Кумарин — безпека передусім
Відомо, що кумарин, який є головною речовиною у формуванні приємного запаху скошеної трави, користується величезною популярністю у парфумерів найвідоміших світових фірм. Значного поширення набула ця сполука також у кулінарії та медицині, а між тим в усіх цих галузях її потрібно застосовувати з особливою обережністю, щоб не завдати шкоди здоров’ю людини, оскільки вона має деякі небезпечні особливості
Хіміки розібралися
Головною причиною того, що кумарин наявний у багатьох рослинах, є його запах, який відлякує комах. Найбільша кількість цієї речовини міститься в плодах дерева під назвою диптерикс духмяний (Dipteryx odorata), що зростає у тропіках Південної Америки (переважно в Болівії, Бразилії, Перу та Венесуелі). Саме з цієї рослини кумарин вперше виділив ще у 1813 р. Август Фогель, який помилково прийняв його за бензойну кислоту. Лише у 1820 р. французький вчений Ніколя Гібурт визначив цю речовину як індивідуальну й назвав її «кумарин» (від «coumarou» — французької назви плодів диптериксу), хімічна ж назва кумарину — лактон орто-оксикоричної кислоти.
У 1868 р. англійський хімік Уільям Перкін синтезував кумарин за лабораторних умов, а в 1877 р. запропонував його промисловий синтез, що полягав у взаємодії саліцилового альдегіду з ангідридами карбонових кислот у присутності слабких основ (лужних солей карбонових кислот, третинних амінів та ін.). У наші дні існує декілька способів синтезу кумарину й розробляються нові, простіші, дешевші й більш екологічні. У чистому вигляді ця речовина являє собою безбарвні кристали.
Де ще міститься кумарин? Серед інших рослин можна згадати перш за все коричник та ваніль, в яких вміст кумарину також досить високий. У дещо нижчих концентраціях ця речовина міститься у таких рослинах, як полуниця, абрикоси, ромашка, айстри, буркун, деревій, а загалом — більш ніж у 80 їх видах.
Зазначимо, що при гнитті біомаси рослин, багатих на кумарин, у результаті метаболічних процесів, що запускаються гнилісною мікрофлорою, кумарин окислюється до 4-гідроксикумарину і димеризується. Дикумарин, що утворюється, є небезпечною отрутою, яка блокує роботу вітаміну К й перешкоджає згортанню крові. Таким чином, якщо тварини наїлися прілого сіна, в якому були рослини, що містять кумарин, вони ризикують загинути від втрати крові за найменшої подряпини! В середині ХХ ст. біологічну активність дикумарину ретельно вивчили й створили більш ефективні антикоагулянти, наприклад, варфарин — продукт конденсації кумарину та бензиліденацетону, який виявився ще ефективнішим за дикумарин. Він є лікарським засобом від тромбозу й одночасно отрутою для щурів — все залежить від дози!
Вельми популярні прянощі
На батьківщині диптериксу, тобто у Південній Америці, вважають, що цій рослині притаманні магічні та цілющі властивості, а талісмани з неї приносять удачу, захищають від хвороби та виконують бажання. Через те, що запах плодів цієї рослини дуже нагадує ваніль, їх, а також кумарин, що в них міститься, застосовують як дешевий замінник справжньої ванілі під назвою «мексиканська ваніль» й у невеликих кількостях додають до рому, а також використовують як приправу до десертів, основними компонентами яких найчастіше є мак або кокос.
В Європі ж значного поширення як харчовий ароматизатор набула інша пряність, що також містить кумарин, а саме кориця, відома ще з часів античності. Це висушена кора невеличкого вічнозеленого дерева під назвою кориця або цинамон (Cinnamomum verum). Її купували до традиційних свят для приготування солодких пирогів із яблуками та сливами, різдвяної випічки, блюд з індика та курки, глінтвейнів, кави та какао, а також широко використовували для ароматизації алкоголю та тютюну.
Читайте також: Незвичайний барвник: лікувальні властивості куркуми
Однак у середині ХХ ст. виявили нейротоксичні та гепатотоксичні властивості кумарину при вживанні всередину, тому в 1954 р. його було заборонено в США та в деяких інших країнах, включаючи колишній СРСР, у складі якого була Україна. Кумарин дотепер входить до списку потенційно небезпечних речовин, хоча в ЄС у 2011 р. було дозволено його використання в суворо обмежених кількостях, а саме 2 мг/кг. Це створило певні незручності: у Данії, наприклад, традиційні зимові ласощі — булочки з корицею, рецептура котрих не змінювалася майже 200 років, виявилися під загрозою зникнення через високий вміст кумарину в цьому ароматизаторі, який додавали з розрахунку 50 г на 1 кг тіста.
