Ex tempore. Приготування м’яких лікарських форм: мазь Мікуліча
Комбіновані мазі містять діючі речовини з різними фізико-хімічними властивостями і з різними терапевтичними ефектами. Метою поєднання кількох лікарських речовин в одному лікарському засобі є посилення терапевтичного ефекту, зниження дози, зменшення проявів побічної дії тощо
У середині 30-х років ще не було антибіотиків, а стрептоцид тільки входив у практику. Хірургам були потрібні нові ефективні засоби для лікування гнійних ран. Результати проведених випробувань перуанського бальзаму, який видобувався з деяких видів південноамериканської сосни, виявились позитивними — з його допомогою можна було не тільки пригнічувати зовнішні гнійні процеси, а й попереджати розвиток газової гангрени. З 1940 р. пов’язки з перуанським бальзамом стали використовуватися у хірургії. Попит на препарат швидко ріс, незабаром виник дефіцит. Вчені почали шукати синтетичний засіб-аналог перуанському бальзаму. Вдалося отримати такий аналог радянським вченим М.Ф. Шостаковському та О.Є. Фаворcькому. Шляхом полімеризації вінілбутилового ефіру вони синтезували штучний лікувальний бальзам з антисептичними властивостями — вінілін або «бальзам Шостаковського». Створений у найкоротший термін на початку війни, цей засіб до нашого часу активно використовується у медицині.
Бальзам Шостаковського (Vіnylinum, Balzamum Schostakowsky) — густа в’язка рідина світло-жовтого кольору зі специфічним запахом. Його призначають внутрішньо у м’яких желатинових капсулах при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах і колітах як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб. Зовнішньо застосовують шляхом безпосереднього нанесення на поверхню рани серветок, змочених вініліном per se або 20% олійним розчином, або у мазях. Він сприяє очищенню ран, регенерації тканин та їх епітелізації.
Вінілін завдяки своїм властивостям входить до складу дерматологічних екстемпоральних препаратів, а також є компонентом відомих комбінованих мазей, таких як бальзамічній лінімент за прописом Вишневського (див. «Фармацевт Практик» № 11, 2013) та мазь Мікуліча.
Механізм дії мазі Мікуліча
Мазь Мікуліча, крім вініліну, містить срібла нітрат, при дисоціації якого утворюються іони срібла, які спричиняють преципітацію білків, що зумовлює бактерицидну дію мазі, а також блокує деякі ферментні системи, порушуючи тим самим метаболічні процеси у мікробній клітині. У зв’язку з цим срібла нітрат після короткочасного бактерицидного надає тривалий бактеріостатичний ефект. У невисоких концентраціях іони срібла проявляють в’яжучий, а також протизапальний ефект. У високій концентрації іони срібла проявляють припікаючу дію.
Технологія мазі Мікуліча
Технологія комбінованих мазей була описана раніше у ряді статей (див. «Фармацевт Практик» № 3, 2014, № 4, № 7-8, 2018), але даний авторський пропис має свої особливості у приготуванні. Спочатку необхідно розчинити срібла нітрат у кількох краплях води і заемульгувати безводним ланоліном. Навіть, якщо ланолін у пропису не вказаний, слід використати його невелику кількість для емульгування. Окремо необхідно змішати вінілін з вазеліном, після чого об’єднати обидві фази. Слід відзначити, що мазь Мікуліча, приготована з перуанським бальзамом, більш стійка при зберіганні, ніж приготована з вініліном.
Показання до застосування мазі Мікуліча
Мазь проявляє протизапальну, протимікробну, припікаючу, в’яжучу дію при:
- виразкових ураженнях шкіри, трофічних виразках, ерозіях, тріщинах;
- фурункулах, карбункулах, гнійних ранах;
- пораненнях м’яких тканин, надлишковій грануляції;
- опіках, обмороженнях;
- маститах;
- запальних захворюваннях шкіри.
Михайло Федорович Шостаковський (1905–1983) — радянський хімік-органік, доктор хімічних наук (1944), член-кореспондент АН СРСР (1960). Народився у Кіровоградській області. Закінчив Іркутський державний університ, де залишився в аспірантурі на кафедрі органічної хімії. У 1935 р. отримав ступінь кандидата хімічних наук і очолив лабораторію вінілових сполук, де спільно з О.Є. Фаворським (1939) синтезував вінілін, у 50-х роках створив кровозамінник «Гемодез» на основі полівінілпіролідону, а також «Вінілін Роск», який застосовували під час епідемії стригучого лишаю у Казахстані. Cинтезував і досліджував властивості кремній-, олово- і свинецьорганічних сполук, розробив безртутний метод отримання оцтового альдегіду. З 1971 р. працював директором Інституту хімії Академії нафти АН СРСР (Томськ), де з його ініціативи була організована кафедра високомолекулярних сполук. З 1974 р. завідував кафедрою органічної хімії Всесоюзного заочного політехнічного інституту. За час своєї наукової діяльності М.Ф. Шостаковський написав понад 300 наукових праць і став автором більше 50 винаходів
Rp.: Ung. Mikulitschi 50,0
D.S. Змащувати уражені ділянки шкіри
≠
Rp.: Argenti nitratis 0,5
Vinylini
Lanolini anhydrici ana 5,0
Vaselini ad 50,0
M.f. unguentum
D.S. Наносити на уражені ділянки шкіри
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків
“Фармацевт Практик” #10′ 2020
