Статті

Остеопороз: причини, ознаки, лікування

20 жовтня — Всесвітній день профілактики остеопорозу

Ініціатива створення Всесвітнього дня профілактики остеопорозу належить Національному товариству остеопорозу Великобританії та ВООЗ. Відзначають цей день щорічно починаючи з 1999 р.

Згідно зі статистичними даними ВООЗ, в переліку причин інвалідності і смертності людей остеопороз посідає четверте місце. Зазвичай жінок недуга вражає у віці старше 50 років, а чоловіків — старше 70. Серед найбільш поширених ознак остеопорозу — зниження працездатності, підвищена стомлюваність, сильний біль у спині. Проте в 50% випадків початкові стадії захворювання є безсимптомними, тому їх важко діагностувати. У зв’язку з цим лікарі підкреслюють важливість регулярних оглядів та профілактики, що полягає в дотриманні дієти, багатої на кальцій, веденні здорового способу життя

— Остеопороз — це поширене системне захворювання скелета, яке супроводжується зниженням міцності кісткової тканини і підвищеним ризиком переломів, — пояснює Олександра Тимчук, завідувач реабілітаційного відділення КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», лікар-фізіотерапевт. — Термін «остеопороз» запроваджений у XIX ст. французьким патологоанатомом Jean Lobstein, який вивчав вікові зміни кісток.

На сьогодні у світі частота нових остеопоротичних переломів становить близько 9 млн щороку, із яких 1,6 млн — переломи шийки стегна. У Європі остеопороз виявляють майже у 21% жінок і у 6% чоловіків старше 50 років. За даними українського дослідження структурно-функціонального стану кісток у жінок встановлено, що у віці 20–89 років остеопороз діагностують: у 13% жінок у віковій групі 50–59 років, у 25% — у групі 60–69 років, у 50% — у групі 70–79 років та у 53% — у групі 80–89 років.

Розрізняють остеопороз первинний (розвивається у жінок після менопаузи та рідше — у чоловіків похилого віку) і вторинний (як наслідок різних патологічних станів або результат дії застосування деяких лікарських засобів, найчастіше гормональних контрацептивів).

Чинники ризику та причини остеопорозу

1. Генетичні та демографічні: спадкова схильність (особливо переломи проксимального відділу стегнової кістки у батьків), старечий вік, жіноча стать, біла і жовта раси, індекс маси тіла (ІМТ) <18 кг/м2.
2. Стан репродуктивної системи: дефіцит статевих гормонів (у жінок і чоловіків) різної етіології, тривала аменорея — пізнє статеве дозрівання, періоди дефіциту естрогенів, післяменопаузальний період (особливо передчасний, у тому числі після видалення яєчників).
3. Особливості харчування і спосіб життя: низький вміст кальцію у щоденному раціоні (добова потреба в кальції у віці від 1 до 10 років становить близько 800 мг, у підлітків та дорослих — 1000–1200 мг, у жінок в період вагітності та годування груддю, після менопаузи та в осіб похилого віку — 1200–1400 мг); низький або надмірний вміст фосфору, дефіцит білків або дотримання білкової дієти; дефіцит вітаміну D; куріння, алкоголізм, надмірне споживання кави; малорухливий спосіб життя.
4. Захворювання: перенесений (низькоенергетичний) перелом, іммобілізація, саркопенія (зменшення маси, сили та функціональної здатності скелетних м’язів, пов’язане з процесом старіння або із супутніми захворюваннями), гіперпаратиреоз, гіперфункція кори надниркових залоз, гіпертиреоз, акромегалія, цукровий діабет 1-го типу, ендометріоз, гіперпролактинемія, гіпогонадизм (первинний і вторинний), хвороба Аддісона, мальдигестія або мальабсорбція, стан після резекції шлунка або кишечнику, стан після баріатричної операції, ентероколіт, хронічні захворювання печінки із холестазом (особливо первинний біліарний холангіт) або без холестазу, парентеральне харчування, нефропатії із втратою кальцію і фосфору, нефротичний синдром, хронічна хвороба нирок (особливо під час нирковозамісного лікування), псоріатичний артрит, ХОЗЛ, муковісцидоз, множинна мієлома, мієлолейкоз, лімфома, гемофілія, системний мастоцитоз, серповидно-клітинна анемія, таласемія, саркоїдоз, амілоїдоз, гіпервітаміноз А.
5. Лікарські засоби: гормональні контрацептиви, гормони щитоподібної залози у високих дозах, протиепілептичні лікарські засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), гепарин (особливо нефракціонований), антагоністи вітаміну К, циклоспорин, імунодепресанти у високих дозах та інші антиметаболіти, аніонообмінні смоли, що зв’язують жовчні кислоти (холестирамін), похідні тіазолідинодіону (піоглітазон), тамоксифен (у жінок перед менопаузою), інгібітори ароматази, інгібітори протонної помпи, антиретровірусні препарати.

Як виявити остеопороз?

Щоб підтвердити наявність або відсутність остеопорозу, необхідно здати такі аналізи: загальний клінічний і біохімічний аналізи крові; визначення рівня кальцію, фосфору і вітаміну D в сироватці крові, а також рівня остеокальцину.

За даними рентгенографії та денситометрії визначають щільність кісткової тканини.

