Куди подітися клінічному провізору?
Коли я приступила до роботи, у мене виникли проблеми із службовцями Державної лікарської інспекції стосовно моєї кваліфікації. За їх словами та на підставі Наказу МОЗ України № 340, фармацевти з дипломом за спеціальністю «Клінічна фармація» не мають права працювати в аптеці — відпускати лікарські засоби за першим столом, а також призначатися на посади завідуючих аптеками.
Звернувшись із письмовими запитами до Міністерства охорони здоров’я України із проханням роз’яснити, чому саме вищевказана спеціальність не дозволяє працювати в аптечних закладах, чіткої відповіді не отримала.
Згідно з отриманою освітою я повинна працювати в лікарняній установі, яле, як це буває в нашій державі, коштів у бюджеті на створення таких посад (робочих місць) НЕМАЄ!
…Це просто абсурд — забороняти клінічним провізорам працювати в аптеках. Адже це спеціальність міжнародного значення. Можливо, вона є новою для України, але вона готує хороших та досвідчених спеціалістів у галузі фармації, які більш потрібні в аптеці, ніж у лікарні…»
Зрозуміло, що ми просто не могли залишити без уваги цей лист (до речі, підписаний «Колектив клінічних провізорів»). Щоб з’ясувати ситуацію, яка склалася із працевлаштуванням клінічних провізорів, ми вирішили звернутися до експертів
Ветютнева Наталя Олександрівна, професор, завідуюча кафедрою контролю якості та стандартизації лікарських засобів НМАПО ім П.Л. Шупика:
— На сьогодні, згідно з діючою нормативною базою, зокрема, за наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 («Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад»), клінічний провізор повинен працювати на посаді «провізор клінічний». Якщо в аптеці така посада є. Може працювати в лікувально-профілактичному закладі — знову-таки, якщо є така можливість. До мене зверталося багато випускників Вінницького медуніверситету, які закінчили факультет клінічної фармації та пройшли інтернатуру за спеціальністю «Клінічний провізор». Тому я знаю, що існують проблеми із працевлаштуванням клінічних провізорів. Плани навчання дуже схожі, але нормативно це питання не вирішене. Це певна недоробка, яка повинна усуватися на рівні МОЗ України.
Ініціатива повинна йти від тих, хто здобував цю спеціальність. Але є така «зачіпка», що провізор може мати декілька спеціальностей. Тож із дозволу Департаменту кадрової політики і запобігання корупції МОЗ України можна пройти спеціалізацію чи інтернатуру з іншої спеціальності або отримати субспеціальність.
Зименковський Андрій Борисович, професор, завідуючий кафедрою клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного
Зименковський Андрій Борисович, професор, завідуючий кафедрою клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
медичного університету ім. Данила Галицького:
— Вважаю, що потрібно змінити умови ліцензування, тобто необхідно додати одне-єдине речення до наказу Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України від 21.09.20010 № 340 («Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами»). Це набагато простіше, ніж займатися перепідготовкою клінічних провізорів. Дійсно, дуже часто в аптеках посада «провізор клінічний» не передбачена, та й у лікувальних закладах така посада відсутня. Звісно, ніхто не буде перепрофілювати посаду лікаря-гінеколога. Але, наприклад, у Львові був такий прецедент: ставку провізора розділили — 0,5 ставки залишили власне провізору, а 0,5 — віддали провізору клінічному. Така ситуація також не може влаштовувати, людина не буде працювати за мізерну зарплату. Ось і йдуть наші випускники працювати на фірми. Але вони потрібні галузі. Нещодавно Житомир «замовив» 6 клінічних провізорів. Це означає, що все ж таки є можливість створювати робочі місця!
Гуленко Оксана Іванівна, директор Всеукраїнської громадської організації «Аптечна професійна асоціація України»:
— На жаль, зміни в Наказі МОЗ України № 340 щодо умов ліцензування не можуть вирішити цієї проблеми. Свого часу наша організація разом з Держлікіспекцією МОЗ Україниі намагалася це зробити. Але ініціативу було зупинено юридичним відділом МОЗ України та Міністерством юстиції України. Справа в тому, що основна проблема — це Наказ МОЗ України № 385 та Наказ МОЗ України від 29.03.2002 № 117 («Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників»), тобто зміни потрібно вносити саме в ці документи.
