Почуймося без слів!
3 березня відзначається Всесвітній день слуху
У цей день не прийнято когось гучно вітати, дарувати квіти чи лити ріки шампанського. Проте він все одно важливий і цінний. Його відзначають із 2007 р. задля привернення уваги громадськості до важливості раннього виявлення та допомоги при порушеннях слуху. В 2021 р. цей день проходить під гаслом «Турбота про слух для всіх!» Як живеться в Україні людям з порушенням слуху? Як комунікувати з такими людьми, щоб не порушити їхньої гідності?
Чому про це важливо говорити?
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на 1 березня 2020 р. понад 466 млн людей у світі мають порушення слуху, з них близько 34 млн — діти. В Україні приблизно 2 млн громадян мають порушення слуху, з них щонайменше 233 тис. осіб володіють жестовою мовою. Вдумайтесь у ці цифри. Кожен день ми зустрічаємо таких людей на вулицях, у транспорті, громадських місцях, але не завжди помічаємо їхньої особливості, допоки не спробуємо заговорити або не побачимо у спілкуванні з іншими. Людей з порушеннями слуху багато, тож важливо розуміти, що якість їхнього життя значною мірою залежить від мовного бар’єра.
Коректна термінологія
Для початку давайте визначимось, як потрібно називати таких людей, аби виказувати повагу до кожної особистості та не принижувати її гідність. Намагайтесь уникати у побуті слів «глухий», «глухонімий» — вони стигматизують. Називаючи так людину, ми на перший план виводимо її ознаку. До того ж не усі люди з порушенням слуху — німі, дехто є слабкочуючим, а хтось — туговухим. Але чи мають медичні ознаки визначати людину? Ні. На перше місце потрібно ставити особу, то й говорити «людина з порушенням слуху». Так ми дотримаємось створеного на заході принципу «People first language», згідно з яким спочатку людина, а вже потім — її ознаки («з порушенням слуху», «з порушенням зору»). Краще уникати слів «вади», «проблеми», «дефекти». Не змушуйте людину почуватися пацієнтом, якщо ви не її лікар. Прийнятний варіант — слово «порушення», яке не є образливим. Тож згідно з принципом «People first language» доцільно вживати термін «людина з порушенням слуху».
Профілактика втрати слуху
Інколи можна почути вислови «світ тиші», «світ звуків», які ніби розділяють простори й біосфери, у яких живуть ті, хто має порушення слуху, і звичайні люди. Навіщо? Кожен з нас знаходиться у кроці до зниження або втрати слуху. За прогнозами ВООЗ, до 2050 р. понад 900 млн людей матимуть порушення або втратять слух. Ми живемо у шумному світі: сьогодні слухаєте музику в навушниках на повну гучність, завтра — відвідали концерт, на вихідних — влаштували гучний ремонт — і от ви уже у групі ризику. До речі, 60% випадків втрати слуху у дітей зумовлені причинами, які можна було б попередити. Задля того, аби завадити порушенням слуху, лікарі рекомендують зменшити негативний вплив гучних звуків та шуму, проводити ранню діагностику порушень слуху в новонароджених, вести здоровий спосіб життя, дотримуватись правил щоденної гігієни, правильно доглядати за вухами після купання у водоймах. А ще проводити вакцинацію згідно із календарем профілактичних щеплень, уникати зайвих контактів із хворими на ГРВІ, а за умови появи перших симптомів захворювання своєчасно звертатись до медичних працівників. Крім того, слід дотримуватись режиму прийому ліків, що можуть мати негативний вплив на слух.
Важливими для профілактики порушень слуху є ініціативи, які привертають увагу до проблеми, а також популяризують жестову мову, культурні коди нечуючої спільноти, допомагають злитися «світу тиші» та «світу звуків» воєдино. Наприклад, громадська організація «Відчуй» спрямовує свої зусилля на створення проєктів з такою метою. Цікавою є розроблена й випущена ними у світ зіркова дактильна абетка, де кожну літеру показує відома публічна особа. Це не тільки робить жестову мову видимою у публічному просторі, а й зрозумілішою. Подивіться самі і зробіть перший крок до вивчення цієї надзвичайно красивої мови!