Ознаки остеопорозу

• Біль у ділянці нирок, кульшових суглобів, таза, у поперековому і грудному відділах хребта.
• Біль у кінцівках (гомілки, колінні і кульшові суглоби).
• Можливі деформації і припухлість у ділянці стоп, біль з поступовим поширенням на великі суглоби нижніх і дрібні — верхніх кінцівок.
• Посилення болю після фізичних навантажень, який у подальшому стає безперервним.
• Першим проявом остеопорозу може бути патологічний перелом кісток передпліччя.
• Відчуття важкості між лопатками.
• Часті судоми нижніх кінцівок.
• Загальна м’язова слабкість.
• Подальше прогресування процесу супроводжується стійким больовим синдромом, який не зникає в спокої і нерідко змушує тривало приймати анальгетики.
• Регулярні переломи.
• Зменшення росту людини у похилому віці, що помітно за одягом.
• Перебіг захворювання повільний, але прогресуючий.

Кому і коли потрібна профілактика остеопорозу

1. Жінкам у постменопаузальний період, особливо за наявності ранньої або хірургічної менопаузи.
2. Жінкам з порушенням оваріально-менструального циклу (первинна та вторинна аменорея).
3. Жінкам, які планують вагітність.
4. Чоловікам старшим 50 років.
5. Особам із остеопоротичними переломами в анамнезі (незалежно від віку).
6. Особам з такими чинниками ризику розвитку остеопорозу:

– довготривала іммобілізація та стан нерухомості;
– куріння;
– зловживання алкоголем;
– гіподинамія (зменшена рухливість);
– аліментарні чинники (недостатнє вживання кальцію, зловживання кофеїном та ін.);
– наявність ендокринних порушень, захворювань нирок та травного тракту, ревматичних (ревматоїдний артрит, спондилоартрит, системний червоний вовчак, системна склеродермія, васкуліт та ін.) та неврологічних (хвороба Паркінсона, розсіяний склероз та ін.) захворювань;
– використання деяких лікарських препаратів: глюкокортикоїдів, цитостатичних засобів (метотрексату, циклоспорину та ін.), антиконвульсантів, гепарину, тироксину у високих дозах, агоністів гонадотропін рилізинг гормону, антацидних засобів (які містять алюміній) тощо;
– низький ІМТ (<19 ум. од.), який визначають за формулою: ІМТ = [маса (кг)/зріст (м)]2;
– наявність остеопорозу та остеопоротичних переломів (перелом шийки стегнової кістки) у родичів.

Фізична реабілітація у лікуванні остеопорозу

— Лікування остеопорозу спрямоване на сповільнення чи припинення втрати мінеральних речовин і збільшення щільності кісткової тканини, а також попередження переломів кісток і зменшення болю, наголошує Олександра Тимчук. — Саме тому найбільш перспективним напрямком у комплексному лікуванні остеопорозу є фізична реабілітація. Її лікувальний ефект ѓрунтується на тісному взаємозв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, обміном речовин, внутрішніми органами.

Під час руху вдосконалюється регуляція діяльності організму, покращуються обмін речовин, постачання і використання кисню органами і тканинами, кровопостачання життєво важливих органів, виведення кінцевих продуктів обміну.

Фізична терапія сповільнює руйнування кісткової тканини, зміцнює її, усуває больовий синдром, зменшує напруження на уражених ділянках і відновлює нормальну функцію суглобів і кісток.

Апаратна фізіотерапія у складі фізичної реабілітації — це лікування з допомогою фізичних факторів: магнітотерапії, електрофорезу, ультразвуку, лазера, вакууму. Головна перевага фізіотерапії порівняно з іншими методами лікування полягає у її високій ефективності і безпеці. Оскільки чутливість організму до лікарських засобів збільшується, їх прийом можна істотно скоротити.

Завдяки фізіотерапії мінімізуються ймовірні побічні ефекти ліків, зміцнюється імунітет, скорочуються терміни лікування.

Пацієнтам з остеопорозом показані такі фізіотерапевтичні методи лікування:

• Міостимуляція — метод ѓрунтується на впливі імпульсних струмів на організм. Нормалізує функції м’язової і нервової тканин, покращує роботу внутрішніх органів, зміцнює м’язи спини.
• Електрофорез і фонофорез сприяють кращому засвоєнню організмом кальцію та інших речовин.
• Магнітна і вакуумна терапія — це безболісні високоефективні методи лікувального впливу на організм людини з допомогою спеціальних апаратів, які дозволяють швидко і безпечно усунути больові синдроми, діють за рахунок мобілізації власних ресурсів, активізують мікроциркуляцію в організмі крові і лімфи, що усуває застій, поліпшує обмін речовин, прискорює процеси регенерації тканин. Організм краще забезпечується кров’ю, киснем і поживними речовинами.
• Фізична реабілітація передбачає курс щадної гімнастики та масажу.
• У лікувальному впливі фізичних вправ виділяють чотири механізми: тонізувальний, трофічний, формування компенсації і нормалізація функцій.
• Масаж — це метод лікування остеопорозу, сукупність прийомів дозованого механічного впливу на різні ділянки поверхні тіла пацієнта, які здійснюються руками масажиста. Процедура сприяє очищенню шкіри, покращує її дихання, що, своєю чергою, посилює обмінні процеси, кровообіг і підвищує м’язовий тонус.

До розв’язання проблеми остеопорозу, крім ревматологів, мають бути залучені гінекологи, ортопеди та лікарі інших спеціальностей. У профілактиці та комплексному лікуванні остеопорозу важко переоцінити участь лікарів фізичної та реабілітаційної медицини.

Лариса Дедишина

Фото: Ігор Садовий

“Фармацевт Практик” #10′ 2019