Об’єднані фармацією
У формуванні в Україні громадянського суспільства та вирішенні важливих соціально-економічних проблем важливу роль покликані відігравати громадські об’єднання, у тому числі і професійні. Їхня діяльність певною мірою відображає рівень взаємодії державних органів влади із представниками тієї чи іншої громади або професії, тобто є індикатором демократизації процесу державного управління
Громадянське суспільство розглядається як соціально-економічна система, що має враховувати інтереси громадянина, громадської організації, бізнесу та держави. Про те, яке місце в сучас-ному суспільстві відведено громадським організаціям фармацевтів, розмірковують Роман Лесик, д-р фарм. наук, професор, декан фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького і Неля Бик, виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації.
Роман Лесик
Р. Лесик: На жаль, нині як практична, так і освітня та наукова фармація перебуває у системній кризі, що, з огляду на страте-гічну суть фармацевтичної галузі для кожної дер-жави, є неприпустимим. Ситуацію поглиблюють і ускладнюють негативні тенденції, зокрема, хаос із відкриттям нових аптек, перетворення аптечних закладів на магазини, а провізорів на продавців, знищення екстемпоральної рецептури. З аптек зникли рецепти, а лікарі призначають хворим лише ті препарати, за які отримують винагороду від медичних представників здебільшого іноземних фірм. Такі явища за принципом доміно відображаються на освітянському процесі й фармацевтичній науці відсутністю бюджетного фінансування підготовки спеціалістів (цьогоріч лише два вищих навчальних заклади — НФаУ та УжНУ — отримали по 20 державних замовлень), масовим переходом на заочну форму навчання, зниженням якості надання освітніх послуг.
Будемо відверті, держава відвернулася від фармації, бо нею тепер керують не профе-сіонали, а люди, які прийшли з економічної чи хімічної галузі. Державні аптеки — наш золотий фонд — втратили будь-яку допомогу держави, тож не в змозі конкурувати з приватними. І це при тому, що фармгалузь здатна розвиватися лише за підтримки паритету між державною та приватною власністю.
За таких умов своє вагоме слово по-винна сказати фармацевтична громадськість. Прикро, однак українські громадські спільноти фармацевтів діють розрізнено й не виконують своїх функцій у повному обсязі. Це, швидше, домінування форми над змістом, бо схоже на те, що такі організації існують для задоволення амбіцій якоїсь купки людей. Проведення раз на кілька років професійних з’їздів чи інших акцій не є показовим і, як з’ясувалося, ні-чого не вирішує. Тож, на мою думку, наповнення реальним змістом форми може стати ключовим аспектом для виходу із критичного становища галузі загалом.
— Назвіть, будь ласка, основні проблеми, на вирішення яких, із вашої точки зору, могли б вплинути реально діючі громадські організації фармацевтів.
Р. Лесик: Із впливовими громадськими фармацевтичними організаціями чи то регіо-нального, чи то загальноукраїнського рівня доцільно погоджувати напрямки розвитку складових фармацевтичної га-лузі — практичної фармації, освіти й науки.
Наприклад, регуляторна діяльність щодо відкриття нових аптек. Погодьтеся, адже в нас доводять ситуацію до абсурду — маємо цілі «аптечні» вулиці. Дуже часто нові приватні заклади відкривають упритул до державних або комунальних, які працюють собі у збиток, намагаючись бути справжніми аптеками. Вони забезпечують населення екстемпоральними ліками, обслуговують пільгові категорії населення, відпускають наркотичні засоби. Натомість у Польщі дозвіл на відкриття нової аптеки неможливо отримати без пого-дження із громадською організацією аптекарів. Вона ж проводить акредитацію аптечних закладів і атестацію персоналу. Як науковець і педагог вважаю, що громадські організації слід залучати до процесу підготовки молодих спеціалістів. Беручи участь у професійній громадській організації ще зі студентської лави, майбутній провізор зможе інтегруватися в європейські чи світові міжнародні спільноти, наприклад Міжна-родну федерацію фармацевтів (FIP). Участь у міжнародних об’єднаннях сприятиме дотриманню світових стандартів діяльності й не дасть нам скотитися до «дикого» ринку.
І, нарешті, на громадські організації можна покладати контрольно-координаційні функції у навчальному процесі, оскільки професія провізора потребує дотримання прин-ципу «навчання впродовж життя». Саме такі організації мають проводити й координувати роботу науково-практичних конференцій, навчальних семінарів, тренінгів; видавати друковані видання.
Отже, найголовніше завдання громадських професійних спільнот — об’єднання провізорів і фармацевтів у практиці, освіті й науці для вирішення проблем галузі та захисту фахівців, які, на жаль, працюють у надзвичайно агресивному середовищі та в умовах невиправ-дано недобросовісної конкуренції.
Неля Бик
— Дванадцять років для громадської організації — доволі тривалий термін. Що змінилося з часу заснування Галицької фармацевтичної асоціації з організаційної точки зору?
Н. Бик: Метою асоціації, президентом якої ми обрали Б.С. Зіменковського, професора, д-ра фарм. наук, ректора ЛНМУ, було об’єднання практичних аптечних працівників, науковців і виробників Львівщини, зокрема, підприємств «Галичфарм» і «Львівдіалік». Нині з різних причин виробники до нашої спіль-ноти не входять, тому вона гуртує практичних аптекарів і викладачів фармацевтичного факультету ЛНМУ ім. Данила Галицького.
