У зоні особливої уваги: грибкові захворювання
Світ грибів надзвичайно різноманітний — вони населяють ґрунт, воду та атмосферу, зустрічаються на коренях рослин, руйнують деревину й обшивку кораблів, вражають риб, птахів та ссавців. Через несприятливі зміни екологічних умов все частіше їх можна виявити в житлових приміщеннях з трубами, що підтікають, сирими стінами та стелею, у вентиляційних системах та кондиціонерах. Вони охоче оселяються на зерні та харчових продуктах. За певних умов гриби стають вельми агресивними та можуть спричинити захворювання людини
Статистика
На грибкові захворювання страждає кожен п’ятий житель нашої планети [1, 2]. За даними найбільшого епідеміологічного дослідження «Ахіллес», яке проводилось наприкінці ХХ ст. та охопило 11 європейських країн і 6 країн Південно-Східної Азії, частота мікозів гладкої шкіри становить близько 2%, а мікозів стоп та оніхомікозів (мікозів нігтів) — 22% від усіх причин звернення до лікаря [1]. Своєю чергою, близько третини пацієнтів приходять на прийом до дерматологів з приводу мікозів стоп, а майже половина звертаються з приводу оніхомікозів [2, 3].
Усі грибкові захворювання поділяють на дві групи: поверхневі та глибокі мікози. Поверхневі мікози, звані в народі лишаями, та мікози нігтьових пластинок легко виявити під час огляду хворого, тоді як про наявність глибоких мікозів зазвичай дізнаються, коли хвороба вже прогресує.
Поверхневі мікози
Так звані дерматофітози спричиняє група грибів, які зазвичай паразитують за рахунок кератину шкіри, волосся та нігтів. Під цей «ярлик» підпадають такі гриби, як Trichophyton, Microsporum та Epidermophyton, при цьому T. rubrum є найбільш поширеним збудником. Слід зазначити, що поверхневі інфекції, спричинені дерматофітами, називають дерматофітозами, а термін «дерматомікоз» відносять до інфекції, зумовленої будь-яким з грибів [4].
Отже, дерматомікоз є інфекційною хворобою шкіри, яка може вражати скальп (tinea capitis), нігті (tinea unguium), ноги (tinea pedis або «грибкове захворювання ніг») чи тіло (tinea corporis). Дерматомікоз поширюється у разі прямого контакту з інфікованою людиною або тваринами (собаками, кішками, морськими свинками, великою рогатою худобою тощо), контакту з ґрунтом або непрямого контакту з предметами, зараженими грибом, наприклад, одягом, рушниками, постільною білизною, стільцями і туалетним приладдям, якими користуються інфіковані особи. Слід зауважити, що ВООЗ розглядає дерматомікози в контексті хвороб, пов’язаних із водою. Однак цей зв’язок носить умовний характер і проявляється при недостатньо високому рівні особистої гігієни в домашніх умовах та нестачі води [5].
На шкірі голови дерматомікоз починається з прища або виразки, яка потім захоплює круглу поверхню. Волосся стає крихким, легко ламається та випадає, залишаючи на шкірі голови залисини. На тілі дерматомікоз може спочатку виявитися у вигляді червоних або рожевих, плоских чи злегка роздутих плям. Округлі плями можуть бути сухими (покритими лусочками чи корочками) або вологими. У мірі їхнього збільшення центри плям очищаються, а навколо них зберігається інфікована тканина
Дерматомікози – мікози шкіри
Мікози гладкої шкіри виявляють рідше, ніж мікози стоп або оніхомікози. Зазвичай мікози гладкої шкіри спричиняють T. rubrum (руброфітія гладкої шкіри) або Microsporum canis (мікроспорія гладкої шкіри). Діагностують також зоонозні мікози гладкої шкіри, зумовлені більш рідкісними видами дерматофітів. Мікози великих складок спричиняють зазвичай T. rubrum і E. floccosum; також можливий так званий кандидоз великих складок, збудником якого є представники роду Candida.
Різнокольоровий (висівковий) лишай спричиняє гриб Pityrosporum orbiculare або Malassezia furfur. Незважаючи на те що захворювання є більш поширеним у жарких країнах, навіть у помірному кліматі воно вражає до 5–10% населення [2]. Висівковий лишай розвивається частіше в осіб з підвищеною пітливістю, тож загострення переважно трапляються у жарку пору року.
Грибкові інфекції нігтів
Оніхомікози, відомі в народі просто як «грибок нігтів», вражають близько 1/10 всього населення і поширені повсюдно. Захворюваність підвищується з віком (до 30% у віці старше 65 років), що пов’язано насамперед з патологією судин, ожирінням, остеоартропатіями стопи, а також із цукровим діабетом (ЦД).
