Печія: лікуємо правильно
За даними статистики, близько 20% дорослого населення розвинених країн один раз на тиждень, а 40% — один раз на місяць відчувають печію. Помірна і виражена, вона негативно впливає на фізичний стан людини, погіршуючи якість життя
Чому виникає печія?
Симптоми дискомфорту і печіння в надчеревній ділянці та за грудниною виникають в результаті закидання шлункового вмісту в стравохід (рефлюксу). Стінки стравоходу не захищені від впливу соляної кислоти і ферментів, що входять до складу шлункового соку. Їхня дія на слизову оболонку обумовлює появу печії.
У здорових людей печія може виникати внаслідок переїдання, нерегулярного прийому їжі або споживання її поспіхом, а також через вживання продуктів, що знижують тонус нижнього стравохідного сфінктера (газованих напоїв, кислих продуктів, шоколаду, чаю, кави, свіжоспеченого хліба або здоби). Нерідко причиною печії стають прийом лікарських засобів (нітратів, антагоністів кальцію), куріння, зловживання алкоголем, стреси, гіподинамія, а також підвищений внутрішньочеревний тиск, обумовлений ожирінням або вагітністю. А прийом їжі безпосередньо перед сном навіть у здорових людей часто призводить до нічної печії.
Крім того, печія є основним симптомом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та низки інших патологій травного тракту: хронічного гастриту з підвищеною кислотністю, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, функціональної диспепсії, хронічного холециститу, дискінезії жовчовивідних шляхів тощо. Ефективне усунення цього симптому залежить від лікування основного захворювання.
Гастроезофагеальний рефлюкс зазвичай розвивається протягом 3 год після прийому їжі. Приблизно у 6% здорових людей і у 74% хворих з хронічною печією вона виникає вночі під час сну. В 50% випадків печія стає причиною безсоння
Чи небезпечна печія?
Контакт з кислим вмістом шлунка призводить до пошкодження слизової оболонки стравоходу і розвитку запалення. За відсутності адекватного лікування зміни слизової оболонки стравоходу прогресують, підвищується ризик розвитку ерозивного езофагіту, запальних і рубцевих стриктур. Тому метою лікування хворих з печією має бути ефективне пригнічення кислотоутворення в шлунку.
Загрозливі симптоми, поява яких потребує негайного звернення до лікаря:
- – блювання кольору «кавової гущі» або кров’ю;
- – випорожнення чорного (дьогтеподібного) кольору;
- – постійна печія протягом 3 діб та більше;
- – задишка, потовиділення, утруднення ковтання;
- – біль у животі;
- – прогресуюче зменшення маси тіла;
- – поява печії внаслідок прийому лікарських засобів.
Фармацевтична опіка. Практичний посібник. ‒ К: Фармацевт Практик, 2017.
Як лікувати печію?
Якщо печія виникає періодично, позбавитись її можна шляхом корекції раціону і режиму харчування (їсти часто, але потроху), зменшення споживання алкоголю, відмови від куріння, нормалізації маси тіла. Якщо турбує нічна печія, їжу слід приймати не менше ніж за 3 год до сну. Крім того, рекомендовано підняти узголів’я ліжка, щоб верхня частина тулуба опинилася вище нижньої на 15‒20 см. Якщо ці заходи неефективні, призначають антацидні препарати, антисекреторні засоби — блокатори Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи.
Антациди, що містять солі алюмінію, магнію, кальцію, нейтралізують соляну кислоту, пригнічують активність пепсину, адсорбують жовчні кислоти і лізолецитин. При прийомі всмоктувальних антацидів (кальцію і магнію карбонат, натрію гідрокарбонат) існує ризик виникнення кислотного «рикошету», тобто вторинної гіперсекреції соляної кислоти. Невсмоктувальні антациди (алюмінію і магнію гідроксид, алюмінію фосфат), позбавлені цього недоліку, покращують мікроциркуляцію в слизовій оболонці шлунка, сприяють регенерації шлункового епітелію, стимулюють вироблення простагландинів і глікопротеїнів, адсорбують токсини і мікроорганізми. Після прийому антацидів ефект настає швидко, однак триває недовго (до 90 хв).
Чи можна знизити секрецію кислоти в шлунку?
З появою в 1977 р. першого блокатора (антагоніста) Н2-гістамінових рецепторів циметидину стався революційний переворот у лікуванні захворювань, обумовлених підвищеним вмістом соляної кислоти в шлунку. Препарати цієї групи (циметидин, ранітидин, фамотидин, нізатидин) ефективно пригнічують її продукцію, знижують активність пепсину, стимулюють кровообіг в слизовій оболонці шлунка.
Крім того, для контролю кислотоутворення в шлунку широко використовують інгібітори протонної помпи — омепразол, пантопразол, лансопразол, рабепразол, які має призначати лікар. Вони швидко усувають симптоми ГЕРХ, сприяють загоєнню ушкоджень стравоходу, ефективно запобігають рецидивам захворювання, знижують ризик розвитку ускладнень.
Печія у вагітних
Майбутні мами часто страждають від печії, що обумовлено фізіологічними змінами в організмі. Тож вагітним потрібно:
- 1. Змінити режим харчування:
- – харчуватись невеликими порціями 5‒7 разів на день;
- – виключити з раціону смажені і жирні страви, вуджені продукти, гострі соуси і приправи, кислі соки,
- – солодощі, а також деякі овочі (білокачанна капуста, редиска, часник, цибуля);
- – вживати молоко, вершки, сир, паровий омлет, відварене м’ясо та рибу, білий хліб.
- 2. Носити спеціальний одяг для вагітних (затісний одяг також може спричинити появу печії).
- 3. Звернутись до лікаря, якщо симптоми печії виникають регулярно.
Раніше безпечним засобом від печії вважали харчову соду. Сьогодні лікарі радять утриматися від її застосування. Ефект від дії натрію бікарбонату нетривалий. Більше того, при взаємодії соди із шлунковим соком утворюється вуглекислота, яка спричиняє швидке повернення симптому. Особливо не радять використовувати соду вагітним, тому що натрію бікарбонат може зумовити появу набряків.
Підготувала Наталія Богданів