Хотілося б підкреслити, що до асоціації входять комунальні аптечні заклади й ТОВ, які зберегли всі атрибути справжніх аптек: виготовлення ліків, забезпечення лікарень і полі-клінік, обслуговування пільгових категорій населення, відпуск наркотичних психотропних лікарських засобів і прекурсорів. Окрім того, членами асоціації є фахівці з профільною освітою, тобто провізори та фармацевти, а не бізнесмени інших спеціальностей.
Правду кажучи, кількість фармацевтичних організацій у нашій державі дійсно вражає. За деякими даними, маємо їх близько 80, проте навіть День фармацевтичного працівника відзначаємо розрізнено. Як на мене, Україна потребує однієї потужної громадської організації з такими ж потужними облас-ними філіями. Чому б не запозичити досвід закордонних колег? Скажімо, голландських фармацевтів об’єднує професійна громадська організація, яка діє за таким самим принципом.
— Відомий вислів «українці об’єднуються лише перед розстрілом», мабуть, можна застосувати й до громадських об’єднань фармацевтів в Україні. Однак, щоб бути ефективними, вони повинні працювати постійно, а не активізуватися час від часу у відповідь на якісь нововведення влади, та існувати на членські внески суб’єктів господарської діяльності.
Н. Бик: Галицька фармацевтична асоціація впродовж багатьох років намагалася діяти безперервно та планомірно. Особливо, якщо це стосувалося захисту прав аптекарів. До прикладу, два роки тому вся Україна дізналася, як фармацевти Львова захищають комунальні аптеки від закриття. Аптечні заклади комунальної форми власності хотіли об’єднати в одну структуру з подальшою приватизацією та, як не складно здогадатися, перепрофілюванням діяльності. Із вулиць міста мали безслідно зникнути всі комунальні аптечні заклади, як це вже сталося з багатьма унікальними історичними львівськими аптеками: «Під Святим Духом», «Під архангелом», «Під золотою зіркою». З ініціативи Галицької фармацевтичної асоціації аптекарі провели сім пікетувань Львівської обласної ради, унаслідок яких комунальну мережу було збережено. Ми змусили владу себе почути й відстояли право на існування комунальних аптек. Утім, незважаючи на цей конфлікт, саме до нас звернулася місцева влада перед Євро – 2012 із проханням надати перелік цілодобових аптек у Львові на час проведення матчів і забезпечити чергування аптекарів, які володіють хоча б однією іноземною мовою.
Завдання громадських професійних спільнот — об’єднання провізорів і фармацевтів у практиці, освіті й науці для вирішення проблем галузі та захисту фахівців
З огляду на відсутність об’єднувального фармацевтичного органу в Львівській області міське Управління охорони здоров’я дору-чило загальне керівництво фармацевтичною діяльністю президії Галицької фармацевтичної асоціації. Постійною є наша співпраця з викладачами фармацевтичного факультету та факультету післядипломної освіти (ФПДО) ЛНМУ. Ось свіжий приклад. Півроку тому разом із кафедрою організації та економіки фармації ФПДО Галицька фармацевтична асоціація видала методичні рекомендації для прові-зорів — слухачів курсів підвищення кваліфікації та практичних працівників аптек «Відпуск комбінованих лікарських засобів, що містять контрольовані речовини» та додатки для них. Рекомендації стосуються препаратів ефедринового та кодеїнового вмісту. Користуючись додатком, першостільник бачить перед собою чітко зазначені торгову назву препарату, рецептурну чи безрецептурну форму, граничний рівень відпуску. Якщо це ОТС-засіб, то у додатку вказано, скільки таблеток можна відпустити в одні руки. Методичні рекомендації, де систематизовано та оптимізовано роботу аптекарів щодо обігу й обліку комбінованих препаратів, які містять контрольовані наркотичні й психотропні речовини та прекурсори, виявилися настільки актуальними, що у нас їх закуповували аптекарі-курсанти Волинської, Хмельницької та Рівненської областей. Крім того, ми пере-дали це видання у правоохоронні органи, аби запобігти зловживанням і перевищенню повноважень з їхнього боку. Відгукнувшись на пілотний проект МОЗ стосовно зниження роздрібних цін на антигіпертензивні засоби, Галицька фармасоціація разом із територіальною Держлік-інспекцією провела навчальний семінар для практичних працівників, у ході якого їх було детально ознайомлено із проектом, вироблено тактику впровадження новації та створено робочу групу, яка раз на тиждень інформує МОЗ щодо зробленого.
Ще один постійний напрямок діяльності асоціації — участь у презентаціях нових препаратів, які виводять на ринок українські та іноземні виробники.
Із наступного року путівки на курси вдоско-налення провізорів видаватимуться лише через Галицьку фармацевтичну асоціацію. Для її активних членів знижка на путівку становитиме 20%.
— Спілкуючись із багатьма аптечними працівниками у різних регіонах України, завжди доводиться чути одне і те саме: фармацевтичне законодавство недосконале, правила гри на фармринку змінюються так часто, що за ними не встигають навіть провідні оператори.
Н. Бик: За часів СРСР проект нового закону чи наказу завжди подавали аптекарям на розгляд. Свої пропозиції або зауваження до нього можна було вносити протягом року. І лише потім документ набував чинності. Нині нові закони та доповнення до них видаються із космічною швидкістю, нерідко вони супе-речать одне одному. Переконана, якби біля керма галузі стояли професіонали, фармацевтичне законодавство було б набагато стабільнішим.
Розмовляла Лариса Дедишина
