ОРГАЗМ: ЗАДЛЯ ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО
У день зимового сонцестояння 21 грудня людство відзначає особливе свято – День всесвітнього оргазму (Global ORGasm – GORG). Засновник цього свята Донна Шихен рекомендує всім людям на землі у цей день обов’язково досягти оргазму. При цьому необхідно думати про мир в усьому світі, боротьбу з кліматичними змінами, соціальну та гендерну рівність, тобто візуалізувати глобальні потреби людства. Можливо, всеохопний вибух позитивних емоцій допоможе змінити світ на краще. Так принаймні вважають ініціатори цього Дня
Маленька смерть
Щодо «глобального оргазмічного сплеску енергії» нейрофізіологи налаштовані скептично. Під час сексу або навіть роздумів про секс дійсно реєструють підвищену активність префронтальної кори головного мозку. Але у міру наростання збудження емоційні центри мозку пригальмовують свою активність. Тобто медіальна префронтальна кора, амигдала, вентральний стріатум з прилеглим ядром, які яскраво палали в процесі емоційного підйому сексуальних пристрастей, з наближенням до кульмінації поступово згасають. Ліва орбітофронтальна кора, яка відповідає за сексуальний контроль, під час оргазму взагалі відключається. Таким чином, в момент оргазму емоції в мозку людини стихають і замість емоційного вибуху настають спокій і розслаблення. За допомогою позитронно-емісійної томографії наочно продемонстровано, що у жінок оргазм супроводжується більш потужною розрядкою і вони можуть впадати в стан, наближений до трансу. Недарма французи називають оргазм «маленька смерть» (petite mort).
Спільне підґрунтя – однакова реакція
Чи відчувають жінки і чоловіки оргазм однаково? Емоційні розповіді тут не допоможуть, бо кожна людина описує свої відчуття по-різному. Тому звернемось до анатомії, фізіології та онтогенезу. На 5-му тижні внутрішньоутробного розвитку в ембріона починають формуватися зовнішні статеві органи, причому і чоловічій пеніс, і жіночій клітор утворюються з однакової зародкової тканини. Спільна основа розвитку обох структур дозволяє зробити висновок про схоже підґрунтя чоловічого та жіночого оргазму. Фізіологічні реакції проявляються у вигляді серії з чотирьох-десяти скорочень м’язів тазового дна, тобто технічної різниці начебто немає. Серед найбільш очевидних відмінностей слід зазначити, що у чоловіків оргазм супроводжується сім’явиверженням, а жінки здатні до множинного оргазму. Розрядка сильного сексуального збудження супроводжується психологічними, неврологічними та ендокринологічними реакціями, зокрема викидами гормонів пролактину та окситоцину. Пролактин приносить відчуття задоволення, відбиваючи дію допаміну, який активно продукується в момент сексуального збудження. А окситоцин відіграє важливу роль у формуванні прихильності. Важливо наголосити, що центр регуляції сексуальної поведінки та досягнення оргазму розташований у мозку.
Навіщо нам це щастя?
Для продовження людського роду і успішного запліднення необхідними умовами є наявність дозрілої яйцеклітини та своєчасне надходження життєздатного сперматозоїда. Результати порівняльних філогенетичних досліджень дозволили встановити, що спочатку в процесі еволюції виникла індукована овуляція, яка стимулювалась оргазмом. Окситоцин, що виділяється гіпофізом під час оргазму, стимулює скорочення яйцепроводу та проходження яйцеклітини жіночим репродуктивним трактом. Далі в ході еволюції механізм індукованої овуляції став невигідним і виникла спонтанна овуляція, яку регулює місячний гормональний цикл. З розвитком спонтанної овуляції жіночий оргазм перестав відігравати визначальну роль в процесі запліднення. За даними дослідження великої вибірки респондентів американські вчені встановили, що оргазму регулярно досягають 65% гетеросексуальних жінок, 66% бісексуальних жінок, 86% лесбіянок, 88% бісексуальних чоловіків, 89% чоловіків-гомосексуалів та 95% чоловіків-гетеросексуалів. Статистичні дані свідчать, що оргазм у жінок під час статевого акту буває не завжди і до того ж не впливає на кількість нащадків. Чому ж він все-таки зберігся під тиском прагматичного еволюційного відбору?
