Політ срібного орла
Вулиця Краківська, що знаходиться в історичному центрі древнього Львова, згадується в архівних документах починаючи з 1382 року, щоправда як Татарська. Тут справді жили татари, тому її ще називали Поганською і Сарацинською. Сучасна назва – Краківська – вперше з’являється в 1441 році. Саме цією вулицею пролягав шлях на Краків. Вона завершувалася Краківською брамою, яку також називали Татарською. В 1404 році тут постала Кушнірська вежа, бо обороняв браму цех кушнірів. Під час облоги Львова шведами (1704) весь гарнізон вежі загинув, поміж полоном і смертю обравши останнє.
На Краківській мешкали уславлені львівські мечники, а в 1783 році там було засновано аптеку „Під срібним орлом”. Відомо, що до половини XIX ст. вона належала Ф. Томанеку і на той час була однією з найменших аптек Львова, з невеликим штатом, мізерним запасом аптечних товарів та на додачу із великою заборгованістю Галиційському банку.
У 1863 році аптека перейшла у власність магістра Зигмунта Рукера, усе життя якого було тісно пов’язане з фармацією. Спочатку він був практикантом у цьому закладі, потім асистентом, ще пізніше став його власником.
Відомо, що Рукер 14-літнім юнаком брав активну участь у революційному русі 1848 року. Іван Франко, досліджуючи революційні події того часу, відзначив, що березнева буря, яка зірвалася у Відні, столиці багатонаціональної Австрійської імперії, зі швидкістю електричного струму дісталася Галичини і викликала вуличні демонстрації у Львові.
Революційний рух у Галичині закінчився повстанням 1-3 листопада. Тоді на барикадах міста загинуло понад 200 чоловік, переважно робітників, ремісників та студентів. Репресії проти учасників тих подій тривали ще довгі роки. Тож відділ внутрішніх справ намісництва Галичини навіть у 1857 році чинив перешкоди Зигмунту Рукеру, коли той порушив клопотання про дозвіл складати іспити для одержання звання помічника аптекаря – асистента. З великими труднощами йому-таки вдалося у 1858 році здобути звання магістра фармації.
Зигмунт Рукер проводив активну громадську діяльність – був членом президії Галіційського товариства аптекарського, головою екзаменаційної комісії з аптечної справи і технології ліків при Львівському університеті. Він – автор багатьох статей на цю тематику у „Журналі товариства аптекарського”.
Після батька, з 1888 року, аптекою володів його син Ян.
У 1888 році аптека „Під срібним орлом” експонувала свої вироби на виставці, організованій з нагоди лікарсько-гігієнічного з’їзду у Львові. Дивує, що ця продукція була нагороджена срібною медаллю, адже вона не мала жодного стосунку до медицини. Це були м’ясні бульйони, яринові екстракти та супи в брикетах у герметичних упаковках – продукти нові і раніше ніким не бачені. Ймовірно, прагнення прибутків та жорстка конкуренція примушувала аптеки займатися не зовсім фармацевтичними справами.
З 1901 до 1924 року аптека належала магістру Рубель Герману, з 1925 до 1939 року – К. Нуссбауму. Після націоналізації (1939) аптеці присвоїли №27, а її завідувачем став Фіндер.
Хаос у законодавстві – безлад на фармринку
Відтоді минуло майже 120 років. І хоча кам’яниця, де працював Рукер, не збереглася до наших днів, по вулиці Краківській, 26, сьогодні також знаходиться аптека, якій у спадок дісталася хіба назва „Під срібним орлом”.
– Наша аптека має вигідне географічне розташування – історичний центр Львова, – зауважує завідувач Галина Іванченко. – Нещодавно якраз навпроти входу до аптеки проводилися археологічні розкопки Краківської брами. Вже у ближчі до нас часи тут був аптечний магазин, потім аптека № 239. Після приватизації, порадившись з провізорами, вирішили повернути аптеці первісну назву. Ми переконані, що вона, увібравши в себе досвід і мудрість століть, приносить нам удачу.
