Ex tempore. Приготування м’яких лікарських форм: паста Постовського
Ефективність мазей значною мірою залежить від характеру мазевої основи. Гідрофільні мазеві основи можуть містити речовини різноманітної хімічної природи, які мають загальну властивість розчинятися або набухати у воді. Найчастіше гідрофільні основи є студнями високомолекулярних сполук (природних чи синтетичних) або високодисперсних гідрофільних глин
Характерна властивість гідрофільних основ — здатність взаємодіяти з водою: вони або змішуються з нею необмежено, або змочуються і набухають у ній. Одні з цих основ добре всмоктуються через шкіру, інші — утворюють на шкірі більш-менш пружні захисні плівки, тобто втрачають воду за рахунок випаровування. Оскільки випаровування води пов’язане з поглинанням тепла, гідрофільні основи проявляють охолоджувальну дію, що нагадує дію вологої пов’зки. Ці основи сумісні з багатьма лікарськими речовинами і легко їх вивільняють із зовнішньої водної фази у тканини організму.
Здатність бентоніту при додаванні води перетворюватись на гель робить можливим використання його для приготування сухих концентратів мазей у формі порошків. Сухі концентрати завдяки підсушувальній дії також можуть бути використані як присипки на вологі рани. Вони компактні, зручні при транспортуванні і стабільні при зберіганні. Для отримання мазі до порошку слід додати необхідну кількість води і перемішати до утворення маси мазеподібної консистенції. Така мазь на шкірі висихає без додаткової пов’язки.
У 1943 р. для порятунку життя поранених Постовський запропонував пасту, призначенням якої було створення особливої пов’язки, що запобігала прилипанню бинтів до рани або до опікової поверхні. Зазвичай рани змащували маззю і бинтували, але кірка, що утворювалась, міцно скріплювала рану і бинт. Видалення бинта зривало кірочку, а тканини, що не загоїлися, знову оголювались.
Постовський запропонував робити пов’язки з використанням особливої білої глини — бентоніту, яка відмінно поглинала вологу, збільшуючись в об’ємі. Сульфаніламіди змішували з пудрою із бентоніту, накладали на ранову поверхню і бинтували. Рана підсихала, а бинт не прилипав і легко відокремлювався при змочуванні водою. Відсутність додаткової травматизації у процесі загоєння сприяла зменшенню рубцевої поверхні, що дуже важливо при опіках на обличчі, кистях рук та в інших місцях, де могли розвитися важкі контрактури.
Бентоніт та інші глинясті мінерали здавна використовують для фармацевтичних цілей. Вони повністю очищені від грубих домішок і піску шляхом відмулювання з подальшим висушуванням (з одночасною стерилізацією) порошку мінералу. За своїм станом глинясті мінерали є високодисперсними системами. При взаємодії з водою вони набухають і міцно її утримують, збільшуючись в об’ємі у 15–18 разів. Утворені м’які студні добре розподіляються на шкірі і є хімічно індиферентними
Постовський Ісаак Якович (1898–1980) — відомий хімік-органік. Народився у 1898 р. в Одесі. Після Першої російської революції, побоюючись єврейських погромів, сім’я Постовських у 1912 р. переїхала до Німеччини, де Ісаак, закінчивши гімназію, вступив до Мюнхенської вищої технічної школи на хімічне відділення, і в 1924 р. після її закінчення пішов працювати над дисертацією у лабораторію лауреата Нобелівської премії професора Германа Фішера. Після повернення до СРСР у 1926 р. очолив у Свердловську кафедру органічної хімії Уральського політехнічного інституту (УПІ). Викладаючи в інституті, проводив дослідницьку роботу, пов’язану з вуглехімією і відкриттям нафти на Уралі. Ця робота була високо оцінена науковою спільнотою і радянським урядом. У 1938 р. разом з Л.М. Голдиревим синтезував нові сульфаніламіди, зокрема Сульфідин, організував його виробництво, за що отримав у 1946 р. Сталінську премію, а у 1952 р. — другу, за створення «змазки УПІ», яку і сьогодні широко використовують у різних галузях промисловості. Синтезував нові протитуберкульозні препарати ряду ізонікотинової кислоти (Ларусан), перспективні протипухлинні речовини, а також створив препарат-антидот (Сукцимер) для лікування тяжких професійних захворювань, який виводить важкі і радіоактивні метали з організму. І.Я. Постовський зробив великий внесок у хімію гетероциклічних сполук, його вважають засновником уральської наукової школи хіміків-органіків. Ім’ям Постовського названо вулицю в Єкатеринбурзі і засновано премію Уральського відділення РАН
СКЛАД ПАСТИ І.Я. ПОСТОВСЬКОГО
Pasta Postovsky
Rp.: Sulfacili-natrii 7,5
Streptocidi 17,5
Bentoniti 25,0
Aquae purificatae 50,0
M.D.S. Для лікування ран та опіків, які довго не загоюються
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків
“Фармацевт Практик” #1′ 2020