Безперечно, клінічні провізори є належним чином підготовленими фахівцями та теоретично можуть працювати на посаді провізора, тому що плани навчання збігаються. До речі, вони навіть краще підготовлені до здійснення фармацевтичної опіки.
Зараз ми готуємо нове звернення до МОЗ України щодо внесення змін в існуючі нормативні документи з цього питання.
Зупанець Ігор Альбертович, голова проблемної комісії «Клінічна фармакологія та клінічна фармація» МОЗ та АМН України, завідуючий. кафедрою клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Зупанець Ігор Альбертович, голова проблемної комісії «Клінічна фармакологія та клінічна фармація» МОЗ та АМН України, завідуючий. кафедрою клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України:
— В умовах становлення та поширення концепції відповідального самолікування провізору доводиться працювати з широким асортиментом лікарських препаратів, у тому числі імпортних та безрецептурних, надавати консультативну допомогу хворим і поширювати роботу з фармінформації. Крім того, провізор стає повноправним учасником лікувальної, а також науково-дослідницької роботи з вивчення оригінальних ліків і дослідження біоеквівалентності генеричних лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах. З’являються і нові функції провізора, пов’язані з розвитком фармацевтичного ринку: проведення фармакоекономічних досліджень, робота медичним представником та ін.
Для виконання завдань, особливо з питань раціонального використання ліків у конкретного хворого (відвідувач аптеки) найкраще підготованим є фахівець зі спеціальності «Клінічна фармація» — клінічний провізор.
В Україні клінічних провізорів готують з 1999 р., і для їх працевлаштування було створено відповідну нормативно-правову базу — від Постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 № 507 «Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах з відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями», Національного класифікатора України: класифікатора професій ДК 003:2005, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 до кваліфікаційних характеристик професій фахівців: вип. 78 «Охорона здоров’я», затвердженого Наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002.
Але з моменту першого випуску фахівців зі спеціальності «Клінічна фармація» і до теперішнього часу періодично виникають конфліктні ситуації при спробах клінічних провізорів влаштуватися на роботу в аптеки. Особливо це стосується аптек з недержавною формою власності, які здійснюють роздрібну торгівлю лікарськими засобами.
Отже, щодо можливості працевлаштування в аптеці фахівця фармації спеціальності «Клінічна фармація» освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»:
1. Згідно з Наказом МОН України № 629 від 29.07.2004 «Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальностей …7.110206 «Клінічна фармація» напряму підготовки 1102 «Фармація»…», який погоджено з Міністерством праці і соціальної політики України, розроблено і внесено МОЗ України, клінічний провізор підготовлений до роботи за наступними видами діяльності:
24.41.0 Виробництво основних фармацевтичних продуктів
51.46.0 Оптова торгівля фармацевтичними товарами
52.31.0 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами
52.32.0 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними виробами
74.13.0 Дослідження ринку та вивчення суспільної думки
85 Охорона здоров’я та соціальна допомога
85.1 Діяльність з охорони здоров’я людини
85.11 Діяльність лікувальних закладів
з узагальненим об’єктом діяльності: лікарські засоби, стан здоров’я людини і може займати первинні посади: провізор, клінічний провізор, консультант психолого-медико-педагогiчноi консультації, представник медичний фармацевтичних фірм.
2. Згідно з Наказом МОЗ України № 385 від 28.10.2002 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармації з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» серед провізорів-спеціалістів затверджено посаду «провізор клінічний». Поясненням до цього наказу (п. 16) визначено, що «аптека — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення».
3. Наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 затверджено штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я (Додатки 1–51 до Наказу), які поширюються на державні та комунальні заклади охорони здоров’я, зазначені в цьому Наказі.
