Освіта на дотик
Тактильний шрифт за системою Брайля – найважливіше досягнення людства для незрячих
Уроки – в інклюзивному класі
Легеньке ритмічне постукування палички по тротуару –– незряча людина прямує кудись у своїх справах. Чи часто бачимо їх на вулицях свого міста? Ні. Тому здається, що таких людей одиниці. Однак за даними ВООЗ, у світі нараховується понад 2,2 млрд людей з проблемами зору, здебільшого старших 50 років. Серед них цілком незрячих близько 39 млн.
Сучасний світ, хоч і повільно, але дедалі більше стає інклюзивним. Наприклад, у Львові ще 5 років тому розробили українську модель інклюзивної освіти незрячих дітей і за кошти міста вперше в Україні закупили спеціальні технічні засоби для навчання. Зокрема, брайлівську друкарську машинку, комп’ютер з програмою екранного доступу, дейзі-плеєр для відтворення аудіофайлів. Це дороговартісне обладнання незрячі учні використовують замість звичного зошита і ручки. А ще придбали допоміжні засоби для навчання –– озвучені м’ячі, калькулятор з мовним виводом, прилад для рельєфного малювання. Виготовлено 30 шкільних підручників у форматі DAISY, рельєфну мапу України, книги шрифтом Брайля і тактильні малюнки.
Так налагодилася робота в першому інклюзивному класі, де навчаються діти із важкими порушеннями зору в одній зі шкіл Львова. І якщо у 2016−2017 навчальних роках було 17 шкіл, де навчалися 53 дитини на інклюзії, то 2020 р. в 76 школах 363 дитини з особливими освітніми потребами вже охоплені інклюзивним навчанням.
Автором української моделі інклюзивної освіти незрячих школярів є ЛОО ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ». Ця громадська організація впроваджує інклюзивне навчання дітей з важкими порушеннями зору в межах всіх регіонів України.
Незрячу дитину неможливо навчити читати і писати без азбуки Брайля – спеціального рельєфно-крапкового шрифту. Але для цього, окрім самого бажання, потрібна взаємодія багатьох фахівців – батьків, педагогів, офтальмолога, тифлопедагога
«Нічна азбука»
Виявляється, першим шрифт Брайля, призначений для незрячих, вигадав зовсім не Брайль, а військовий часів Наполеона Шарль Барб’є, який шифрував армійські повідомлення. 1808 р. він створив так звану нічну азбуку – спосіб кодування повідомлень, які можна було прочитати в темряві і безшумно.
Барб’є спало на думку продемонструвати свій винахід директору паризької Національної школи для сліпих дітей, можливо тому, що в армії через суттєві недоліки його шрифт не набув великої популярності. Він виступив перед учнями і запропонував їм використовувати для спілкування аркуші паперу з написами «нічною азбукою». Школярі поставилися до «крапкових візерунків» з великою прихильністю, оскільки ця система запису літер виявилася простішою за попередні методи записування. Разом з тим Барб’є надав дітям інструменти для нового письма – спеціальну дощечку і гострі палички для нанесення крапок.
Серед учасників експерименту був 12-літній хлопчик Луї Брайль. Трирічним він поранився у майстерні батька шорним ножем, через що розвинулося запалення очей і він втратив зір. Батьки вирішили зробити все для того, щоб максимально підготувати сина до самостійного дорослого життя. У 10 років його відправили в Інститут, де хлопчина успішно опанував грамоту, гру на органі та різні ремесла. Він першим серед учнів почав писати листи додому, використовуючи смужки товстої шкіри з витиснутими буквами.
Луї захоплено сприйняв азбуку Барб’є, однак запропонував її дещо модернізувати, тобто скоротити матрицю розміром 6 на 6 рядків до 6 крапок у 2 ряди. Автор образився і неприязно відкинув ідею підлітка.
Через 3 роки Луї Брайль створив власний рельєфно-крапковий шрифт, який згодом здобув визнання в цілому світі. Відтак, від 1837 р. латинська система Брайля фактично не змінювалася.
