Набута гемофілія
17 квітня – Всесвітній день боротьби з гемофілією
Вроджена і набута: в чому відмінності
Гемофілія – це спадкова зміна процесу згортання крові, яка характеризується зниженням чи порушенням синтезу факторів згортання крові VIII або IX. Ці два фактори беруть участь у створенні стабільного згустка крові, необхідного для зупинення кровотечі. Якщо в крові у достатній кількості немає одного з факторів, то кровотеча може тривати дуже довго. У хворого на гемофілію активність фактора згортання нижча, ніж у здорової людини.
Гени, які зумовлюють розвиток гемофілії, з’єднані зі статевою Х-хромосомою, тому хвороба успадковується за рецесивною ознакою по жіночій лінії. На спадкову гемофілію хворіють винятково чоловіки, а жінки є лише носіями гена гемофілії і передають недугу своїм синам.
У здорового чоловіка і жінки-носія з однаковою ймовірністю можуть народитися як хворі, так і здорові сини. У чоловіка з гемофілією і здорової жінки народяться здорові сини і дочки-носії захворювання. Описані поодинокі випадки гемофілії у дівчаток, народжених від матері-носія і хворого на гемофілію батька.
Вроджену гемофілію виявляють майже у 70% пацієнтів. У таких випадках успадковується і форма, і важкість захворювання. Близько 30% випадків припадає на спорадичні чи спонтанні форми гемофілії, які з часом трансформуються у спадкові.
Набута гемофілія – це геморагічне захворювання, яке виникає внаслідок набутого зниження активності фактора VIII.
Набуту гемофілію діагностують набагато рідше, ніж спадкову, її частота становить 2 випадки на 1 млн населення. Занедужати на цю форму хвороби чоловіки і жінки ризикують однаково. Зазвичай вперше симптоми виникають у віці 50– 60 років. У дослідженні, яке проводили у Великобританії, зафіксували середній вік, в якому розвинулася набута гемофілія, – 78 років, і лише 15% пацієнтів були молодше 65 років.
Не більш ніж у 40% пацієнтів вдається встановити причини розвитку набутої гемофілії. До них відносять злоякісні новоутворення, автоімунні недуги, прийом лікарських засобів, період вагітності. Тобто майже в 50% випадків набута гемофілія розвивається на тлі різних інтеркурентних (проміжних) захворювань і станів.
У 10% випадків захворювання виникає наприкінці періода вагітності або у післяпологовий період. Більше ризикують жінки, які завагітніли вперше. Найбільш важкими проявами набутої гемофілії вважають масивні післяпологові кровотечі та віддалені (на 3–150-й день) маткові кровотечі.
Коли фонової хвороби не виявляють, діагностують набуту ідіопатичну гемофілію.
Особливості набутої гемофілії
Оскільки в окремих випадках набуту форму захворювання зумовлює застосування лікарських препаратів, цей момент ретельно з’ясовують. Це можуть бути: антибіотики – пеніциліни, сульфаніламіди, ципрофлоксацин; імуномодулятори – інтеферон, флударабін; психотропні засоби – фенітоїн, флупентиксол, зуклопентиксол; антиагрегантні засоби – клопідогрель.
На відміну від вродженої гемофілії, коли відбуваються крововиливи у суглоби і м’язи, за набутої зазвичай відзначають спонтанні широкі гематоми або гострі кровотечі без попередніх ознак порушення згортання крові чи анемії внаслідок внутрішньої кровотечі. Також можливі гематурія, внутрішньочеревні та інтрацеребральні кровотечі. Частою ознакою вважають персистувальні, які не піддаються припиненню, кровотечі після хірургічних втручань.
Для набутої гемофілії характерними є раптові масивні крововиливи у шкіру, м’язи і м’які тканини, заочеревинні гематоми, кровотечі зі слизових оболонок, зокрема носові, маткові, шлунково-кишкові. Рідше спостерігають масивні тривалі післяпологові кровотечі, після травм і операцій, внутрішньочерепні крововиливи. Рідкісним проявом є крововиливи у суглоби.
Через те, що у разі набутої гемофілії кровотечі масивні і небезпечні для життя (смертність коливається від 7,9 до 22% з найвищим ризиком у перші тижні після появи), пацієнтам призначають адекватну гемостатичну терапію. У 25% хворих геморагічні прояви помірно виражені, тому вони такої терапії не потребують.
Лікування набутої гемофілії
Існує два основних підходи: зупинення гострих кровотеч та тривала імуносупресивна терапія.
Основою терапії є активовані протитромбінові комплекси з факторами VII, IX і X або рекомбінантні активовані фактори VII. Доведено ефективність таких засобів для припинення гострих кровотеч у пацієнтів з набутою гемофілією.
Тривала імуносупресивна терапія полягає у застосуванні преднізолону в дозі 1 мг/кг в комбінації з циклофосфамідом 50–100 мг на день. Альтернативою такій схемі вважають призначення азатіоприну. Відзначають, що у разі зниження доз препаратів чи їхньої повної відміни часто виникають рецидиви гострих кровотеч, що потребує проведення пульс-терапії. Останнім часом для лікування набутої гемофілії застосовують антимоноклональні антитіла.
