Кесарів розтин: що потрібно знати
228 років історії
Кесарів розтин – хірургічна операція діставання плоду та посліду із порожнини матки шляхом розрізу її стінки. Термін «кесарів розтин» (caesarea sectio) походить з латинської мови і означає «королівський розріз». За переказами, саме в такий спосіб з’явився на світ 12 липня 100 року до нашої ери давньоримський політичний діяч і диктатор Гай Юлій Цезар. І нібито своєю назвою це хірургічне втручання завдячує саме римському імператору. Але насправді ні. В оману людей ввели праці римського історика Плінія Старшого, який на догоду правителю твердив, що через кесарів розтин народжувалися навіть предки Юлія Цезаря, а тому були особливими.
Матір Юлія Цезаря померла в 54 році до нашої ери, коли самому імператору було 46 років. Тому припущення про проведення таких складних операцій у цей період є хибним. Певна річ, найвірогідніше Юлій Цезар народився природним шляхом.
В VII ст. до нашої ери у Стародавньому Римі видали закон, який зобов’язував виймати дитину з лона померлої жінки для окремого поховання. Втім, до медицини цей припис також не мав жодного стосунку, радше до тогочасних релігійних переконань: вважалося, що в дитину у лоні матері може вселитися злий дух. Однак, судячи зі збережених даних, іноді немовлят вдавалося дістати живими.
Методики проведення операцій на живих жінках зафіксовані в іудейських талмудах, проте даних про вдале завершення втручань не існує.
Інформація про окремі успішні кесареві розтини з’являється з XVI ст. У 1500 р. стало відомо про врятовану матір і немовля у Швейцарії. Майбутній батько, кастратор свиней Якоб Нуфер звернувся до влади за дозволом на проведення операції своїй дружині, пологи в якої тривали вже кілька діб. На жаль, запрошені лікарі нічим не змогли зарадити бідолашній породіллі. І тоді Нуфер за допомогою помічників сам провів кесарів розтин своїй дружині. Дитина народилася живою і прожила 77 років. Жінка опісля народила ще п’ятеро дітей, серед яких і двійню.
Ще через 100 років німецький лікар Траутман прооперував породіллю, дитина якої також народилася здоровою. Через місяць жінка померла, проте не від операції, а від наслідків сильної застуди.
Випадки вдалих кесаревих розтинів описували європейські мандрівники. Так стало відомо про оперативне втручання під час пологів у 1879 р. в Уганді. Як антисептик використовували бананове вино: ним обробили інструменти, руки лікарів і місце розрізу, а також напоїли жінку. Після процедури наклали шви за допомогою металевих стрижнів та ниток, згори закрили пов’язкою. Через 11 днів жінка одужала.
В Російській імперії з 1756 до 1860 р. було проведено 12 операцій кесаревого розтину. Жодна із жінок не вижила, серед немовлят помирав кожен другий. Що й не дивно, адже розріз на матці тоді не зшивали, і відкрита внутрішня рана аж ніяк не сприяла одужанню.
З 1876 р. методика проведення операції змінилася: після кесаревого розтину матку почали видаляти, що знизило материнську смертність на 20%, однак завадило жінкам народжувати знову. У ХІХ ст. водночас із зовнішнім розрізом почали зшивати і саму матку, а також використовувати знеболювальні засоби. Проте материнська смертність все одно залишалася дуже високою.
У наш час, з розвитком хірургічних та анестезіологічних технологій, кесарів розтин не вважається складним оперативним втручанням і не загрожує ані здоров’ю матері, ані здоров’ю дитини.
