ПІДСТУПНА ДЕПРЕСІЯ
За даними ВООЗ, перед початком пандемії на депресію страждало понад 300 млн людей у всьому світі. З поширенням COVID-19 та економічної рецесії, що почалась, ситуація значно погіршилась
«Якщо поранено Ваше тіло – Ви відчуваєте біль. Якщо поранений розум – відчуваєте депресію»
Томас Сас, американський психіатр
В суспільстві міцно вкоренилися міфи щодо причин депресії. Тому, крім власне медичної проблеми, люди, які страждають на цю недугу, часто змушені вислуховувати докори з боку оточуючих, і в першу чергу – членів родини. Стан хворого не сприймають серйозно, звинувачуючи останнього у ліні, недоліках характеру, невдачах на роботі та в особистому житті. Насправді ж втрата кохання або цікавості до роботи часто є наслідком, а не причиною депресії. А порада відпочити та «розвіятися» далеко не завжди йде на користь хворому. Тимчасове полегшення іноді приносить релігія, але і вона не виліковує захворювання, як не виліковують його фізичні навантаження.
Як розпізнати депресію?
Попри те, що депресія є поширеним станом, її не завжди вдається вчасно розпізнати. Так, в 26% випадків вона взагалі лишається недіагностованою. Тож і лікування отримують менш 50% хворих, а адекватну терапію і того менше – лише 10,7% [1].
Як правило, хворі з депресією тривалий час (не менше 2 тиж) перебувають у пригніченому стані, який може супроводжуватися ірраціональним почуттям провини, нездатністю прийняти рішення, зниженням інтересу до життя, відмовою від спілкування, відчуттям безпорадності і безвиході, а також нав’язливими думками про самогубство і смерть. Нерідко наявні дратівливість і/або тривожність, часто відзначаються проблеми зі сном. Зазвичай людина втрачає інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, їй все важче стає виконувати повсякденні справи.
До того ж деякі стани характеризуються помітним психомоторним гальмуванням (загальмованість думок і дій) або збудженням (нездатністю всидіти на місці, безперервним рухом рук або ніг, словесним тиском на співрозмовника), зменшенням маси тіла (анорексія), зниженням або відсутністю сексуального бажання, аменореєю. При важкому перебігу захворювання у пацієнтів можуть виникати ілюзії щодо тяжких злочинів, які вони начебто здійснили, або ж думки про невиліковні хвороби, що в них ніби існують.
Депресія може маскуватися. Наприклад, при неповному одужанні після депресивного розладу класичні симптоми заміщуються ознаками підгострої або хронічної іпохондрії, дратівливістю, похмурістю та загостренням міжособистісних проблем (особливо в подружньому житті). Іноді позитивні події здатні поліпшити настрій хворого, але при найменшому дискомфорті вони знову «провалюються» у депресивний стан, який їх «паралізує». Буває і неусвідомлена депресія, при якій пацієнти можуть носити захисну маску бадьорості і лише скаржаться на соматичні проблеми – втому, біль, різні страхи, зокрема страх душевної хвороби.
Депресія може бути настільки глибокою, що хворі втрачають здатність переживати прості емоції — горе, радість, задоволення. Їм здається, що світ став безбарвним і неживим. Повернення здатності плакати, як правило, є ознакою поліпшення стану таких пацієнтів.
Які причини депресії? І до чого тут COVID?
Депресія зазвичай виникає в результаті поєднання кількох факторів – соціальних, психологічних і біологічних. Поштовхом може стати будь-яка негативна подія (смерть близької людини, психологічна травма) або довге перебування у стресовому стані. Вчені довели зв’язок між депресією та довжиною світлового дня. Тож поява сезонної депресії восени є цілком природним явищем. Крім того, серцево-судинні захворювання можуть спричиняти появу депресії та, навпаки, депресія погіршує перебіг означених захворювань. Тривожний стан можуть провокувати також тривалий прийом деяких лікарських засобів, наприклад, симпатоміметиків чи гормонів щитоподібної залози.
Стрес, зумовлений поширенням коронавірусної інфекції, щоденна інформація про збільшення кількості хворих і померлих, карантинні заходи, проблеми з роботою, а іноді і її втрата через локдаун – усе це позначилось на психічному здоров’ї населення. Опитування, яке проводили в США з липня 2020 р., показало, що 4 з 10 американців під час пандемії відчувають тривогу і депресивні розлади, тоді як у 2019 р. такі симптоми виявляв у себе лише кожен 10-й мешканець цієї країни. Дані свідчать, що проблеми зі сном відчувають 36% опитуваних, із прийомом їжі – 32%. Споживання алкоголю та наркотичних речовин збільшилось за час пандемії на 12%, через тривогу та стрес, пов’язані з коронавірусом, погіршився перебіг хронічних захворювань у 12% опитаних [2].
Сьогодні депресія вражає і молодих і літніх людей. Так, серед молоді віком від 18 до 24 років симптоми тривоги та/або депресивного розладу відчувають 56% респондентів. Їх частіше стали переслідувати суїцидальні думки (26% проти 11% у докарантинний час) [2].
Профілактика і лікування депресії
З метою профілактики депресії:
- – намагайтесь бути якомога більш активним, але не ставте перед собою непереборні завдання;
- – ведіть здоровий спосіб життя, відмовтесь від алкоголю та нездорової їжі;
- – не слід прагнути догодити всім, але допомагайте тим, хто цього потребує;
- – чергуйте періоди усамітнення із перебуванням з іншими людьми;
- – вчиться мислити позитивно;
- – за можливості вдень більше часу проводьте на вулиці.
Якщо тривожність, підвищена втомлюваність та апатія не полишають більше 2 тиж, слід звернутись до сімейного лікаря. Більшість хворих з депресією лікуються амбулаторно. Легкі форми піддаються психотерапії, при середній та важкій формах її поєднують із медикаментозним лікуванням.
У терапії депресії застосовують трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну, антидепресанти з іншим механізмом дії. Призначення препаратів є компетенцією лікаря.
Розмовляючи з пацієнтом, лікар оцінює серйозність (можливість) суїцидальних спроб, планів або дій. Важливо допомогти хворому припинити дорікати собі за депресивний стан, пояснюючи, що похмурі думки є частиною захворювання і згодом пройдуть.
Спочатку лікар спостерігає пацієнтів з депресією щотижня або один раз на 2 тиж для забезпечення підтримки і навчання пацієнта, а також з метою контролю ефективності лікування. Багато хворих соромляться свого захворювання, намагаються заперечувати діагноз. Тож лікарю необхідно запевнити їх, що депресія не пов’язана з недоліками характеру, а в її основі лежать біологічні механізми. Пацієнтів, стурбованих необхідністю прийому антидепресантів, слід переконати в тому, що ці препарати не зумовлюють звикання. Поліпшити комплаєнс допомагає розмова з пацієнтом про те, що депресії властиві нестабільний шлях до одужання і схильність до рецедивів. Тож медикаментозне лікування має тривати протягом всього епізоду депресії (близько 6 міс).
Підготувала Наталія Богданів
Література
- Панько Т.В. Терапія депресій: очікування лікаря та пацієнта https://health-ua.com/article/64756-terapya-depresj-ochkuvannya-lkarya-tapatcnta
- The Implications of COVID-19 for Mental Health and Substance Use. Nirmita Panchal, Rabah Kamal, Cynthia Cox, Rachel Gartield. Published: Feb 10, 2021 https://www.kff.org/coronavirus-covid-19/issue-brief/the-implications-of-covid-19-for-mental-health-and-substance-use/