Парфуми та косметика під контролем
Не меншої популярності набув кумарин й у парфумерів. Цікаво зазначити, що першою синтетичною речовиною, застосованою в парфумерії, був саме кумарин. Його використав ще у 1884 р. французький парфумер Поль Парке (власник дому Houbigant) при створенні аромату Fougere Royale (в перекладі — «Королівська папороть»). Цей аромат став родоначальником цілого парфумерного жанру — фужерів, де кумарин, окрім лаванди та дубового моху, є одним з обов’язкових елементів конструкції й вносить до неї «тютюновий й солодкувато-трав’янистий відтінок», а його цільовою аудиторією планувалося зробити жінок, але композиція викликала справжній фурор серед чоловіків. З того часу фужери тривалий час вважали традиційно чоловічим напрямом. Нині до фужерної групи належать 8667 ароматів. У сучасному парфумерному виробництві кумарин використовують такі корифеї найвищої моди, як Versace, Chloe, Givenchy, Guerlain, Dior та багато інших.
Читайте також: «Секреты» конских бобов
На сьогодні одним з головних гравців на фармацевтичному просторі Європи є IFRA (International Fragrance Association), заснована в 1973 р., яка базується в Женеві. Це офіційна організація з регуляції парфумерної індустрії. Її головне завдання полягає не тільки в інформуванні громадськості про аромати, але й у дотриманні безпеки інгредієнтів у парфумерії, для чого було створено спеціальну наукову програму. Закономірно, що після виявлення вищезгаданих нейротоксичних та гепатотоксичних властивостей кумарину IFRA ввела обмеження щодо його застосування в парфумерії та косметиці. Відповідно до її стандартів кількість даної речовини в парфумерній продукції не може перевищувати 1,6%, а в косметичній — 0,8%. У 2012 р. IFRA внесла нові пропозиції на обмеження 12 інгредієнтів, серед яких було названо й кумарин. Парфумерним брендам прийшлося редагувати формули своїх ароматів.
Медичні аспекти
Стосовно медичних аспектів застосування кумарину та рослин, які його містять, слід згадати, що за старих часів корицю високо цінували не лише як пряність, але й як лікарський засіб, здатний викликати апетит, зміцнювати шлунок та сприяти перетравлюванню їжі. Але ще більше цінували її здатність «збуджувати хтивість та сластолюбство». Однак поступово кориця втратила своє медичне значення й повністю перейшла до розряду прянощів, але все ж залишивши за собою чутки про те, що вона є афродизіаком, а також спроможна долати нервозність. Із сучасної точки зору всі види кориці (цейлонська, китайська та індійська) містять біологічно активні речовини, що збуджують апетит, покращують травлення та дозволяють легко засвоювати жирну їжу. Ця пряність чинить сприятливу дію на самопочуття в будь-якому віці, а її використання покращує якість життя людей похилого віку зі слабким здоров’ям.
Що стосується самого кумарину, то його фізіологічну роль до кінця не встановлено. Відомо, що похідним кумарину притаманні антикоагулянтні, коронаророзширювальні та жовчогінні властивості. Багатьом з них властиві фотосенсибілізувальна здатність та спазмолітична активність, а деяким — бактеріостатична та антимітозна дія.
У наш час кумарин входить до складу лікарських засобів, що застосовують в офтальмології для терапії кон’юнктивіту, блефариту, кератиту, помутніння склистого тіла, пігментного ретиніту, атрофії зорового нерва, запального ураження судин ока й трахоми. Окрім того, він входить до складу препаратів, що застосовують у терапії артриту, радикуліту, міалгії, виразкового ураження кишечнику та шлунка, трофічних виразок різного генезу.
Читайте також: Главное — не переперчить! Пряности и здоровье
Протипоказаннями до використання ліків, що містять кумарин, є артеріальна гіпертензія, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, період вагітності, індивідуальна непереносимість кумарину, гострі розлади травного тракту. Такі лікарські засоби не застосовують у лікуванні дітей через відсутність інформації щодо їхньої безпеки у цій віковій групі.
При використанні ліків, до складу яких входить кумарин, тривалість лікування та дозу підбирає лікар індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання.
Зауважимо, що нині в інтернеті викладено багато «рецептів» щодо лікування найрізноманітніших захворювань рослинними препаратами, які містять кумарин. Зокрема, самозвані «спеціалісти» рекомендують лікувати такі серйозні захворювання, як цукровий діабет, туберкульоз, а також ожиріння, з допомогою кориці або коричного масла, які необхідно приймати всередину у вказаній ними кількості протягом доби. На жаль, доказовою медициною подібних ефектів не виявлено, тому, щоб не ризикувати своїм здоров’ям, не треба експериментувати з подібними «рецептами», авторами яких можуть бути просто промотори своєї продукції.
Підготував Руслан Примак,
канд. хім. наук
“Фармацевт Практик” #6′ 2020
