Основні аспекти раціональної вітамінотерапії
Сьогодні уже не стоїть питання про доцільність прийому вітамінних препаратів. Фундаментальними біохімічними дослідженнями виявлено метаболічні функції, розкрито молекулярні механізми дії практично всіх відомих вітамінів, що дає підстави для їх раціонального лікувально-профілактичного застосування
Вітаміни — це біологічно активні речовини різної хімічної структури і різних механізмів біохімічної дії, які беруть участь у процесах метаболізму і регуляції фізіологічних функцій організму. Слово «вітамін» походить від латинського vita, що означає життя. Деякі вітаміни синтезуються в людському організмі, інші поступають лише з їжею.
Екзогенними причинами розвитку гіпо- та авітамінозів можуть бути: недостатнє або незбалансоване харчування, низький вміст вітамінів у їжі внаслідок неправильного зберігання продуктів або неправильної кулінарної обробки, низька засвоюваність вітамінів, якщо вони надходять в організм у формі, яка погано всмоктується, або через вміст у продуктах антивітамінних факторів, згубні звички, вживання деяких лікарських засобів, а також несприятливий вплив деяких факторів зовнішнього середовища.
До ендогенних причин розвитку гіпо- або авітамінозів слід віднести: порушення всмоктування вітамінів у кишечнику при гострих і хронічних захворюваннях травної системи або внаслідок резекції значної частини кишечнику, фізіологічний стан, коли підвищується потреба у вітамінах (період інтенсивного росту у підлітків, вагітність, годування груддю), гіпертермію, що супроводжується втратою вітамінів через підвищене потовиділення, важкі фізичні або розумові навантаження, стреси, утилізацію вітамінів, які поступають з їжею, пригнічення мікрофлори травної системи внаслідок прийому антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, антагоністів вітамінів, анорексію або тривалий прийом послаблювальних лікарських засобів, порушення транспорту, метаболізму і функціонування вітамінів внаслідок уроджених дефектів синтезу відповідальних за ці процеси білків.
Вітаміни беруть участь у процесах регуляції внутрішньоклітинного обміну за коферментним або 
некоферментним механізмом дії. Окремі з них можуть синтезуватися із провітамінів (вітаміни А, D3), термінальних попередників біосинтезу (вітаміни РР), за рахунок життєдіяльності мікрофлори кишечнику людини (вітамін К, біотин, пантотенова і фолієва кислоти).
На відміну від інших факторів харчування вітаміни необхідні у надзвичайно малих кількостях, вони не є структурними елементами для побудови клітин та тканин і не використовуються організмом як джерело енергії, але являють собою незамінні специфічні компоненти регуляторних систем внутрішньоклітинного метаболізму.
З профілактичною метою вітаміни застосовують при первинних гіпо- або авітамінозах, для підвищення захисних сил організму, зниження ризику застудних, серцево-судинних та інших захворювань; з лікувальною — при первинних авітамінозах, вторинних порушеннях обміну і функцій вітамінів, зумовлених патологічними процесами, хірургічними втручаннями, фармако- та фізіотерапією, жорсткою дієтою, а також для корекції вроджених, генетично спричинених порушень обміну і функцій організму, терапії різних захворювань з використанням надвисоких доз вітамінів, коли вони виявляють дію ксенобіотиків, ефект яких може бути не пов’язаний з функціями вітамінів в організмі.
Виділяють наступні групи ризику щодо розвитку вітамінодефіцитних станів:
– діти та підлітки у період найбільш інтенсивного росту;
– особи, які зазнають максимальних фізичних навантажень;
– особи з гострими інфекційними захворюваннями, патологією серцево-судинної, травної, сечової систем, які приймають лікарські засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати тощо);
– вагітні та жінки, які годують груддю;
– прихильники вегетаріанства;
– люди похилого віку;
– члени родин з низьким рівнем доходів;
– особи з нікотиновою, алкогольною, наркотичною залежністю.
Як свідчать результати численних досліджень, низька якість харчування призводить до розвитку дефектів імунітету, при цьому на тяжкість імунодефіцитних станів впливають вік, тривалість періоду, протягом якого харчування було недостатнім, стан травної системи тощо. Нестача вітамінів А і бета-каротину, С та Е веде до зниження антиоксидантного захисту організму, зменшення субпопуляції Т-лімфоцитів-хелперів і цитокінів; вітамінів групи В (В6 і В12) і фолієвої кислоти — до атрофії лімфоїдних органів, зменшення кількості Т-хелперів, продукції цитокінів і важливого компонента протипухлинного імунітету — інтерлейкіну-2.
При застосуванні вітамінних препаратів слід пам’ятати, що емпіричний підхід до призначення доз вітамінів за принципом «чим більше, тим краще» є хибним.
