Статті

Пацієнт з болем у горлі: шукаємо оптимальний засіб

Захворювання горла — це велика група різних патологічних станів, що об’єднує як гострі, так і хронічні хвороби. За походженням їх прийнято розділяти на інфекційні та неінфекційні. Більшість з них спричиняють віруси і бактерії. Значна поширеність захворювань зумовлена особливостями будови горла, яке є першою лінією захисту організму і завжди бере на себе основний удар інфекції

Запальні захворювання горла поділяють на фарингіт (гострий або хронічний) і тонзиліт — ураження лімфоїдних утворень глотки (в більшості випадків піднебінних мигдаликів), який також може бути гострим (ангіна) або хронічним. Водночас ларингіт — це запалення слизової оболонки гортані, що зазвичай вражається вторинно і рідко буває самостійним захворюванням. Розрізняють також гостру та хронічну форми. Основні чинники, що можуть призвести до захворювань горла, наведено в табл. 1.

Симптоми захворювань горла

При відпуску ліків важливо провести бесіду та виявити у хворого симптоми того чи іншого захворювання. Зауважимо, клінічна картина кожного з них індивідуальна. Серед загальних і основних симптомів варто виділити біль у горлі, що посилюється під час ковтання, а також:

• перхота, сухість в горлі;
• кашель;
• охриплість;
• підвищення температури тіла;
• збільшення підщелепних і шийних лімфатичних вузлів;
• слабкість і загальне нездужання;
• головний біль;
• неприємний запах з ротової порожнини.

В процесі розмови з відвідувачем аптеки треба наголосити, що поєднання кількох цих симптомів є приводом для звернення до лікаря. У разі збільшення вираженості симптомів і погіршення самопочуття необхідне негайне надання медичної допомоги.

NB!

Фармацевт має попередити, що деякі хвороби горла можуть спричиняти стрімкий набряк гортані і задуху. Своєчасне звернення до лікаря допоможе швидко і ефективно усунути причину захворювання.

Загрозливі симптоми, які потребують негайного звернення до лікаря:

• важке дихання, неможливість промовити декілька слів між вдихами;
  порушення ковтання;
• різке збільшення мигдаликів, нальоти або виразки на мигдаликах;
• яскраве «палаюче» почервоніння горла;
• збільшення та болісність лімфатичних вузлів;
• підвищення температури тіла (38,5–39 °С і вище);
• біль у горлі, який супроводжується шкірним висипом;
• біль у горлі із сильним головним болем, болем у вухах, животі;
• біль у горлі, що супроводжується зміною кольору сечі

Для більшості захворювань горла характерними є гострий початок і значне погіршення загального стану. Основна небезпека полягає в тому, що за відсутності адекватного лікування хвороба може перейти в хронічну форму, а також спровокувати розвиток ускладнень — серцево-судинної патології, захворювань придаткових пазух носа, легенів, суглобів, нирок. Найпоширеніші захворювання горла та їхні типові симптоми наведено в табл. 2.

Лікування

У разі відсутності загрозливих станів можна рекомендувати ЛЗ для симптоматичного лікування болю в горлі. Але якщо протягом 2 днів лікування покращання не настало, слід звернутися до лікаря. Без правильної терапії інфекції горла можуть давати ускладнення, формуючи різні патології. Лікування при гострому та загостренні хронічної форми фарингіту починають з обмеження вживання подразливої їжі. Призначають інгаляції, пульверизацію або полоскання горла теплими лужними та антибактеріальними розчинами, антисептичні засоби для місцевого застосування (гексетидин та ін.), протизапальні ЛЗ (флурбіпрофен, бензидаміну гідрохлорид).

