Територія аптеки: відвідувачка з вагінітом
Вагініти є широко поширеною проблемою і одним з найбільш частих приводів звернення як до акушера-гінеколога, так і до фармацевта. Серед різноманітних варіантів вагінальної інфекції безперечними лідерами вважають вульвовагінальний кандидоз (ВВК) і бактеріальний вагіноз (БВ), які виявляють відповідно у 17–39 і 22–50% жінок із патологічними вагінальними виділеннями [1, 2]
Збудники поширених вагінітів
Збудником вульвовагінального кандидозу є Candida albicans (близько 80–90% випадків) [2]. У 24–45% випадків діагностують кандидоз у поєднанні з бактеріальним вагінітом — захворюванням, при якому в екосистемі піхви переважають не лактобацили, а асоціація гарднерел, мікоплазм та представників роду анаеробних бактерій Mobilincus [3].
Поєднання вульвовагінального кандидозу і бактеріального вагініту потребує одночасного лікування обох інфекцій. Але навіть за відсутності клінічних та лабораторних ознак вульвовагінального кандидозу лікування бактеріального вагініту антибіотиками може призвести до розвитку симптомів кандидозу у разі попередньої колонізації піхви грибами [2].
Пам’ятка провізору
До симптомів вагініту належать: зміна кольору, запаху і кількості вагінальних виділень; свербіж або печіння у піхві; дискомфорт або біль під час статевого контакту; дискомфорт при сечовипусканні тощо.
Диференційна діагностика вагінітів є непростим завданням, але за особливостями вагінальних виділень можна припустити тип вагініту: при бактеріальному вагініті виділення мають сірувато-білий колір і неприємний рибний запах, особливо виражений після статевого контакту, тоді як при кандидозі виділення густі, білі, «сирні», а основним супутнім симптомом є свербіж.
Читайте також: Рекомендації щодо способу життя та харчування жінок із клімактеричним синдромом
Засоби для лікування бактеріального вагініту
Існує два основних шляхи лікування бактеріального вагініту. Перший передбачає застосування метронідазолу або його похідних з групи 5-нітроімідазолів (орнідазол). Зазвичай метронідазол призначають у дозі 500 мг двічі на добу протягом 7 днів або у формі 0,75% гелю 5 г інтравагінально один раз на добу впродовж 5 днів. Кліндаміцин для лікування вагініту застосовують у формі крему інтравагінально протягом 7 днів. Як альтернативу можна призначати кліндаміцин перорально в дозі 300 мг двічі на добу протягом 7 днів або у формі супозиторіїв один раз увечері 3 доби поспіль. Безперечно, найбільш прийнятною для жінок є найкоротша схема лікування, яка передбачає 3-денний курс кліндаміцину у формі супозиторіїв.
При застосуванні кліндаміцину у формі вагінального крему тривалість лікування становить 3–7 діб.
Перорально 5-нітроімідазол або кліндаміцин рекомендують призначати тільки у разі неефективності інтравагінальної терапії.
Отже, незважаючи на порівняну ефективність метронідазолу та кліндаміцину, останній має очевидні переваги як препарат проти вагініту завдяки ширшому спектру дії на мікроорганізми. Ефективність 3-денного курсу вагінальних таблеток кліндаміцину порівняна з такою інших курсів терапії, але короткочасність лікування забезпечує більшу прийнятність для жінок [2].
Пам’ятка провізору
Слід пам’ятати про ризики погіршення неврологічного статусу пацієнток з тяжкими, хронічними або гострими неврологічними захворюваннями при застосуванні метронідазолу. Під час лікування метронідазолом не слід вживати алкоголь (можливе виникнення тахікардії, нудоти, блювання, відчуття жару, спастичного болю в епігастральній ділянці, головного болю).
Застосування кліндаміцину може призвести до посиленого росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема дріжджів.
Рекомендовано з обережністю призначати кліндаміцин у формі вагінальних супозиторіїв жінкам із запальними захворюваннями кишечнику, зокрема, із хворобою Крона або неспецифічним виразковим колітом.
Застосування кліндаміцину, як і інших антибактеріальних засобів, може спричинити діарею, а в деяких випадках — псевдомембранозний коліт, який може бути як помірнім, так і загрозливим для життя
Засоби для лікування вульвовагінального кандидозу
Терапія вульвовагінального кандидозу є досить складним завданням: вона залежить від клінічної форми захворювання й стану організму та має суттєві відмінності щодо способу введення лікарських речовин, дози і тривалості лікування. Основною метою терапії є перш за все ерадикація збудника інфекції за умови відсутності негативного впливу препаратів на організм жінки [4].
З метою лікування вульвовагінального кандидозу використовують протигрибкові препарати для місцевого або системного застосування, зокрема, антимікотики полієнового ряду (натаміцин, ністатин, амфотерицин В); імідазолового ряду (клотримазол, кетоконазол, сертаконазол, еконазол, омоконазол, міконазол, біфоназол, гінезол тощо); тріазолового ряду (флуконазол, ітраконазол); інші препарати (хлорнітрофенол, препарати йоду тощо) [5].
