Лікування остеохондрозу
Остеохондроз хребта — найбільш поширене захворювання скелета, що проявляється болем у спині та обмеженням функціональної активності. За даними статистики, на остеохондроз хребта страждає до 80% дорослого населення світу, з яких близько 10% стають інвалідами [1]
Незалежно від віку
Остеохондроз відзначався в усі часи, про що свідчать стародавні рукописи, малюнки і останки людей, знайдені під час археологічних розкопок. Характерні для даного захворювання зміни у хребті встановлені при дослідженні залишків єгипетських фараонів і римських патриціїв [1].
Термін «остеохондроз» був запропонований у 1933 р. німецьким ортопедом Хільдебрандтом для сумарного позначення інволюційних процесів у тканинах опорно-рухового апарату та, відповідно, у тканинах хребетного стовпа [2].
Повільний розвиток остеохондрозу хребта слугував у минулому підставою вважати його переважно віковою патологією. Насправді до цієї хвороби схильні люди різного віку, причому молодь переносить її важче.
Остеохондроз уражає людей у соціально активному віці, триває довго, часом перебіг його є важким, крім того, захворювання характеризується схильністю до рецидивів. Встановлено, що жінки хворіють частіше, ніж чоловіки, але у останніх частіше виникають важкі ускладнення, що пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями та більш важкою фізичною працею, а також наявністю шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю тощо), які виснажують організм [1].
Натепер під остеохондрозом хребта розуміють хронічний дистрофічний процес, що виявляється зниженням гідрофільності та деструкцією тканини міжхребцевих дисків, їхнім килоподібним випинанням у бік хребетного каналу, реактивними змінами у прилеглій кістковій тканині хребців, а також супроводжується артрозом дуговідросчатих суглобів.
Своєю чергою, дегенеративні зміни у хребті можуть спричинити появу болю, що виникає на різних рівнях хребетного стовпа [2].
Причини та наслідки остеохондрозу
Одніє з основних причин остеохондрозу хребта є малорухливий спосіб життя, тривале перебування тіла та його частин у фізіологічно незручних положеннях (багатогодинне сидіння за письмовим столом, монітором комп’ютера, кермом автомобіля тощо). При цьому кровопостачання і трофіка тканин міжхребцевих дисків і зв’язок хребта майже у 30 разів гірше, ніж при активному руховому режимі. З усіх м’язових груп постійне навантаження несуть тільки м’язи тулуба і шиї, які через невелике, але постійне напруження зберігають і підтримують робочі та побутові пози.
Читайте також: Хвороба Бехтєрєва
У той же час близько 20% усіх видів професійної діяльності пов’язані із патологічним навантаженням на хребет, що може стати причиною остеохондрозу – призвести до раннього дегенеративного захворювання поперекового диска і подальшого хронічного болю [3].
При наростанні стомлення м’язи тулуба і шиї вже не в змозі забезпечити амортизаційну функцію, яка переходить на структури хребта. При тривалому навантаженні на хребет у ньому розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни, перш за все в міжхребцевих дисках. Постійне м’язове перенапруження призводить до погіршення кровообігу в м’язах, що оточують хребет, плечовий пояс та суглоби верхніх кінцівок.
Залежно від ураженої ділянки виділяють:
- остеохондроз шийного відділу хребта;
- остеохондроз грудного відділу хребта;
- остеохондроз поперекового відділу хребта;
- поширений остеохондроз (патологічний процес, який поширюється на два або три відділи хребта одночасно) [1].
Підходи до лікування остеохондрозу
Сучасний підхід до лікування остеохондрозу хребта складається з комплексної фармакотерапії у період загострення, а також специфічного лікування у період ремісії захворювання.
При визначенні тактики ведення пацієнта основну увагу приділяють характеру і ступеню вираженості больового синдрому.
При слабкому або середній вираженості больового синдрому в ділянці шийного відділу хребта і верхніх кінцівок у більшості випадків використовують консервативні методи лікування остеохондрозу.
При цьому головними завданнями терапії є купірування больового синдрому, усунення м’язового спазму, збільшення обсягу рухів, відновлення функціональної та соціальної активності [4].
Фармакологічна корекція
Для фармакологічної корекції загострень дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта призначають лікарські засоби різних груп: стероїдні та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), міорелаксанти, хондропротектори тощо.
Основою консервативного лікування є НПЗП. Для лікування болю в ділянці спини з додаткових препаратів використовують глюкокортикоїди. Потрібно враховувати, що препарати обох зазначених груп слід з обережністю застосовувати у пацієнтів літнього віку, осіб з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, захворюваннями травного тракту, серцевою недостатністю, порушеним імунним статусом.
Місцеве введення лікарського препарату вважають дуже ефективним при вираженому больовому синдромі в шийному відділі хребта з іррадіацією болю у верхні кінцівки. Вибір препарату для проведення лікувальних блокад обумовлений фармакодинамікою і механізмом дії лікарського засобу, етіопатогенетичними особливостями больового синдрому. Основним засобом для проведення блокад є місцеві анальгетики.
