Людина-всесвіт
Нещодавно у Львівському національному медичному університеті (ЛНМУ) ім. Данила Галицького відбулося урочисте засідання вченої ради фармацевтичного факультету з нагоди сотої річниці від дня народження Миколи Туркевича — видатного українського вченого в галузі хімії та фармації, д-ра техн. і фарм. наук, професора, заслуженого винахідника України, який присвятив своє життя становленню та розвитку фармацевтичної освіти й науки. Про життєвий і науковий шлях геніального вченого, який упровадив 4 оригінальні лікарські засоби (ЛЗ), підготував 19 докторів і понад 75 кандидатів наук, знав 15 іноземних мов, грав на 10 музичних інструментах і виступав в оркестрі Львівської опери, розповіли декан фармацевтичного факультету Роман Лесик, учні Миколи Туркевича — ректор ЛНМУ ім. Данила Галицького Борис Зіменковський, професори Олена Владзімірська, Тимофій Калинюк, Борис Парновський
Микола Туркевич народився 18 жовтня 1912 р. у селі Пониква Львівської області в сім’ї священика. Після навчання в державній гімназії в місті Броди вступив до Львівського політехнічного інституту на хімічний факультет, який закінчив у 1935 р. із відзнакою, одер-жавши диплом інженера-хіміка. Із 1935 по 1937 р. працював асистентом на кафедрі технології нафти рідного інс-титуту, а з 1937 по 1939 р. — ад’юнктом і керівником лабораторії при цій же кафедрі.
Свою нау-кову діяль-ність
Микола Туркевич розпочав наприкінці 40-х років. Уже в 1939 р. 27-річний науко-вець, який проводив дослідження в галузі поверхнево-активних сполук, здобув вчений ступінь доктора технічних наук. Після цього був призначений професором хімії Державного університету ім. Івана Франка, потім працював завідувачем лабораторії казеїнового волокна у місті Лодзі (Польща), згодом — викладачем Львівських технічних курсів. Із 1945 р. М. Туркевич працював у Львівському медичному інституті: завідувачем кафедр загальної та неорганічної хімії, фармацевтичної хімії, професором, а після виходу на пенсію — науковим консультантом.
На кафедрі фармацевтичної хімії, успішно поєднуючи викладацьку роботу з науковими дослідженнями, М. Туркевич виконав ще одну докторську дисертацію на тему «Органічні комплексні сполуки бісмуту», яку успішно захистив на здобуття вченого ступеня доктора фармацевтичних наук у 1954 р.
Професор Туркевич створив наукову школу з хімії тіазолідинів і 1,3-тіазанів, з якої вийшло 19 докторів і понад 75 кандидатів наук.
Під керівництвом Миколи Михайло-вича було опра-цьовано методики синтезу 48 нових хімічних реагентів, запропоновано індикаторний холі-нестеразний папір, оригінальний спосіб одержання цвіттер-іонних сполук. Професор став ініціатором і фундатором науково-дослідної діяльності на фармацевтичних факультетах Львівського, Запорізького, Рязанського й Каунаського медичних інсти-тутів та інших ВНЗ колишнього СРСР.
М. Туркевич — автор майже 500 друкованих праць у галузі хімії біологічно активних сполук і ЛЗ, серед яких — 5 монографій і 2 підручники з фармацевтичної хімії. Він одержав близько 60 авторських свідоцтв і 11 іноземних патентів. М. Туркевич був видатним вченим європей-ського рівня. Незважаючи на те, що його немає серед нас уже більше ніж 20 років, він дотепер входить до ТОП-5 найбільш продуктивних науковців ЛНМУ за даними авторитетної науко-метричної бази SCOPUS, в якій зафіксовано 94 роботи професора. Крім того, М. Туркевич є співавтором першої статті львівських науковців-фармацевтів, зареєстро-ваної у SCOPUS, — «Дослідження електронних спект-рів вбирання та антиреоїдної активності похідних 1,3-тіазану».