Збільшення частоти кесаревих розтинів на 1% призводить до підвищення фінансових затрат на 63 млн доларів США на рік, а під час ускладнень ця цифра зростає у 2-3 рази
Класифікація Робсона
У 2015 р. ВООЗ оприлюднила дані, які стосувалися кількох аспектів проведення кесаревих розтинів. Вони опиралися на результати двох досліджень, проведених у рамках Спеціальної програми наукових досліджень, розробок і підготовки наукових кадрів у галузі відтворення населення ПРООН/ЮНФПА/ВООЗ/ Всесвітнього банку. Ця програма, яку виконують спільно з Департаментом ВООЗ з репродуктивного здоров’я і наукових досліджень, є основним інструментом проведення наукових досліджень в галузі відтворення населення в системі ООН.
У заяві ВООЗ йшлося про те, що кесарів розтин є одним із найпоширеніших хірургічних втручань у світі, причому кількість таких операцій у країнах з середнім і високим рівнем доходів постійно зростає. З одного боку, кесареві розтини здатні рятувати людські життя, а з іншого – виконані за відсутності медичних показань, можуть загрожувати здоров’ю матерів і дітей у коротко- і довготривалій перспективі. Саме тому у документі акцентовано на тому, що брати до уваги необхідно потреби пацієнтів у кожному конкретному випадку, а також відмовитися від практики досягнення планових показників.
Кесарів розтин необхідно виконувати, якщо природні пологи є небезпечними для здоров’я матері чи дитини, зокрема, у разі затяжних пологів, дистрес-синдрому, передлежання плода. Водночас операція може зумовлювати серйозні ускладнення, інвалідність і навіть летальний кінець, якщо умови для безпечного виконання кесаревого розтину відсутні.
Читайте також: Люди, рожденные путем кесарево сечения, чаще страдают ожирением
До 1985 р. міжнародна спільнота фахівців з охорони здоров’я дотримувалася думки, що ідеальний показник частоти виконання кесаревих розтинів становить 10-15%. Проте дослідження останніх років довели, що коли частота виконання цих втручань зростає до 10% на рівні популяції, показники материнської і неонатальної смертності знижуються. А якщо частота перевищує 10%, показники смертності збільшуються.
Зазначається, що досі невідомий вплив частоти проведення кесаревих розтинів на завершення вагітності для матері і немовляти, зокрема щодо мертвонародження та таких ускладнень, як пологова асфіксія. Необхідні подальші дослідження наслідків кесаревого розтину для психологічного і соціального благополуччя жінки.
Задля стандартизації міжнародно визнаної системи класифікації з метою послідовного моніторингу і порівняльного аналізу даних про частоту виконання кесаревих розтинів, ВООЗ пропонує затвердити класифікацію Робсона як міжнародно визнану систему класифікації кесаревих розтинів.
Система Робсона передбачає, що кожна жінка, яка поступає у пологове відділення, може бути зарахована до однієї з десяти груп з огляду на характеристики, які легко встановити:
- • кількість попередніх вагітностей
- • положення плода (головою допереду)
- • гестаційний вік (кількість повних тижнів, що пройшли між першим днем останньої менструації, а не передбачуваного часу зачаття, і датою пологів
- • кесарів розтин в анамнезі
- • кількість дітей
- • ознаки початку пологів.
Використання цієї системи дасть змогу проводити порівняльний аналіз частоти виконання кесаревих розтинів як у рамках окремих медичних закладів, так і між закладами охорони здоров’я, між країнами і регіонами. Що у кінцевому підсумку оптимізує проведення кесаревих розтинів, а також підвищить якість надання медичної допомоги.
Збільшення частоти кесаревих розтинів на 1% призводить до підвищення фінансових затрат на 63 млн доларів США на рік, а під час ускладнень ця цифра зростає у 2-3 рази
Ризики, що пов’язані з операцією кесаревого розтину:
• для матері:
гістеректомія, повторні хірургічні втручання, тромбоемболічні ускладнення, пошкодження сечового міхура, смерть; у разі наступних вагітностей – розрив матки під час наступних пологів, ризик антенатальної загибелі плода, передлежання та прирощення плаценти
• для плода:
пошкодження шкіри, дихальні розлади