Пам’ятка провізору
Натаміцін у формі песаріїв можна застосовувати у період вагітності або годування груддю, оскільки він не всмоктується через шкіру або слизові оболонки.
Кетоконазол у формі супозиторіїв не застосовують у І триместрі вагітності. У II–III триместрі та у період годування груддю препарат призначають лише тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційній ризик для плода або дитини.
Міконазол у формі крему не застосовують при захворюваннях шкіри, що спричинені вірусами герпесу.
Під час лікування клотримазолом (таблетки вагінальні) слід припинити годування груддю.
Флуконазол у формі капсул не застосовують у період вагітності та годування груддю
Читайте також: Нові beauty-засоби: правила застосування
Місцево або системно?
Основним принципом терапії гострого (неускладненого) вульвовагінального кандидозу є застосування препаратів місцевої дії.
При повторному епізоді вульвовагінального кандидозу лікування проводять у пролонгованому режимі або посилюють одноразовим застосуванням системного антимікотика. Лікування неускладненого захворювання дає позитивний результат у 90% випадків навіть за призначення одноразової дози пероральних або короткого курсу місцевих антимікотиків [4].
Перевагами місцевих засобів є створення високих концентрацій діючої речовини безпосередньо в осередку ураження. При цьому значно зменшується ймовірність формування резистентності, а відсутність системного ефекту знижує ризик розвитку побічних ефектів. Крім того, препарати місцевої дії швидше спричиняють клінічний ефект, що є додатковою перевагою при виражених клінічних симптомах захворювання.
Крім того, перевагою системних антимікотиків є їхній розподіл у різних органах і тканинах, що дозволяє впливати на збудник незалежно від його локалізації в організмі без похибок, можливих під час місцевого лікування. Важливою перевагою системних антимікотиків порівняно з місцевими інтравагінальними формами є зручність використання [3]. Щодо віддалених наслідків проведення системної терапії, то вони пов’язані з більш низькою частотою рецидивів [2].
Пам’ятка провізору
Комбіновані препараті метронідазолу та міконазолу у формі вагінальних супозиторіїв не сумісні з алкоголем протягом курсу терапії та впродовж 2 діб після його завершення через можливість виникнення реакцій з боку центральної нервової системи. Також їх не застосовують у І триместрі вагітності, а годування груддю слід припинити (можна відновити через 1–2 доби після закінчення лікування)
Лікування бактеріального вагініту та вульвовагінального кандидозу
З огляду на складності виявлення причини бактеріального вагініту та прогнозу перебігу вульвовагінального кандидозу, оптимальним режимом терапії може стати призначення препарату проти вагініту кліндаміцину (що перекриває широкий спектр некультивованих анаеробів) у вигляді місцевої терапії та флуконазолу як засобу для профілактики і лікування вульвовагінального кандидозу. Найбільш прийнятним варіантом можна вважати триденний курс кліндаміцину з одноразовим прийомом флуконазолу [2].
Для лікування неспецифічних вагінітів та бактеріального вагініту, особливо хронічних і часто рецидивуючих форм, доцільно використовувати комбіновані місцеві засоби. Зокрема, результати клінічного дослідження свідчать про ефективність комбінованого препарату метронідазолу та міконазолу нітрату порівняно зі стандартними схемами терапії [6].
Також для лікування вагінітів різного походження застосовують препарати у формі капсул, що містять суміш лактобактерій та молочнокислого стрептокока, які відіграють важливу роль у збереженні та нормалізації мікробного балансу слизової оболонки піхви, запобігають розвитку патогенної та умовно-патогенної мікрофлори та сприяють самоочищенню піхви від умовно-патогенної флори.
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
Література
- Мгерян А.Н. Вульвовагинальный кандидоз: эффективность терапии клотримазолом. Эффективная фармакотерапия. 2019;15 (26): 36-41.
- Кузнецова И.В. Бактериальный вагиноз и вульвовагинальный кандидоз: оптимальные схемы лечения больных с сочетанной инфекцией. Российский вестник акушера-гинеколога. 2013;13 (3):42-46.
- Прилепская В.Н., Байрамова Г.Р. Вульвовагинальный кандидоз – современные пути решения проблемы. Трудный пациент. 2006;12.
- Сергиенко М.Ю. Современные стандарты терапии вульвовагинального кандидоза. Здоровье женщины. 2015;6 (102).
- Страчунский Л.С., Белоусов Ю.Б., Козлова С.Н. Антибактериальная терапия. Практическое руководство. – М., 2000. – 189 с.
- Голяновський О.В., Мехедко В.В., Будченко М.А. Сучасні підходи до лікування бактеріального вагінозу та змішаних неспецифічних вагінітів. Health of women. 2017;8 (124):89-95.
“Фармацевт Практик” #6′ 2020