Читайте також: Рекомендації пацієнтам із остеохондрозом щодо способу життя
Для лікування больового синдрому, що супроводжується нейропатичним компонентом із «стріляючим» болем, парестезіями (розлад чутливості, що характеризується спонтанно виникаючими відчуттями печії, поколювання, повзання мурашок) та гіпералгезіями (аномально висока чутливість організму до больових стимулів), використовують антиконвульсанти [4].
Своєю чергою, для впливу на патогенетичні механізми виникнення м’язового спазму застосовують міорелаксанти.
З метою поліпшення регенеративних процесів призначають вітаміни групи В.
Місце хондропротекторів у лікуванні осоеохондрозу
Особливе місце у комплексному лікуванні загострень і профілактики дегенеративно-дистрофічних змін у кістковій і хрящовій тканинах хребта при остеохондрозі посідають хондропротектори.
Справа у тому, що стандартні методи терапії дозволяють купірувати больовий синдром, однак захворювання не виліковується, а набуває затяжного рецидивного перебігу. Отже, метою застосування хондропротекторів є відновлення метаболізму міжхребцевих дисків та стимуляція тканинних репаративних процесів. Їхня дія спрямована як на активацію біосинтетичних процесів у тканинах, так і на підвищення стійкості сполучної тканини до дії ферментів катаболізму [5].
Хондропротектори є препаратами тваринного або рослинного походження, мають сприятливий профіль безпеки і добре поєднуються із НПЗП, анальгетиками та методами фізіотерапії. Фармакологічна дія хондропротекторів обумовлена наявністю глікозаміногліканів, представлених у тому числі у формі хондроїтину та/або глюкозаміну [5, 6].
Максимально виражену терапевтичну дію виявлять комплексні препарати, застосування яких сприяє купіруванню больовому синдрому, збереженню висоти міжхребцевих дисків, відновленню порушеного обміну кісткової та хрящової тканини, а також поліпшенню обсягу рухів [5].
Оперативне втручання
За умов вираженого больового синдрому, наявності та прогресування неврологічного дефіциту, а також у разі недостатнього ефекту консервативної терапії протягом 12 тиж вдаються до хірургічних методів лікування. На сучасному етапі оперативні методи супроводжуються малими розрізами і невеликою крововтратою, при цьому реабілітаційний період після операції може тривати декілька тижнів.
Також є дані про ефективне використання методів ядерної медицини у хірургічному лікуванні дегенерації поперекового відділу хребта [7].
Додаткові методи лікування остеохондрозу
В даний час активно розробляють і застосовують методики когнітивно-поведінкової терапії з метою зміни порушених моделей мислення, що перешкоджають одужанню та формуванню корисних для індивіда навичок поведінки. Широкий спектр лікувальної дії має фізіотерапія, яку використовують у різних поєднаннях. При остеохондрозі та грижах міжхребцевих дисків ефективним є застосування парафінотерапії у поєднанні з карипазином (екстракт папаїну, що містить протеолітичні ферменти).
Також одним з важливих способів лікування остеохондрозу хребта є лікувальна фізкультура (ЛФК) [1].
Особливістю методу ЛФК є його природно-біологічний зміст, оскільки в лікувальних цілях використовують одну з основних функцій — функцію руху, що дозволяє значно поліпшити якість лікування і відновити здоров’я, а також функціональний стан пацієнтів з остеохондрозом. Лікувальний ефект заснований на тісному взаємозв’язку працюючих м’язів з внутрішніми органами, нервовою системою і обміном речовин. Під час рухів удосконалюється регуляція діяльності організму, нормалізуються трофіка та обмін речовин у міжхребцевих дисках, збільшується міжхребцевий простір, формується м’язовий корсет і зменшується навантаження на хребет. В умовах сучасного життя, яке пов’язане із недостатньою руховою активністю, застосування засобів ЛФК є необхідним у комплексному лікуванні остеохондрозу хребта [1].
Читайте також: Остеохондропатії: погляд фізіотерапевта
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
Література
- Чечетин Д.А. и др. Лечебная физкультура при остеохондрозе позвоночника. – Гомель: ГУ «РНПЦ РМиЭЧ», УО «ГоГМУ», 2014.
- Никифоров А.С., Мендель О.И. Остеохондроз позвоночника: патогенез, неврологические проявления и современные подходы к лечению. Лекция для практических врачей. Часть 2009; 3 (71).
- Ulmar В. et al. Evaluation criteria for the assessment of occupational diseases of the lumbar spine – how reliableare they? BMC Musculoskelet Disord. 2019; 20:485.
- Скляренко О.В. и др. Консервативное лечение шейно-плечевого синдрома у больных с остеохондрозом шейного отдела позвоночника (обзор литературы). Acta biomedical scientific. 2019; 4 (6):32-39.
- Лунева С.Н. и др. Комплексный капсулированный препарат глюкозамина и хондроитина в эффективных суточных дозах при остеохондрозе: результаты рандомизированного исследования. Лечащий врач. 2017; 6.
- Shostak N.A. et al. Pain in the lower part of the spinein spinal osteochondrosis: experience in using chondroprotective drugs. Ter. Arkh. 2002; 74 (8):67-9.
- Kaiser R. et al. Use of nuclear medicine methods in surgical treatment of lumbar spine degeneration. Chir. 2020 Winter; 99 (1):46-50.
“Фармацевт Практик” #4′ 2020