Секс без оргазму – репродуктивні клітини на вітер
Хай там як, але жіночій оргазм таки підвищує шанс завагітніти. Внаслідок м’язових скорочень більший об’єм сперми потрапляє в матку. Жіночий оргазм стимулює виділення бартолінієвими залозами в’язкого муциновмісного вагінального слизу, який сприяє збереженню життєздатності сперматозоїдів у криптах матки. Живі сперматозоїди виявляли у слизу шийки матки навіть на 9-й день після сексу. Тут вони очікуюь на овуляцію, а потім за допомогою естрогену прямують до яйцеклітини для запліднення. Експериментально встановлено, що жіночій оргазм сприяє імплантації ембріонів під час штучного запліднення. Пацієнтам першої групи порадили зайнятись сексом перед переносом ембріонів, отриманих in vitro, а представникам другої групи, навпаки, рекомендували утримуватись від сексу перед процедурою штучного запліднення. В результаті у жінок першої групи значно більше ембріонів успішно імплантувались у матку, а у пацієнток другої –– результати штучного запліднення виявились менш успішними. Секс, внаслідок якого стався оргазм усіх задіяних учасників, є суттєвою запорукою настання вагітності.
Індивідуальний потенціал, або Вйо до оргазму!
Немає універсального алгоритму, за яким будь-яка людина гарантовано могла б досягти оргазму. Порівняльна анатомія жіночих статевих органів свідчить, що ймовірність досягнення оргазму під час статевого акту негативно корелює з відстанню між клітором та отвором піхви. Але не слід забувати, що зовнішня частина клітора – це лише верхівка айсберга. Всередині він розділяється на два відростки, які охоплюють уретру та вагінальний канал. Таким чином, оргазм може настати як через зовнішню, так і через внутрішню стимуляцію клітора. Кількість нервових закінчень у кліторі в 2–3 рази більше, ніж у пенісі. А от піхва – не надто чутливий орган і більшість нервових закінчень розташовано на вході вагіни. Шляхи досягнення оргазму для кожної жінки залежать від індивідуальних особливостей морфології її геніталій, а оргазмічний потенціал потребує постійного дослідження та удосконалення.
Міжнародний день жіночого оргазму відмічають окремо від всесвітнього GORG. Це свято започаткував мер міста Есперантина в Бразилії, щоб вибачитись перед своєю дружиною за тривале нехтування її сексуальними потребами. Ідею підхопили в Іспанії, Мексиці, Аргентині, Перу та Норвегії, а згодом до святкування приєднались інші європейські країни
Запорука – у стабільності
Тим, хто вважає, що зміна сексуальних партнерів урізноманітнить життя і допоможе у досягненні інтенсивних оргазмів, слід ознайомитись з результатами дослідження соціальної структури сексуальності. Виявляється, що у шлюбі люди більше займаються сексом і частіше досягають оргазму. Серед моногамних одружених пар репродуктивного віку 40% займаються сексом двічі на тиждень, а серед одинаків цей показник становить лише 25%. До того ж одружені з більшою ймовірністю досягають оргазму під час сексу. А стереотип про мачо-одинака в оточенні численної кількості звабливих красунь розвінчують такі дані: моногамні чоловіки займаються сексом більше, ніж полігамні. Є дані, що люди з потребою сексуальної різноманітності мають певну варіацію гена, який впливає на обмін серотоніну. Його часто описують як «гормон радості та щастя», але біологічні функції цього нейромедіатора значно ширші: він модулює процес пізнання, відповідає за відчуття безпеки, стимулює нейронну винагороду, задіяний у механізмах навчання та пам’яті, а також регулює численні фізіологічні процеси. Жінки частіше відчувають оргазм, коли оцінюють партнера як надійного та перспективного. Жіночому оргазму сприяють відчуття безпеки та сподівання на високу якість взаємовідносин.
Аноргазмія
В сексуальних реакціях нерідко відмічають явище нонконкордантності, тобто невідповідність генітальної реакції сексуальному бажанню. Причина некоординованої поведінки тіла полягає у тому, що древня лімбічна система мозку реагує швидше, ніж неокортекс, який виник пізніше в процесі еволюції і потребує більше часу на формування зважених рішень. Від 16 до 25% жінок та 1‒4% чоловіків тривалий час або зовсім ніколи не могли досягти оргазму, тобто страждають на аноргазмію. Це може бути результатом фізіологічних або психологічних травм. Часто такий стан виникає внаслідок депресивних розладів та прийому антидепресантів. Соціально-культурні фактори також чинять великий вплив на сексуальну поведінку людей. Причинами аноргазмії можуть бути неприйняття власного тіла, нав’язані стереотипи сексуальної поведінки або неадекватні очікування від сексу. Цю проблему можна вирішити. Навіть люди з паралізованою нижньою частиною тіла здатні отримати відчуття оргазму. Спектр фізичних задоволень дуже широкий і оргазм не повинен перетворюватись на самоціль за будь-яку ціну.
Цікаво, що буде доводити до оргазму людей у майбутньому? Доповнена та віртуальна реальність, нейроінтерфейси, секс-роботи та іграшки, якими можна керувати на відстані, це вже не вигадки фантастів, а реальність. Але чи зміниться з плином часу сутність оргазму?
Тетяна Кривомаз, д-р техн. наук, канд. біол. наук, професор