При хронічному гіпертрофічному фарингіті для змащування задньої стінки глотки використовують в’яжучі та припікаючі засоби (розчин колоїдного срібла, срібла протеїнату, 5–10% розчин срібла нітрату). Основними препаратами для лікування ангіни є антибіотики та антибактеріальні засоби для місцевого застосування. За підозри на ангіну фармацевт має право рекомендувати лише ті ЛЗ, які зменшують вираженість симптомів, а решту протоколу повинен призначити спеціаліст після огляду та діагностики. При призначенні терапії лікар рекомендує пеніциліни (амоксицилін, амоксицилін/клавуланат), макроліди, тетрацикліни і цефалоспорини I–II покоління (див. розділ Державного формуляра «Протимікробні та антигельмінтні лікарські засоби»). Тривалість курсу лікування має становити не менше 10–12 днів. Перевагу надають ЛЗ для перорального прийому, в/м форми вводять лише при тяжкому та ускладненому перебігу ангіни. Наголошуємо, що неконтрольоване застосування антибіотиків не тільки спричиняє виникнення небажаних реакцій (наприклад, дисбактеріоз), але й вкрай негативно позначається на ефективності антибіотикотерапії загалом внаслідок формування резистентних штамів мікроорганізмів.

При ангіні рекомендовані протизапальні ЛЗ для місцевого застосування (флурбіпрофен, бензидаміну гідрохлорид). За наявності вираженої температурної реакції (вище 39ºС) застосовують жарознижувальні засоби (див. розділ «Ревматологія. Лікарські засоби» [2]). Місцево призначають полоскання розчинами антисептиків у певній пропорції, настоянками календули, ромашки, використовують повідон йодований з алантоїном і гексетидин. При утворенні паратонзилярного абсцесу або парафарингіту показано хірургічне лікування — розкриття абсцесу, за наявності показань — абсцестонзилектомія. Незалежно від форми ларингіту всім хворим рекомендовані голосовий режим і дієта, що виключає вживання гострої, кислої, а також гарячої та холодної їжі. Заборонено вживання алкогольних напоїв і куріння.

Перед застосуванням місцевих ЛЗ для симптоматичного лікування болю в горлі (аерозолів, льодяників, таблеток для розсмоктування, пастилок) необхідно прополоскати ротову порожнину теплою водою, щоб видалити можливий слиз та мікроорганізми із поверхні слизових оболонок і підвищити ефективність місцевих ЛЗ. Слід утримуватися від вживання їжі та рідини після застосування місцевих ЛЗ для симптоматичного лікування болю в горлі: пастилок, льодяників та таблеток для розсмоктування — протягом 1–2 год, аерозолів — 3–5 хв. Полоскання горла розчинами антисептиків необхідно проводити кожні 2–3 год, тоді як маленьким дітям, які не вміють полоскати горло, доцільно замінити полоскання на часте вживання теплого чаю з лимоном або підігрітого фруктового соку. При відпуску ЛЗ треба наголосити, що не можна вдихати аерозолі для лікування болю в горлі. Аерозолі та спреї застосовують у дітей віком від 6–8 років за умови, що дитина не опирається і вміє керувати диханням, але окремі спреї можна використовувати починаючи з 3 років.

Для стимуляції захисних сил організму та підвищення місцевого імунітету слизової оболонки дихальних шляхів хворим на ангіну та хронічний тонзиліт призначають комплексні рослинні препарати з імуномоделювальним ефектом. Важливим елементом комплексного лікування хронічного тонзиліту є промивання тонзилярних лакун розчинами діоксидину, хлорофіліпту, прополісу, фурациліну, ектерициду тощо. Основні групи ЛЗ, що можуть бути рекомендовані в аптеці, та деякі головні особливості їхнього застосування, про які варто попередити при відпуску, наведено в табл. 3.

Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук

Література

1. Протокол провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних лікарських засобів (ЛЗ) з метою симптоматичного лікування болю в горлі відповідно до Наказу МОЗ України № 158 від 22.02.2010.
2. Д 362 Державний формуляр лікарських засобів. Вип. десятий. – К., 2018 (Наказ МОЗ України від 10.05 2018 № 868).
3. Anand J.S., Glebocka M.L., Korolkiewicz R.P. Recreational abuse with benzydamine hydrochloride (tantum rosa) // Clin. Toxicol. (Phila). — 2007. — PMID 17364645.

“Фармацевт Практик” #12′ 2020