По відношенню до закладів охорони здоров’я недержавної форми власності, у тому числі фармацевтичних, застосовуються загальні положення щодо визначення штатів, а також потреби в кадрах, передбачені чинним законодавством. Так, зокрема, ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України передбачає, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
4. Відповідно до кваліфікаційної характеристики (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників: Вип. 78 «Охорона здоров’я». — К., 2002. — С. 205 207) клінічний провізор «…Забезпечує хворих висококваліфікаційною медичною допомогою шляхом надання рекомендацій лікарям та хворим про найбільш ефективні лікарські препарати. Разом з лікарем здійснює підбір ліків та визначає їх індивідуальні дози для хворих залежно від віку, статі, основного захворювання та супутньої патології; визначає режим введення лікарських препаратів конкретним хворим; прогнозує можливі ускладнення при одночасному використанні декількох препаратів; підбирає найбільш ефективні та найменш токсичні комбінації ліків певної фармакологічної групи; визначає аналоги імпортним препаратам тієї ж дії та їх порівняльну вартість, підвищуючи ефективність та економічність фармакотерапії. Надає інформацію про нові лікарські препарати в порівнянні з відомими вітчизняними та зарубіжними препаратами. Забезпечує необхідний асортимент та формування формуляра лікарських препаратів, а також контакти з аптечними установами для своєчасного придбання їх лікувально-профілактичним закладом. Здійснює накопичення, систематизацію та поширення фармацевтичної та фармакологічної інформації. Забезпечує належну фармацевтичну опіку хворих при відпуску безрецептурних лікарських препаратів; фармацевтичну опіку лікарів та хворих при призначенні рецептурних ліків. Бере участь у проведені клінічних випробувань та біоеквівалентності лікарських препаратів. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Веде необхідну документацію, пов’язану з призначенням лікарських засобів хворим…»
Тобто функція забезпечення якісною інформативно-консультаційною допомогою пацієнта (а згідно з рекомендаціями ВООЗ — будь-яка особа, яка звернулася за допомогою у зв’язку з проблемами здоров’я, є пацієнтом) при відпуску безрецептурних і, особливо, при призначенні рецептурних ліків покладається на клінічного провізора. Кількість зареєстрованих безрецептурних та рецептурних ліків в Україні знаходиться у співвідношенні приблизно 1:6, в неспеціалізованих аптеках номенклатура рецептурних ліків може сягати 70%, а в аптеках (будь-якої форми власності), які розташовані на території спеціалізованих лікарень (кардіологічних, туберкульозних, онкологічних, психіатричних, педіатричних та ін.), їх відсоток ще більше.
Тому наявність у штатному розписі аптеки, яка займається роздрібною торгівлею лікарськими засобами, посади «провізор клінічний» є ознакою надання високоякісної фармацевтичної допомоги, що враховується при атестації аптек.
4. Таким чином, випускник спеціальності «Клінічна фармація» має право на працевлаштування в аптеки, які займаються роздрібною торгівлею безрецептурними і, найважливіше, рецептурними ліками.
5. Виходячи з пп. 3,4 для забезпечення працевлаштування клінічного провізора в аптеці найбільш об’єктивним з позиції інтересів пацієнта є:
– приведення у відповідність до основоположного документа — галузевого стандарту освіти (затвердженого МОН України, погодженого з Міністерством праці і соціальної політики України, розробленого і внесеного МОЗ України), кваліфікаційної характеристики та посадової інструкції фахівця з доданням пункту «Забезпечення населення та ЛПЗ лікарськими засобами та іншими товарами медичного призначення»;
– внесення змін до умов ліцензування аптек — додати вимоги щодо обов’язкового введення посади «клінічний провізор».
Щодо можливості проходження клінічними провізорами спеціалізації з загальної фармації на базі інститутів післядипломної освіти, то, на наш погляд, у цьому немає потреби, тому що до навчального плану підготовки клінічного провізора включено необхідний обсяг фармацевтичних дисциплін, зміст яких повністю відповідає завданню та принципам організації роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Сьогодні клінічні провізори вивчають дисципліни «організація та економіка в фармації» і «фармацевтичний менеджмент і маркетинг», складають державний іспит з організації та управління у фармації, під час інтернатури проходять 4-тижневе стажування в аптеці. За необхідністю цей термін можна продовжувати.
Що ж треба і можливо зробити вже зараз для працевлаштування клінічних провізорів в аптеках?
1. Уважно прочитати мої коментарі завідувачам аптек, організаторам охорони здоров’я, керівникам та службовцям Державної лікарської інспекції.
2. У разі виникнення запитань — зателефонувати мені на номер: 0(57) 706-30-76.
3. Затвердити штатний розпис своєї аптеки із включенням до нього посади «провізор клінічний».
Зі свого боку, я готовий виступити експертом у будь-яких конфліктних ситуаціях, пов’язаних із працевлаштуванням клінічних провізорів.