Культурна ідентичність
Люди з порушенням слуху мало чим відрізняються від інших: вони так само їдять, ходять на роботу, танцюють. Проте при відвідуванні магазинів, банків, аптек чи лікувальних закладів така людина інколи потребує допомоги третьої особи. Наприклад, перекладача жестової мови. На жаль, існує багато бар’єрів, з якими людині з порушенням слуху доводиться зіштовхуватись щодня. Це велика проблема — непристосованість суспільства для людей з особливими потребами. До прикладу, скільки ви знаєте кінотеатрів, де проводять показ стрічок із субтитрами?
Людей з порушенням слуху можна порівняти з іноземцями. Вони живуть в Україні, проте спілкуються іншою мовою. Так, вони носії жестової мови, «жестовомовні». До речі, національна жестова мова закріплена на конституційному рівні в Австрії, Іспанії, Португалії, Словенії, Фінляндії та Чехії. У деяких країнах її визнано у підзаконних актах парламентів. Інші країни (до них належить і наша) поки лише лобіюють її визнання у законодавстві.
Цікавий факт: жестова мова не є універсальною. Скільки існує звукових мов, приблизно стільки ж і жестових. Кожна країна має власну національну жестову мову, а деякі навіть більше, ніж одну. Американська жестова мова, британська, французька, німецька, російська, українська — всі вони існують окремо. Українська жестова мова має власну лексико-граматичну структуру та історію. Тож у людини з порушенням слуху є власна рідна мова — жестова, а ніяк не звукова.
Існують організації, що об’єднують таких людей. На національному рівні вони є членами української нечуючої спільноти, а на глобальному — світової спільноти людей з порушенням слуху Всесвітньої федерації глухих (World Federation of the Deaf). Приналежність до організацій допомагає бути в курсі процесів, що відбуваються на світовому і національному рівнях, сприяє культурному обміну і міжнародній солідарності. Поважаймо це!
Правила спілкування
Комунікуючи з людьми, що мають порушення слуху, важливо враховувати особливості їхнього сприйняття.
Перший крок: станьте «видимим». Якщо ви волієте звернутись до людини, не обов’язково торкатись її аби бути поміченим. Для малознайомої людини тактильний контакт може бути недоречним. Станьте так, щоб опинитись у полі зору людини. Неформальне правило спілкування з людиною із порушенням слуху — говорити обличчям до обличчя. Часто, коли збирається компанія людей з порушенням слуху, задля зручної комунікації вони розташовуються колом, щоб кожен був помічений й «почутий».
Другий крок: привітання. Достатньо помахати долонею, жест «привіт» зрозумілий усім.
Третій крок: взаємодія. Якщо хочете щось сказати людині з порушенням слуху, можна зробити це жестовою мовою або написати. Для цього не обов’язково потрібні аркуш паперу і ручка. Використовуйте свій смартфон і нотатник у ньому. Таких інструментів буде достатньо задля порозуміння.
Якщо волієте поспілкуватись із людиною її мовою, не обов’язково бути лінгвістом. Жестова мова є двох видів. Перший — власне жестова мова, в якій кожне слово позначається окремим жестом. Другий — калькуюча жестова мова (від слова «калька»). За допомогою ручної абетки (дактиль) можна проговорювати окремі слова й цілі речення по буквах. На перший погляд такий спосіб здається важким, але це хибне уявлення. По суті це лише знання 33 літер української дактильної абетки, що дає змогу сконструювати будь-яке слово й речення, донести інформацію до жестовомовної людини. У деяких європейських країнах, наприклад, Фінляндії, дактильну абетку вивчають діти у початковій школі: це нескладно, проте дає змогу порозумітися різним людям й робить суспільство інклюзивним.
Якщо ж ви не знаєте жестової мови, не володієте дактилем, а спілкування за допомогою ручки й аркуша паперу є неможливим за певних причин, на сьогодні існують мобільні додатки для онлайн-зв’язку із перекладачем жестової мови. На жаль, не завжди людина має поруч гаджет із камерою та інтернетом. Було б добре, якби заклади охорони здоров’я та держустанови подбали про наявність електронних пристроїв, що допомогли б людям з порушенням слуху.
Ірина Заярнюк, соціальна педагогиня