Надлишок вітамінів може бути ще більше небезпечним, ніж їх нестача. Патогенетично обгрунтованим є застосування помірних доз, тобто таких, які не перевищують максимально допустимих безпечних, але й не нижчі за рекомендовані добові дози.
Вітаміни — це природні біологічно активні сполуки, незамінні і специфічні учасники процесів регуляції внутрішнього метаболізму. Біологічна роль і їх біологічна активність реалізується за участю специфічних для кожного вітаміну білків та за еволюційно сформованими і генетично запрограмованими механізмами. Вітаміни необхідні для нормального функціонування організму, і кожний з них здатний реалізувати свою біологічну функцію у дозах, які дають змогу досягти повного насичення ним ділянок специфічного зв’язування на специфічних для кожного вітаміну білках — акцепторах (ліганд-білкова взаємодія).
Використання ударних доз вітамінів призводить до розладу механізмів їх функціонування, порушення функції обміну інших вітамінів і загального балансу внутрішньоклітинного функціонування. Водночас з точки зору раціональної вітамінотерапії рекомендується віддавати перевагу полівітамінним комплексам, а не монопрепаратам.
При застосуванні у високих дозах вони не здатні реалізувати себе в якості вітамінів. Їх фармакологічну дію можна порівняти із дією чужого для організму екзогенного ксенобіотика.
Оптимальна ефективна доза вітаміну встановлюється експериментально з урахуванням дозозалежного ефекту стосовно до завдання і моделі вітамінопрофілактики та вітамінотерапії.
Вітамін А (ретинол)
Необхідний для нормального перебігу метаболічних процесів, регуляції росту і розвитку організму, забезпечує нормальну функцію органу зору, структурну цілісність тканин, підвищує резистентність організму до несприятливих факторів навколишнього середовища. Вітамін А відіграє важливу роль у клітинному диференціюванні та повноцінному функціонуванні імунної системи.
Бета-каротин є широко розповсюдженим ізомером каротину і важливим антиоксидантом. З нього в організмі синтезується вітамін А.
Вітамін Е (токоферол)
Має антиоксидантні властивості, у клітинних мембранах забезпечує захист ненасичених жирних кислот від перекисного окислення, бере участь у формуванні колагенових і еластичних волокон, регулюванні процесів утворення ДНК і метаболізму еритроцитів, запобігає патологічному згортанню крові та позитивно впливає на периферичний кровообіг, сприяє активації процесів синтезу АТФ – основного джерела енергії в клітині, є важливим елементом процесу клітинного дихання.
Вітамін D (кальциферол)
Збільшує абсорбцію кальцію та солей фосфорної кислоти в кишечнику, а також регулює процес їх виведення, бере участь у регуляції мінералізації кісткової тканини, процесі синтезу АТФ, є необхідним для нормального функціонування ендокринних, зокрема паращитоподібних залоз, має антирахітичну та імуномоделюючу дію.
При застосуванні вітамінних препаратів слід пам’ятати, що емпіричний підхід до призначення доз вітамінів за принципом «чим більше, тим краще» є хибним
Вітамін К
Антигеморагічний коагулюючий фактор – бере участь у процесах згортання крові, підтримує цілісність кісткової системи, каталізує реакції гама-карбоксилювання і є важливим елементом в утворенні факторів згортання крові та остеокальцину, позитивно впливає на ендотелій. Вітамін К необхідний немовлятам, оскільки їх травна система не містить бактерії потрібних для вироблення вітаміну, і рівень протромбіну, основного протеїну, який бере участь у згортанні крові, є невисоким.
Вітаміни групи В впливають на метаболізм білків, жирів і вуглеводів, а також необхідні для функціонування нервової системи.
Вітамін В1 (тіамін)
Є коферментом ензиму, який регулює вуглеводний та білковий обмін. Тіамін бере участь у процесі утворення енергії, регуляції нормального функціонування периферичної нервової, а також травної системи, серцевого м’яза та ендокринних залоз. Має помірну гангліоблокуючу дію і позитивно впливає на проведення нервових імпульсів у синапсах.
Вітамін В2 (рибофлавін)
Є каталізатором клітинного дихання, відіграє важливу роль в утворенні ДНК, стимулює процеси регенерації тканин, потенціює дію вітаміну В6, є складовою пігментів сітківки ока, бере участь у метаболізмі адренокортикоїдних гормонів, утворенні АТФ у мітохондріях, синтезі антитіл, формуванні кісткового скелету, м’язів, нервової системи.
Вітамін В3 (вітамін РР, кислота нікотинова, нікотинамід, ніацин)
Бере участь в окислювальних процесах, метаболізмі білків, жирів і вуглеводів, у здійсненні контролю за вмістом холестерину, нормалізує роботу травної системи. Поліпшує циркуляцію крові та знижує артеріальний тиск, підсилює кровоток у капілярах, а також секрецію шлункового соку, стимулює діяльність печінки. Впливає на роботу м’язів, сполучної тканини та діяльність серцево-судинної системи.