Грибкове інфікування нігтів зазвичай починається в місці травми нігтя і може поширитися на інші нігтьові пластинки. Інфіковані нігті потовщуються, стають увігнутими, покриваються борознами і набувають ненормальної форми та кольору [5].
Основним провокуючим чинником є пошкодження нігтів і шкіри стопи, найчастіше при носінні тісного взуття. Оніхомікози на стопах виявляють у 3–7 разів частіше, ніж на кистях. Основний збудник грибкових інфекцій нігтів — T. rubrum, при цьому причиною до 1/4 інфекцій нігтів можуть бути плісняві і дріжджові гриби, стійкі до низки протигрибкових засобів.
Глибокі мікози
Глибокі мікози (близько 20 видів) вражають внутрішні тканини, вони нібито підточують організм зсередини, дестабілізуючи функції найбільш вразливих органів. Прикладами найпоширених глибоких мікозів є кандидоз, аспергільоз, гістоплазмоз.
Від захворювання перш за все потерпають люди, які мають хронічну патологію або перенесли важкі операції, тобто особи, в яких різко знижена опірність організму. Зокрема, «позитивно» реагують на гриби до 50% хворих на бронхіальну астму, до 30% осіб з пересадженою ниркою, не менше 23% вагітних та жінок із запальними захворюваннями статевих органів [2]. Багато випадків кандидозу і аспергільозу реєструють серед хворих на хронічний бронхіт та цукровий діабет. У той же час аспергільоз може виникнути й в людей із нормальним імунітетом (так званий інвазійний аспергільоз). Провокуючими чинниками є серйозні травми, порушення дієти та способу життя, стреси.
Діагностика грибкових інфекцій
Для діагностики мікозів використовують дані клінічної картини захворювання, а також результати мікроскопічного та культурального методів дослідження. Зокрема, культуральна діагностика мікозів заснована на виділенні збудника з досліджуваного матеріалу, а терміни культивування визначаються індивідуально для різних видів грибів (від 2–4 днів до 4 тиж).
У той же час діагностика грибкових інфекцій нерідко є складною проблемою. Клінічні ознаки мікозів часто неспецифічні, особливо в імунокомпрометованих пацієнтів. Нерідко ознаки захворювання виявляють занадто пізно, натомість багато грибкових інфекцій відрізняються дуже швидким та агресивним перебігом.
NB!
Мікози шкіри та нігтів потребують обов’язкового лікування, оскільки вони швидко прогресують та мають схильність до розвитку суперінфекції. Місцеві препарати, такі як нафтифін, луліконазол, ефінаконазол і таваборол, є новими сучасними варіантами лікування дерматофітних інфекцій з доведеною безпекою, ефективністю та простотою використання [6]
Лікування грибкових інфекцій
Тактика лікування та його тривалість залежать від клінічної форми захворювання, масштабів і поширеності ураження, а також віку хворого.
Зокрема, в лікуванні мікозу стоп використовують як місцеві, так і системні протигрибкові засоби. Місцева терапія найбільш ефективна при «стертій» та міжпальцевій формах мікозу стоп.
Сучасні антимікотики для місцевого застосування включають креми та мазі, що містять нафтифін, тербінафін, кетаконазол, а також аерозолі та лаки [2, 6].
У лікуванні оніхомікозів також використовують місцеву і системну терапію або їхні поєднання. Місцеву терапію призначають переважно тільки при поверхневій формі, початкових явищах дистальної форми або ураженнях одиничних нігтів. В інших випадках більш ефективною є системна терапія.
При хронічній сквамозно-гіперкератотичній формі мікозу стоп, залученні кистей або гладкої шкіри, ураженні нігтів місцева терапія найчастіше приречена на невдачу. У цих випадках призначають системні препарати (тербінафін, ітраконазол, флуконазол тощо).
Системна терапія показана також при гострозапальних явищах та везикулобульозних формах інфекції. Місцево роблять примочки, використовують розчини антисептиків, аерозолі, а також комбіновані засоби, що містять кортикостероїдні гормони і антимікотики. Також показана десенсибілізувальна терапія.
Ефективним антимікотичним препаратом групи аліламінів є нафтифін. Механізм його дії пов’язаний із пригніченням біосинтезу ергостеролу, що призводить до порушення синтезу клітинної стінки збудника. Нафтифін виявляє фунгіцидну дію по відношенню до дерматофітів, пліснявих грибів та збудників споротрихозу. На дріжджові гриби діє фунгіцидно або фунгістатично залежно від конкретного штаму, а також виявляє антимікробну дію по відношенню до різних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, які часто приєднуються до грибкової інфекції. Крім того, нафтифін має протизапальні властивості, зменшує свербіж та характеризується пролонгованою дією (до 24 год)
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
Список літератури знаходиться у редакції
“Фармацевт Практик” #7-9′ 2020