Професор М. Туркевич був видатним спеціалістом у галузі синтезу нових ЛЗ, 4 з яких упроваджено в медичну практику: проти-сифілітичний засіб пентабісмол — водорозчинна комп-лексна сполука бісмуту; димексид — пенетруючий, протизапальний і проти-мікробний засіб; діаміфен — оригінальний тромболітик для ліку-вання захворювань нижніх кінцівок і трихлоретилен для наркозу, який має важливу перевагу — не горить і не спричиняє вибухів. На ці ЛЗ були одержані авторські свідоцтва, і за них видатний вчений отримав премії союзного Міністерства охорони здоров’я.
Як талановитий науковий керівник М. Туркевич умів чітко формулювати завдання і забезпечувати його оптимальне вирішення. Про це свідчать результати науко-знавчого аналізу авторефератів, створених під його керівництвом.
Так, кандидатські дисертації виконувалися переважно в п’яти напрямках: синтез БАР, фармацевтичний аналіз, фармакогностичні дослідження, технологія лікарських форм і фармакологія. Середній обсяг дисертаційних робіт становив 162,6 сторінки, середня кількість бібліографії — 180,5 джерел. За результа-тами робіт у середньому опубліковано 5,3 друкованих праць (це відповідає навіть теперішнім вимогам ВАКу). І що важливо, від часу публікації аспіранта чи здобувача до виходу дисертації проходило 3,6 року, а в улюбленому напрямку професора — синтез БАР — усього 2,5 роки. І це за відсутності інтернету, комп’ютерів, сучасних IT-технологій тощо!
Наукові здобутки професора Миколи Туркевича стали основою сучасної школи хімії біологічно активних сполук як потенційних ЛЗ, що успішно розвивається під керівництвом його учня — акаде-міка Бориса Зіменковського. Академіком Б. Зімен-ковським і вже його учнями, окрім традиційних синтетичних підходів, освоєно інноваційні методи проектування хімічної структури нових «лікоподібних» молекул, серед яких — комп’ютерне моделювання та раціональні підходи до аналізу взаємозв’язку «структура — дія» (QSAR-аналіз, молекулярний докінг, віртуальний скринінг). Успішна реалізація сучасної тріади наукових досліджень у фармацевтичній хімії «розрахунки in silico — органічний синтез і фармакологічний скринінг — de novo design» дозволила науковцям кафедри виявити нову групу протиракових агентів, а також теоретично змоделювати й одержати серію сполук із перспективною протитуберкульозною дією. Загалом за останні роки учні школи академіка Б. Зіменковського синтезували понад 5000 оригінальних гетероциклічних похідних, серед яких — сполуки із протираковою, антимікробною, фунгістатичною, протизапальною, антиконвульсантною, противірусною, протитуберкульозною, антиоксидантною та протигіпоксичною активностями.
Багатогранною була і громадська діяльність М. Турке-вича. Він був головою проблем-ної комісії «Фармакологія» Львівського медичного інсти-туту, головою секції хіміків Львівського бу-динку вчених, головою секції органічної хімії хімічного товариства імені Д. Менделєєва, членом правління Наукового товариства фармацевтів Львівської області, постійним членом редколегії «Фармацевтичного журналу», членом біологічної секції Всесоюзної проблеми зі сполук сірки та сульфітних нафт при АН Латвії.
Професор Микола Туркевич — значна постать в історії Львів-ського національного медичного університету, великий учений, пе-дагог і організатор, непересічна особистість і чудова людина, пам’ять про яку назавжди збережеться в серцях його учнів і послідовників.
Завершуючи свій виступ, професор Роман Лесик зазначив, що наш час є дуже швидким і багатовекторним. І часто завдяки телебаченню, інтернету, журналам і газетам ми обираємо собі не тих героїв і моральних авторитетів. Нерідко ними стають цинічні скоро-багатьки чи гламурні зірки, а дійсно достойні, високо-моральні особистості, які присвятили своє життя служінню людству, залишаються на узбіччі наших уявлень і думок. Тому нині, як ніколи, актуальним є вислів відомого бібліографа й журналіста Уолтера Айзексона: «Я маю надію, що одного дня героями знову вважатимуть науковців, а не людей на кшталт Періс Хілтон». Ці слова цілком можуть стосуватися і професора Туркевича.
Підготувала Лариса Дедишина
“Фармацевт Практик” #02′ 2013