Перша — як за номером, так і за духом
ДКП «Аптека №1», що у Львові на вул. Фредра, 2, — одна із найстаріших у місті. Ще за Польщі, у 1926 р., Каса хворих створила два власних аптечних заклади, де ліки були значно дешевшими, ніж в інших аптеках. Одним з них і стала «Перша»— так львів’яни дотепер називають добре відому й улюблену аптеку
Колись у цьому приміщенні довгий час функціонувала фармацевтична фабрика. Мабуть, ще відтоді залишилися аптекарям у «спадок» височезні стелі у торговому залі та рецептурному відділі (майже 5 метрів!) та просторі площі. За першого управителя аптеки, а ним був магістр фармації Кароль Дюлль, для неї закупили обладнання та машини найновіших систем, завдяки чому всі лікарські препарати аптеки Каси хворих вироблялися власноруч її працівниками. Традиції екстемпорального виготовлення фармацевти плекають донині.
Магічний №1
— Магія цифри один і заворожує, і зобов’язує водночас,— зізнається завідувач аптеки, виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації Неля Бик.— З одного боку ми отримали першість апріорі, з іншого — хочеться справді бути лідерами як у фармбізнесі, так і найкращими в сервісному обслуговуванні відвідувачів. Бачите, піклування про хворих було визначальним при створенні аптеки, таким залишилося й сьогодні. Щоправда, кількадесят років тому ще не знали, що це фармацевтична опіка.
Екстемпоральне виготовлення — своєрідна візитна картка аптеки №1. За препаратами, виготовленими досвідченими провізорами, сюди приїздять з усіх районів Львівської області. Погляньте на фото, і ви побачите, скільки засобів за індивідуальними прописами виготовляється у рецептурному відділі кожного дня. Це мазі, супозиторії, мікстури, настоянки, порошки, розчини… Найбільшою ж популярністю користуються антигрипін, мікстура Кватера і пропис свічок за Масляком. Індивідуального підходу особливо потребує малеча і люди літнього віку, тож саме для них виготовляється левова частка «екстемпори». Останнім часом кількість замовлень почала збільшуватися, і в аптеці замислилися над тим, чи не взяти у штат ще одного рецептаря.
— Ну ніяк не може аптека без виготовлення вважатися повноцінною, це просто аптечний магазин,— переконана завідувачка.— Пахощі косметики не повинні приглушувати запах ліків, адже передовсім це заклад охорони здоров’я. Такої ж думки дотримуються в цілому світі. Наприклад, під час візиту до Львова представники Голландської фармацевтичної асоціації розповідали, що відсоток аптечного виготовлення у них незначний, однак рецептурні відділи існують при всіх аптеках: навіть коли за місяць з індивідуальним рецептом звертається одна особа, аптека зобов’язана цей препарат виготовити.
Попрактикуватися у виготовлені ліків, відчути себе класичним аптекарем, перейняти досвід старшого покоління у «Першій» мають нагоду студенти — практиканти кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології Національного університету «Львівська політехніка» та провізори-інтерни Львівського національного медуніверситету ім. Данила Галицького, учні медичного коледжу «Монада». А це означає, що аптекарське мистецтво буде жити, розвиватися й вдосконалюватися — всупереч несправедливим закидам про те, що буцімто аптечне виготовлення вже нікому не потрібне.
— Піклуючись про хворих,— додає провізор Галина Сосновська, — ми зберегли й так зване кабінетне обслуговування відвідувачів, коли консультації, поради й просто слова співчуття можна вислухати в затишній обстановці, а не у всіх на очах. Як правило, до аптеки заходять хворі люди, тож вийти від нас вони повинні з надією на одужання і у доброму настрої. Більше того, не відмовляємо у консультаціях навіть тим, хто придбав ліки не у нас, а в інших аптеках.
