Лікарське забезпечення, страхування та ціноутворення на лікарські засоби в Лівані
Ліван (офіційна назва Ліванська Республіка) — країна в Західній Азії, що межує на півночі і сході із Сирією, на півдні — з Ізраїлем, на заході омивається Середземним морем. Площа Лівану становить 10 452 км², столиця — Бейрут. Кількість населення — 4224 тис. осіб. Система охорони здоров’я досить розвинена. Предмет обговорення в цій статті – доступність лікарських засобів для населення країни та ціноутворення як один із найвагоміших чинників доступності
Ситуація на фармацевтичному ринку
За даними Ліванського митного управління (Lebanese Customs Authority), загальний обсяг фармацевтичного імпорту до Лівану в 2018 р. сягнув 1,332 млрд доларів. Поставки здійснюють понад 50 імпортерів. Основними постачальниками фармацевтичної продукції є Німеччина (14,25%), Франція (13,9%), США (8,24%), Італія (7%), Ірландія (5,43%) та Швейцарія (6,88%). Вітчизняне виробництво охоплює близько 7% ринкового попиту і здебільшого зосереджено на виробництві ліків за ліцензією міжнародних компаній [1]. Загалом високі витрати на вітчизняне виробництво, нечітка нормативна база та фальсифікація ліків — основні проблеми фармацевтичної промисловості у Лівані.
Відшкодування та страхування в Лівані
Катерина Дорикевич
Застрахованими у державному або приватному секторі є 50–60% населення (El-Jardali et al., 2017) [2]. Медичне страхування в Лівані охоплює працівників приватних компаній, держслужбовців, представників силових структур. Страхування медичних витрат здійснюється Міністерством охорони здоров’я (Ministry of Public Health — MoPH) та за рахунок приватного сектора (страхових компаній). Опис фондів та схем відшкодування витрат на медичні послуги наведено в табл. 1.
Практично всі схеми державного страхування потребують певного розподілу витрат, оскільки не існує органу державного фінансування, який би забезпечив повне покриття витрат на лікування в Лівані. MоPH повністю охоплює препарати, включені у Формуляр (MоPH Formulary), та безкоштовно забезпечує дітей вакцинами. Державне фінансування покриває усі лікарські засоби, включені у EML, для стаціонарних та амбулаторних пацієнтів. NSSF покриває 95% витрат на лікарські засоби для лікування хронічних захворювань та 80% — на інші препарати, тоді як CSC забезпечує 75% відшкодування. Інші державні органи (наприклад, військові) можуть забезпечувати 100% покриття витрат для своїх працівників. Загалом лише близько 20% споживання лікарських засобів відшкодовується завдяки якійсь із схем, а більшість населення Лівану оплачує лікування за власний рахунок. Витрати пацієнта (out-of pocket expenditures) становлять 70% від загальних витрат на охорону здоров’я.
Таблиця 1. Фінансування витрат на охорону здоров’я у Лівані
Слід відзначити наявність професійних об’єднань — синдикатів (Sindicates), зокрема, лікарів і фармацевтів. Участь у таких синдикатах є обов’язковою для професійної діяльності, а медичне страхування — рекомендованим. Тому майже половина працівників має медичні страховки.
Ціноутворення
Ахмад Альхажж
Ліван має недостатньо розвинену систему медичного страхування та реімбурсації, тому лікарське забезпечення лягає тягарем на плечі населення. Так, ВВП у 2016 р. становив 47,08 млрд доларів США (8047 доларів США на душу населення), витрати на охорону здоров’я — 3,34 млрд доларів США, 49% з яких витрачають на лікарське забезпечення. Співвідношення оригінальних препаратів до генеричних становить 1,63:1, тобто превалює частка оригінальних ліків.
Політика ціноутворення на лікарські засоби в Лівані включає планування ресурсів галузі, регулювання націнки та сприяння використанню генеричних препаратів [3]. Державне регулювання націнки стосується усіх без винятку ліків, зареєстрованих у країні, тобто ціни на ліки однакові в усіх аптеках. МoPH затверджує перелік лікарських засобів включно із роздрібними цінами. Так, чинний перелік (Lebanon Drug Prices Index), затверджений наказом MоPH № 1/1558 від 02.09.2019, містить 5527 препаратів, що розподіляються відповідно до вартості на п’ять груп: А, В, С, D та Е (табл. 2). Як видно з табл. 2, цінові ніші для препаратів місцевого виробництва в Лівані є ширшими, тобто держава надає преференції власним фармацевтичним виробникам. У табл. 3 наведено розміри податків, зборів та націнок на лікарські засоби. Слід відзначити, що деякі препарати, які імпортуються, звільнені від оподаткування, зокрема, ліки виробництва арабських країн та ті, що імпортуються за спеціальними торговими угодами (EUR1).