В силу гордого срібного птаха вірять і наші постійні відвідувачі – мешканці старого Львова. Приємно бачити, як до аптеки прибігала дівчинка-школярка, потім – студентка, а тепер, дивлюся, моя Іринка, вже сама мама, купує дитяче харчування для свого малюка. Понад усе ми цінуємо таких клієнтів, які не зрадили нас попри плин часу та велику кількість нових аптечних закладів. Вони знають провізорів в обличчя та на ім’я, адже за останні 16 років жодних кадрових змін в нашому невеличкому колективі не відбулося. Мені здається, що наша любов до своєї професії відроджує довіру пацієнтів, допомагає їм повірити у швидке одужання, дає надію, налаштовує їх на позитивне сприйняття світу, – розмірковує Галина Ярославівна.
Навесні та влітку аптеку не оминають туристи. Найбільше тут буває поляків. Традиційного до їх „джентльменського” набору входять залізне вино, лікувальні бальзами та настоянки. У дні великих релігійних свят аптеку відвідують прихожани Преображенської церкви. Своєю її вважають і священики цього храму: на Водохреща щедро кроплять фармацевтів свяченою водою, бажаючи їм самим міцного здоров’я.
Зважаючи на різноманітний контингент відвідувачів, в аптеці підтримують широкий асортимент ліків – до 2500 найменувань. Велика увагу приділяють новим лікарським засобам, про які провізори дізнаються як зі спеціалізованих фармацевтичних видань, так і від медичних представників фармвиробників. В аптеці також можна придбати БАДи, косметичні засоби, мінеральні води, дитяче харчування. Багато відвідувачів ідуть сюди за лікарськими травами, зборами і чаями, попит на які завжди стабільно високий.
– Уважно працюємо над дефектурою, намагаємося, щоб відмов було якнайменше – підкреслює Галина Ярославівна.
А два роки тому про аптеку „Під срібним орлом” дізналися ті мешканці міста, які раніше про неї не чули. По обласному радіо у рекламних роликах повідомлялося про те, що тут можна придбати безрецептурні лікарські засоби для ензимотерапії вікових захворювань Вобензим і Флобензим виробництва компанії „Мукосфарма” (Німеччина). Причому не тільки купити, але й отримати попередню консультацію лікаря-спеціаліста, який проводить прийом у приміщенні аптеки.
Високою якістю пропонованих споживачам ліків аптекарі завдячують своїм постачальникам, фармацевтичним фірмам „Оптіма-фарм”, „Едельвейс”, „Протек-фарма”, „Медфармсерфіс”, „АртурК” , з якими працюють вже понад десять років та переконані у їх чесності та порядності. Саме тому Галина Іванченко як уповноважена особа вже й не пам’ятає, коли доводилося виявляти неякісні чи незареєстровані препарати при вхідному контролі. Супроводжувальні документи та сертифікати якості виробника у цих фірм-дистриб’юторів завжди у належному порядку. Крім того, велике значення має й гнучка цінова політика постачальників, знижки та можливе відтермінування розрахунків.
– Щодо закупівлі ліків, то ми пройшли декілька етапів, – пригадує Галина Ярославівна. – Спочатку їх взагалі не було у кого закуповувати, потім посередників стало занадто багато. Тепер робота гуртових фармацевтичних фірм налагодилася, відсіялися випадкові чи слабкі суб’єкти, чого, на жаль, не скажеш про роздрібний ринок. На мою думку, безлад у роздрібному секторі, несумлінну конкуренцію породжує хаос у фармацевтичному законодавстві. Ми вже стільки років це обговорюємо, вносимо пропозиції від Львівської обласної аптечної корпорації, Галицької фармацевтичної асоціації. Чому нас ніхто не чує? Чому на обговорення виноситься один проект, а чинним стає зовсім інший, без наших доповнень та зауважень, нерідко ще гірший, ніж перший варіант?
… Усі зароблені аптекою гроші вкладаються у її розвиток. Проведено ремонт внутрішніх приміщень, замінено опалення, встановлено нові сучасні меблі, у планах – ремонт фасаду. „Робоче місце провізора повинне бути комфортним, теплим і затишним”, – вважає керівник.
Лариса Дедишина