Чимало постійних клієнтів «Першої»— ровесниці самої аптеки. Тож нерідко замовлені телефоном ліки фармацевти приносять їм додому. Тут завжди йдуть назустріч пільговим категоріям населення (аптека забезпечує медикаментами чорнобильців), пацієнтам міських дорослих і дитячих лікарень та поліклінік, у тому числі стоматологічного і психоневрологічного профілю. Аптека №1 тісно співпрацює з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, зокрема обслуговуючи інвалідів-спинальників медикаментами (понад 30 позицій), засобами гігієни та виробами медичного призначення. Аптека на Фредра одна з небагатьох у місті, котра має ліцензію на відпуск наркотичних, психотропних засобів і прекурсорів.
Провізори «Першої» намагаються працювати без відмов, адже не придбавши необхідні ліки раз, другий, то втретє, при наявності навколо безлічі аптек, клієнт вже не прийде. Аптечний асортимент налічує близько двох тисяч позицій з домінуванням продукції українських виробників.
— Ми керуємося відомим галицьким гаслом «Свій до свого по своє»,— каже Неля Василівна.— Як і наші клієнти, надаємо перевагу ФФ «Дарниця», ВАТ «Фармак» та львівському підприємству «Галичфарм», що входить тепер до корпорації «Артеріум». Якість та доступна ціна цих засобів дає можливість швидко поставити хворих на ноги. А провізорам завжди приємно чути відгуки відвідувачів про ефективність українських препаратів.
Серед постійних клієнтів аптеки, яким надаються індивідуальні знижки, — стара галицька інтелігенція: викладачі консерваторії, художники, що мають свої майстерні у центрі міста, працівники науково-дослідних інститутів. Оскільки провізори здебільшого теж з великим досвідом роботи, їм, як ровесникам, легко спілкуватися і знаходити спільну мову. А поміж молодих відвідувачів — чимало дітей та внуків поважних львівських панянок і панів, котрі вперше відвідали аптеку саме за порадою старших.
Сумоїсти вже грають у шахи
Висока конкуренція між аптечними закладами у Львові через перенасиченість міста аптеками та жорстку боротьбу за кожного клієнта подеколи набирає направду чудернацьких форм. Хоча, за спостереженнями провізорів аптеки №1, нині учасники фармацевтичного ринку дедалі менше нагадують борців сумо на дохе, а більше —супротивників-інтелігентів за шаховою дошкою.
— Аби конкуренція була здоровою, і державні, і комерційні структури мають знаходитися у рівних умовах,— ділиться думками Неля Василівна.— Це стосується і оподаткування, і формування роздрібних цін, і запровадження певних пільг для тих державних аптек, які несуть на собі велике соціальне навантаження. Вважаю, що проект постанови «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) цін на лікарські засоби» як ніколи на часі. І нехай це будуть лише препарати з Національного переліку, такий крок допоможе вирішити чимало проблем якраз державних аптек. Наприклад, у тій же Голландії у всіх аптеках ціни на всі медикаменти однакові, тому завідувачі аптек завойовують своїх клієнтів не банальним демпінгуванням, а якістю надання послуг, уважним і дбайливим ставленням до людей.
На мій погляд, необхідно також прискіпливіше вивчати доцільність відкриття нових аптечних закладів. Ми якось підрахували, у нас в центрі на одному кілометрі знаходиться 26 аптек. Хіба це вигідно їхнім власникам? От у Німеччині діє всього шість гуртових фармацевтичних фірм, які забезпечують ліками цілу країну. А у нас дистриб’юторів скільки? На жаль, це не та ситуація, коли кількість переходить у якість.
У Польщі майже не залишилося аптек-одиначок, бо ж мережеві аптеки утримувати значно легше, а працюють вони ефективніше. Впевнена, майбутнє саме за мережами, і ми також з часом, як і поляки, прийдемо до усвідомлення того, що об’єднання перспективніше, ніж розбрат. Проте, поки що умов, на яких це можна здійснити навзаєм вигідно, я не бачу. Певно, напівжарт про те, що українці об’єднуються за півгодини до розстрілу, має сенс.
Лариса Дедишина