Таблиця 2. Розподіл цін на лікарські засоби у Лівані відповідно до умов FOB* та CIF
Відповідно до даних, наведених у табл. 3, націнка на лікарські засоби є регульованою, чітко визначеною та регресивною. При цьому група Е характеризується фіксованою націнкою, встановленою у грошових одиницях, не відсотках (86 доларів США). До цієї групи включено препарати, що застосовують у стаціонарах і потребують високої компетенції та спеціальних навичок середнього медичного персоналу. Для препаратів цієї групи запроваджено додаткові 8% націнки (рішення MoPH № 1131/1 від 2014 р.).
Таблиця 3. Схема формування націнки (у %) на лікарські засоби у Лівані
Приклади формування націнок на лікарські засоби вищевказаних груп на умовах CIF:
- Група А: митне оформлення — 5%, націнка імпортера та оптовика — 15%, націнка аптеки — 30%.
- Група В: митне оформлення — 6%, націнка імпортера та оптовика — 10%, націнка аптеки — 30%.
- Група С: митне оформлення — 3%, націнка імпортера та оптовика — 9%, націнка аптеки — 27%.
- Група D: митне оформлення — 2,5%, націнка імпортера та оптовика — 8%, націнка аптеки — 24%.
- Група Е: митне оформлення — 1,5%, націнка імпортера та оптовика — 6,5%; націнка аптеки (фіксована) — 86 доларів США.
У Лівані промотується використання генеричних препаратів шляхом цілеспрямованого встановлення нижчих цін:
- Ціна першого генеричного препарату, що реєструють, повинна бути на 35% нижчою, ніж патентованого засобу.
- Для кожного нового генерика, що реєструють, ціна повинна бути нижчою на 10%, ніж попередньо зареєстрованого препарату (і так до четвертого засобу).
- Ціна на оригінальний препарат автоматично знижується на 20% після реєстрації першого генерика.
- Ціни на генеричні препарати з однаковою діючою речовиною переглядають і зменшують як тільки зареєстровано п’ять препаратів.
- Якщо не зареєстровано жодного патентованого препарату, ціну на генеричні засоби переглядають при зареєстрованих трьох лікарських засобах.
Також MoPH Лівану промотує використання генериків вітчизняного виробництва, сприяючи місцевим виробникам ліків за рахунок застосування схем із вищими торговими націнками. Однак населення Лівану загалом віддає перевагу брендовим лікарським препаратам. До того ж фармацевти в аптеках не мають повноважень заміняти оригінальні препарати генеричними.
З огляду на проблему економічної доступності ліків для населення Лівану, MoPH періодично знижує ціни на деякі засоби. Так, зокрема, у березні 2018 р. відбулося масштабне (на 330 препаратів) і суттєве (від 18% — на протианемічний препарат Aranesp до 74% — на антипсихотичний засіб Leponex) зниження цін на лікарські засоби, зокрема, для лікування онкозахворювань (крові, легень тощо): Ninlaro, Tarceva, Opdivo. Також було знижено ціну на антигіпертензивний препарат Lotevan, засіб для лікування гепатиту В та С – Pegasys та ін.
Катерина Дорикевич,
доцент кафедри організації та економіки фармації
Львівського національного університету ім. Данила Галицького,
Ахмад Альхажж, студент 5 курсу фармацевтичного факультету
Література
1. Lebanon – Pharmaceuticals // Lebanon Country Commercial Guide.
2. Kanavos Р., Tzouma V., Fontrier A.-M., Kamphuis B., Parkin G.C., Saleh Sh. Pharmaceutical pricing and reimbursement in the Middle East and North Africa region A mapping of the current landscape and options for the future, November, 2018. – 136 р.
3. Rida N.A., Ibrahim M.I.M., Din Babar Z.Ud. Pharmaceutical pricing policies in Qatar and Lebanon: narrative review and document analysis // Journal of Pharmaceutical Health Services Research, 03 June 2019.
“Фармацевт Практик” #1′ 2020