Книги Брайлем
1837 р. було надруковано першу книгу рельєфно-крапковим шрифтом «Коротка історія Франції». У другій половині ХІХ ст. інтерес до шрифту Брайля проявили у багатьох інших країнах світу. А у 1887 р. його визнали міжнародним.
1874 р. шотландський місіонер Вільям Хілл Мюррей ознайомив з новим досягненням китайців. Проте в Китаї, на відміну від латинського алфавіту, кодують не букви (адже ієрогліфів налічується кілька тисяч), а звуки і звукосполучення.
Кожного року у світі видають тисячі книжок шрифтом Брайля, але не в Україні. Причина традиційна – немає грошей. А тиражі тих, які все-таки вдається надрукувати, здебільшого не перевищують 300 екземплярів.
Упродовж перших 20 років незалежності рельєфно-крапкові видання випускав Республіканський дім звукозапису і друку Українського товариства сліпих (УТОС). Сьогодні він забезпечує літературою 64 спеціалізовані бібліотеки системи УТОС в 56 містах України і виконує приватні замовлення.
Від 2015 р. діє благодійний проєкт «Книга Брайлем» Фонду сім’ї Нечитайло, в рамках якого поповнюють бібліотечні фонди і доставляють книги.
2016 р. у Луцьку презентували волонтерський проєкт Braille Studio– першу недержавну студію друку шрифтом Брайля. Із залученням меценатів зібрали гроші на рельєфно-точковий принтер Everest шведського виробництва і сучасний промисловий принтер BrailleBoxV5.
А два роки тому в Україні за підтримки Українського культурного фонду видали перший український комікс про незрячу людину «Blindman» – білі сторінки, білі рельєфні ілюстрації і текст шрифтом Брайля. У межах цього інклюзивного некомерційного проєкту комікс безплатно передали у бібліотеки і школи для дітей з порушенням зору.
В епоху комп’ютеризації у друкованих книжок з’явилася альтернатива – аудіокниги, синтезатори мовлення та інтерактивні книги формату DAISY (аудіо, але з можливістю пошуку в тексті)
Втім, тифлопедагоги стверджують, що повністю замінити друковану книгу не зможе ніякий девайс. Бо дитина, яка не читає за допомогою шрифту Брайля, не зможе навчитися ним писати, а дорослі незрячі швидко втрачають навички. Поза тим, рельєфно-точкове письмо для сліпоглухонімих людей –– єдине джерело інформації і спілкування з навколишнім світом.
Навчання незрячих
Тифлопедагогіка – галузь дефектології, наука про особливості виховання й навчання сліпих і слабозорих дітей. Її природничо-науковою основою є вчення І. Сєченова та І. Павлова про вищу нервову діяльність.
Для людей з важкими порушеннями зору шрифт Брайля є не тільки засобом комунікації, але й сприяє розвитку загальної мовної грамотності. Тифлопедагоги навчають учнів запам’ятовувати символи азбуки Брайля різними методами, зокрема, за допомогою асоціацій з предметами.
Допомагає опанувати шрифтом також спеціальний ігровий пристрій «Брайльбука», що вміє «говорити». Це адаптивна компактна азбука з клавішами, на поверхню яких нанесено випуклі символи Брайля. Якщо натиснути на клавішу, озвучується буква і одне слово, яке з неї починається.
Ще більш доступним варіантом запам’ятовування шрифту Брайля вважається використання тактильних букв у вигляді рельєфних пластикових фігурок.
Система Брайля – це використання 6 крапок, які розташовано у 3 ряди і 2 стовпчики. До розширеної системи додано ще 2 крапки. Щоби записати символи, треба мати спеціальну дошку і грифель. Для письма точки проколюють. За системою Брайля текст пишуть справа наліво, потім перевертають і читають зліва направо. Параметри випуклої точки у шрифті Брайля чітко прописані у державних стандартах різних країн. Використовується три розміри шрифту – великий, середній і дрібний.
Шестикрапковим шрифтом можна записати 64 символи, восьмикрапковим – 256. Великі і малі літери позначаються спеціальними символами перед потрібною буквою.
Зазвичай на пострадянському просторі традиційний аркуш брайлівської книги розміром 23 на 31 см містить 25 рядків по 30 або 32 знаки.
Підготувала Лариса Дедишина
