профілактика і лікуванняСтатті

ОСТЕОПОРОЗ — НЕДУГА 50-ЛІТНІХ

Остеопороз — поширене системне захворювання скелета, яке супроводжується зниженням міцності кісткової тканини і підвищеним ризиком переломів. Термін «остеопороз» запроваджений ще у XIX ст. французьким патологоанатомом Jean Lobstein, який вивчав вікові зміни кісток

«Безмовна епідемія»

Саме так називають остеопороз у світі. Від захворювання тільки у США потерпає близько 19 млн населення. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у 21% жінок віком 50 років. Щорічно в осіб, старших 45–50 років, стається близько 1,3 млн переломів кісток (500 тис. переломів хребта і 247 тис. переломів шийки стегна). У половині з цих випадків пацієнти залишаються інвалідами, які потребують стороннього догляду, від 15 до 20% осіб помирають впродовж першого року захворювання.

В Україні на остеопороз хворіє близько 3 млн жінок, причому з віком ризик недуги зростає: 50–59 років — 387 тис., 60–69 — 754 тис., 70–79 — 1 млн 235 тис.

На жаль, у всіх країнах світу профілактиці і лікуванню остеопорозу приділяють недостатньо уваги. Так, лише у 30% пацієнтів з переломами хребців, зафіксованих на рентгенограмі, їх діагностують клінічно, і лише 38% серед цих пацієнтів отримують антиостеопоротичну терапію.

Як свідчать дані ВООЗ, остеопороз посідає у світі 4-те місце після захворювань серцево-судинної системи, онкологічних недуг і цукрового діабету. В цілому ризик отримати протягом життя перелом зап’ястка, шийки стегна або хребта сягає 15%, що можна порівняти з ризиком ішемічної хвороби серця. І якщо у 1990 р. у всіх країнах світу було зареєстровано 1,7 млн випадків переломів шийки стегна, то в 2050 р. їх очікується понад 6 млн.

Попри те, що на сучасному фармацевтичному ринку представлено низку лікарських засобів, які впливають на ремоделювання кісток, повністю вилікувати цю недугу чи позбутися її прогресування неможливо.

Тому метою лікування остеопорозу на сьогодні є: сповільнення втрати кісткової маси; покращання якості життя пацієнта; збереження і розширення рухової активності; максимально можливе відновлення працездатності.

На остеопороз найчастіше занедужують жінки, що пояснюється дефіцитом естрогенів у постменопаузі та нижчим піком кісткової маси порівняно із такою у чоловіків. Остеопороз уражає від третини до половини всіх жінок у постменопаузальний період. Втрачати кісткову масу жінки починають приблизно з 35–40 років (0,5–1% на рік); з настанням менопаузи, а також в перші 3–5 років постменопаузи цей показник зростає до 3–7% на рік. Тому в перші роки постменопаузи жінка може втратити до 9–35% кісткової маси.

Підтвердити наявність або відсутність остеопорозу можна за результатами таких аналізів: загальний клінічний і біохімічний аналізи крові; визначення рівня кальцію, фосфору і вітаміну D в сироватці крові, а також рівня остеокальцину. За даними рентгенографії та денситометрії визначають щільність кісткової тканини.

Чинники ризику

Остеопорозу притаманна відсутність характерних клінічних проявів, окрім переломів, тому дуже важливо знати всі чинники ризику, які, зокрема, асоціюються з остеопорозом і з ризиком перелому кісток, оскільки вони можуть різнитися.

Основні чинники ризику розвитку остеопорозу і перелому кісток:

• – часті переломи раніше;
• – вік старше 65 років;
• – низька мінеральна щільність кісткової тканини;
• – жіноча стать;
• – індекс маси тіла 20 кг/м² або маса тіла <57 кг;
• – схильність до падінь;
• – сімейний анамнез остеопорозу;
• – системний прийом глюкокортикоїдів понад 3 міс;
• – гіподинамія, куріння, зловживання алкоголем;
• – цукровий діабет 2-го типу;
• – ревматоїдний артрит;
• – целіакія;
• – біла раса;
• – зниження кліренсу креатиніну і/або клубочкової фільтрації.

Основні чинники ризику падінь:

• – фізична слабкість;
• – низька фізична активність;
• – порушення зору;
• – зниження кліренсу креатиніну;
• – порушення сну.

Поєднання кількох чинників ризику в одного пацієнта призводить до збільшення ймовірності переломів.

Негативні наслідки остеопорозу поділяють на психологічні, соціальні і функціональні обмеження, що поглиблюють больовий синдром.

Відчуття болю, скутість у рухах, обмеження звичного способу життя у хворих з ускладненим остеопорозом спричиняють розвиток психоемоційних порушень — депресії, страху падіння і нового перелому, а також пригніченого настрою.

Менше руху – нижче рівень кальцію

Кальцій — основний компонент кісткової тканини, який забезпечує міцність кісток. Близько 99% кальцію міститься в кістках і зубах, 1% — в крові та м’яких тканинах. Поза тим, кальцій необхідний також для забезпечення основних життєвих функцій організму. Його відсутність призводить до порушення згортання крові, проведення імпульсів нервовими волокнами та скорочення м’язів.

Кальцій потрапляє до організму з продуктами харчування. Однак з їжею засвоюється лише 25–35% кальцію у дорослих та до 70% у дітей.

Якщо ми отримуємо недостатню кількість кальцію, відбувається «вимивання» цього мікроелемента з кісткової тканини. У разі тривалого дефіциту кальцію розвивається остеопороз, внаслідок якого кістки стають крихкими і легко ламаються.

Разом з тим порушення засвоєння кальцію відбувається за наявності певних гормональних порушень, насамперед захворювань щитоподібної залози і цукрового діабету.

Важливо пам’ятати, що гіподинамія також провокує пришвидшене вимивання кальцію з кісток людини. Будь-які вправи з навантаженням корисні для кісток, але особливо ходьба, біг, стрибки, танці і важка атлетика. Натомість плавання не вважають профілактикою остеопорозу, оскільки у воді осьове навантаження на кістки практично відсутнє.

—  Фізична активність та фізичні вправи мають велике значення для профілактики та комплексної терапії остеопорозу, — розповідає Оксана Дуб, фізичний терапевт Центру фізичної реабілітації «Формула руху». — Головною метою реабілітаційних заходів є поліпшення якості життя і функціональності пацієнта, відновлення або підтримання його здатності обслуговувати себе і залишатися соціально активним.

Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному взаємозв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Результати клінічних досліджень доводять ефективність вправ, що проявляється у невеликому зростанні мінеральної щільності кісткової тканини і зниженні ризику падінь. У пацієнтів з остеопорозом комбінують аеробні навантаження із силовими вправами і вправами, спрямованими на тренування рівноваги. У разі переломів хребців додатково застосовують ортези. При цьому фізичний терапевт завжди враховує, що надмірні навантаження здатні чинити небажаний вплив на ослаблені кістки.