Муколітичні препарати у переважній більшості випадків є оптимальними при лікуванні кашлю (особливо у дітей). До них належать похідні амброксолу, бромгексину, ацетилцистеїну, карбоцистеїну, а також деякі ферменти (трипсин, хімотрипсин) та ін. Вони ефективно розріджують мокротиння, не збільшуючи суттєво його кількості. Амброксол – найбільш відомий і безпечний муколітик – швидко розріджує в’язкий секрет, стимулює рух війок, прискорює евакуацію мокротиння. Його важливою особливістю є здатність підвищувати вміст сурфактанта в легенях, оскільки ліпідна плівка має антиоксидантні властивості та стимулює місцевий імунітет. Крім того, при сумісному застосуванні з деякими антибактеріальними препаратами амброксол сприяє їхньому проникненню в уражені органи та тканини. Карбоцистеїн є похідним цистеїну, але особливістю фармакологічної дії цього препарату є те, що поряд з муколітичним ефектом карбоцистеїн відновлює нормальну активність секреторних клітин. При цьому його дія поширюється на всі залучені до патологічного процесу відділи дихальних шляхів – верхні та нижні, а також придаткові пазухи носа, середнє та внутрішнє вухо. Тому цей препарат широко використовують в оториноларингології.
Останнім часом все більшого значення набувають препарати, які містять два компоненти і більше і мають різноспрямовану дію, або комбіновані засоби, до складу яких входять компоненти односпрямованої дії, що взаємодоповнюють та підсилюють ефект один одного. Проте не слід забувати, що муколітичні препарати не можна комбінувати з протикашльовими засобами, оскільки накопичення в бронхах великої кількості рідкого мокротиння у разі пригнічення кашльового рефлексу створює передумови для «заболочування» дихальних шляхів.
Гарячий напій, таблетки, сиропи – така різноманітність лікарських форм допомогає задовольнити індивідуальні уподобання хворих. Дітям, людям похилого віку та ослабленим пацієнтам набагато зручніше прийняти ліки у формі сиропу або чаю, що зігріває. В інших випадках можна сміливо рекомендувати таблетки.