Вітамін В5 (кальцію пантотенат)
Є складовою коферменту А, що забезпечує процеси ацетилювання, бере участь у жировому і вуглеводному обміні, синтезі кортикостероїдів і ацетилхоліну. Вітамін В5 оптимізує енергетичне забезпечення скоротливої функції міокарду, покращує процеси регенерації, стимулює утворення кортикостероїдів, на впливає на функцію щитоподібної залози, на життєвий тонус та концентрацію уваги, захищає від стресів, сприяє зменшенню запасів жиру в організмі. У вагітних кальцію пантотенат застосовуєть для профілактики запальних процесів, захворювань шкіри та волосся, а також токсикозу.
Вітамін В6 (піридоксин)
В якості коферменту задіяний в метаболізмі амінокислот і білків, синтезі нейромедіаторів. Забезпечуючи перетворення триптофану в ніацин, він сприяє поповненню енергетичних запасів організму, підтриманню здоров я шкіри, травної та імунної систем. Вітамін В6 бере участь у кровотворенні, регулює процеси гальмування в нервовій системі. Піридоксин забезпечує правильний розвиток мозку та нервової системи у плода. Типовими, клінічно доведеними показниками для застосування вітаміну В6 є нестримне блювання у вагітних. Слід зазначити, що жінки, які застосовують гормональні контрацептиви або застосовували їх до вагітністі, мають підвищену потребу у вітамінах С, В6, В12 і біотині.
Вітамін В9 (кислота фолієва)
Запобігає розвитку у плода дефектів нервової трубки, що виникають на ранніх термінах вагітності, коли жінка ще не знає, що вона вагітна. Нестача вітаміну В9 гальмує перехід мегалобластичної фази кровотворення в нормобластичну. Кислота фолієва бере участь у різних метаболічних процесах, тому є необхідною для розвитку майбутньої дитини. Припускається, що вітамін В9 підвищує ефективність хіміотерапії раку.
Вітамін В12 (цинокобаламін)
Разом з кислотою фолієвою бере участь у синтезі нуклеотидів, у процесі еритропоезу, функціонуванні нервової системи, диференціації клітин, відіграють важливу роль у нормальному метаболізмі амінокислоти гомоцистеїну. Вітамін В12 сприятливо впливає на функцію печінки. Його застосовують при дистрофії, у новонароджених, у тому числі недоношених дітей після перенесених інфекційних хвороб, дитячому церебральному паралічі.
Вітамін С (аскорбінова кислота)
Є основним позаклітинним антиоксидантом, відіграє важливу роль у регулюванні процесів оксиредукції, бере участь у метаболізмі фолієвої кислоти, тирозину, триптофану, тироксину, заліза, а також у синтезі колагену, проколагену, стероїдних гормонів. Аскорбінова кислота впливає на біосинтез катехоламінів, інсуліну, необхідна для забезпечення процесу згортання крові, регенерації сполучної та кісткової тканини. Вітамін С нормалізує проникність капілярів, сприяє абсорбції заліза в кишечнику і бере участь у синтезі гемоглобіну, підвищує неспецифічну резистентність організму і має антидотні властивості.
Вітамін Н (біотин)
Задіяний у реакціях карбоксилювання, декарбоксилування і дезамінування в процесі метаболізму білків і вуглеводів, а також у нервово-трофічних процесах та в обміні жирів.
Параамінобензойна кислота взаємодіє з різними гормонами. При аменореї сприяє відновленню менструального циклу. Гальмує дію адреналіну і тироксину, бере участь в метаболізмі кислоти фолієвої.
Таким чином, вітаміни є важливими сполуками, які забезпечують протікання важливих процесів життєдіяльності організму, а тому є вкрай необхідними для збереження здоров’я.
Проведені останніми роками дослідження дали змогу зробити такі висновки:
1. Не існує дефіциту якогось одного вітаміну. Під дефіцитом слід розуміти поєднану недостатність вітамінів С, групи В і бета-каротину, отже, ідеться про полігіповітаміноз.
2. Дефіцит вітамінів, який спостерігається не тільки навесні та взимку, але і в літньо-осінній період тобто, є постійно діючим несприятливим фактором.
3. У значної частини дітей, вагітних і жінок, які годують груддю, полівітамінний дефіцит поєднується з нестачею заліза, що є причиною широкого розповсюдження скритих і явних форм залізодефіцитної анемії.
4. У цілому ряді регіонів полівітамінний дефіцит поєднується з недостатнім надходженням в організм кальцію, йоду, селену та інших макро- і мікроелементів.
5. Дефіцит мікронутрієнтів виявляється не у певної обмеженої категорії дітей та дорослих, а практично у всіх груп населення у всіх регіонах України.
Тамара Торхова,
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика
“Фармацевт Практик” #03′ 2009
