МІКСТ-ІНФЕКЦІЇ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ТАЗА У ЖІНОК
10 вересня – Міжнародний день гінекологічного здоров’я
Запальні захворювання органів таза (ЗЗОТ) можуть вражати шийку матки, матку, маткові труби і/або яєчники. Такі захворювання вкрай негативно впливають на здоров’я жінки, зокрема її репродуктивну функцію. Саме вони є причиною негормонального безпліддя, ектопічної вагітності, невиношування вагітності та вад розвитку плода
Хвороба молодих і не тільки
Часто ЗЗОТ називають хворобами сексуально активних жінок, оскільки пік захворюваності припадає на вік до 35 років. Причина залежності між віком і захворюваністю не встановлена, однак припускають, що не останню роль в цьому відіграють статева поведінка та/або поява захисних антитіл в цервікальному каналі. І все ж не слід вважати, що дані захворювання становлять небезпеку тільки для молодих. Ризик розвитку ЗЗОТ існує у представниць різних вікових груп.
Тож до ЗЗОТ відносять гонорею, трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, кандидамікоз, бактеріальний вагіноз.
Які причини ЗЗОТ?
У нормі в піхві існують надійні механізми захисту від патогенних збудників. Кисле середовище запобігає розмноженню патогенних мікроорганізмів. Однак різні екзогенні та ендогенні чинники порушують захисні механізми, підвищуючи ризик розвитку запальних захворювань. До ендогенних чинникв відносять гормональний дисбаланс, імунодефіцит різного походження, хронічні захворювання (наприклад, цукровий діабет). Під екзогенними розуміють недотримання правил особистої гігієни, часту зміну статевих партнерів, а також застосування деяких видів місцевої контрацепції. Поширення інфекції з вогнищ, розташованих в нижніх відділах урогенітального тракту, спричиняють штучне переривання вагітності, використання внутрішньоматкових контрацептивів та оперативні втручання.
Які ознаки ЗЗОТ?
Слід зазначити, що з огляду на різноманіття симптоматики діагностика ЗЗОТ є складною. Найбільш характерні симптоми ЗЗОТ:
- – біль в нижній частині живота;
- – підвищення температури тіла;
- – виділення з піхви, що мають неприємний запах;
- – біль і/або кровотеча під час статевого акту;
- – хворобливе відчуття при сечовипусканні;
- – міжменструальні кровотечі.
Перебіг більшості ЗЗОТ на ранніх стадіях є безсимптомним (приблизно в 67% випадків), проте відсутність клінічних симптомів становить не меншу небезпеку.
Як встановлюють діагноз?
Діагностують захворювання на підставі клінічних критеріїв, а також даних лабораторних та інструментальних методів діагностики. За підозри на ЗЗОТ проводять дослідження зразків із шийки матки методом ПЛР на наявність N. gonorrhoeae і C. trachomatis (чутливість і специфічність — приблизно 99%). Якщо ПЛР недоступна, роблять посів. Однак зараження верхніх сечових шляхів можливо навіть у разі негативного результату цервікальних зразків. Виділення з цервікального каналу досліджують на вміст гною. Поза тим ці тести не є ні чутливими, ні специфічними. Тож терапія ЗЗОТ здебільшого є емпіричною, при цьому схеми лікування мають забезпечувати елімінацію широкого спектра можливих збудників.
Небезпечні асоціації
Збудниками ЗЗОТ є хламідії, гонококи, мікоплазми, уреаплазми і трихомонади. Щорічно в світі реєструють близько 100 млн випадків захворювання на хламідіоз, 62 млн –– на гонорею, 170 млн –– на трихомоніаз. На думку фахівців, існує тенденція до асоціації цих збудників з представниками грамнегативної і анаеробної флори (гарднерелами, стрептококами, ентеробактеріями тощо). Виникнення змішаних або так званих мікст-інфекцій безсумнівно істотно погіршує перебіг і прогноз захворювання. Згідно із даними статистики, поєднання трьох урогенітальних інфекцій відзначають у 10,6% пацієнток, 4–5 – у 5,6%. При урогенітальному хламідіозі частота поєднання збудників урогенітальних мікст-інфекцій є такою: хламідії + гонококи виявляють в 33,7% випадків, хламідії + уреаплазми – в 33%, хламідії + мікоплазми – в 21%, хламідії + анаеробну контамінацію – в 19%, хламідії + гарднерели – в 14%.
При хронічному сечостатевому трихомоніазі можливо поєднання трихомонад і мікоплазм (47,3%), трихомонад і гарднерел (31,4%), трихомонад і хламідій (31,3%), трихомонад і гонококів (29,1%), трихомонад і уреаплазм (20,9%).
На думку деяких фахівців, на початку патологічного процесу ініціювати запальний процес може навіть один інфекційний агент. Порушуючи функціонування місцевих захисних механізмів, він призводить до інфікування іншими мікроорганізмами.
Чому формуються мікст-інфекції?
Найбільш імовірно, що основною причиною формування мікст-інфекцій є неефективність антибактеріальної терапії. Як відомо, неправильно підібрані препарати, недотримання режиму їхнього дозування, а також недостатня комплаентність пацієнток спричиняють зменшення вираженості симптомів захворювання і його перехід в хронічну форму. В таких випадках при зараженні іншими збудниками формується асоціація, яка, своєю чергою, може передаватися статевому партнеру вже у вигляді мікст-інфекції.
Отже, адекватне лікування на ранніх стадіях хвороби може запобігти тяжким наслідкам ЗЗОТ.
Як лікують ЗЗОТ?
У терапії ЗЗОТ використовують антибактеріальні засоби широкого спектра дії. Вибір лікарського засобу обумовлений типом збудника. Так, високу активність відносно збудників N. gonorrhoeae виявляють фторхінолони та цефалоспорини, C. trachomatis – макроліди і тетрацикліни, анаеробних бактерій –– метронідазол. У схемах лікування використовують також аміноглікозиди і лінкозаміди. Лікування призначає лікар. Зазвичай тривалість прийому антибіотиків становить в середньому 7–10 днів. Пацієнток із болем або іншими вираженими симптомами госпіталізують в стаціонар.
