Польові роботи без болю в спині!
З початком дачного сезону в аптеці збільшується кількість відвідувачів, які просять порекомендувати їм засіб від болю в спині. А вибір ефективного препарату вимагає розуміння механізмів виникнення болю, що лежать в основі дорсалгії
Причини болю в спині
Біль у спині найчастіше обумовлений дегенеративними змінами хряща міжхребцевого диска внаслідок повторних травм (підняття важких предметів, підвищені статичні та динамічні навантаження, падіння та ін.) або є результатом фізіологічного старіння організму. З віком вміст води і протеогліканів у міжхребцевих дисках знижується, що призводить до зменшення його висоти і втрати амортизуючої функції. У зв’язку зі змінами в тілах хребців навантаження на фасеточні суглоби збільшується, а натяг зв’язок зменшується і супроводжується гіпермобільністю хребцево-рухового сегмента та подразненням больових рецепторів синовіальних оболонок міжхребцевих суглобів.
Для порівняння: у 18-річних вміст води в ядрі диска становить в середньому 80%, у 65-річних – 65%
Біль є характерним і за наявності грижі міжхребцевого диска. Найчастіше він виникає в нижньому поперековому відділі хребта, рідше – в нижньому шийному і верхньому поперековому, вкрай рідко –– в грудному. Грижі можуть спричиняти здавлювання спинномозкового корінця (компресійну радикулопатію), спинного мозку (мієлопатію шийного відділу) або їхніх судин.
Біль у спині може бути обумовлений і функціональними змінами – оборотним блокуванням міжхребцевих суглобів внаслідок статичного або динамічного навантаження, незручною позою, мікротравмами. Функціональне блокування суглобів виникає як в уражених суглобах, так і в здорових. Цим пояснюється, наприклад, біль в спині у підлітків.
Увага: м’язовий спазм!
У відповідь на зміни в дисках, зв’язках і суглобах хребта больові імпульси з рецепторів уражених тканин йдуть до поперечносмугастих м’язів, спричиняючи їхнє рефлекторне напруження, що має захисний характер, оскільки призводить до іммобілізації ураженого сегмента шляхом створення м’язового корсета. Своєю чергою, м’язовий спазм стає чинником, що провокує біль. Таким чином формується замкнене коло: м’язовий спазм – патологічна захисна поза – біль – посилення м’язового спазму тощо.
Надмірне напруження ряду м’язових груп призводить до дисфункції міофасціальних тканин з формуванням больового синдрому, обумовленого тривалим перебуванням в положенні сидячи або стоячи, в незручній позі, перенесенням важких речей, іншими силовими навантаженнями. Подібні ситуації виникають в житті кожної людини. М’язовий дистрес буває і психогенної природи (наприклад, супроводжує відчуття тривоги або страху).
М’язовий спазм призводить до порушень мікроциркуляції крові, що спричиняє розвиток локальної ішемії. Тонічне напруження м’язів може зумовити деформацію і обмеження рухливості хребта. Крім того, на тлі м’язового спазму погіршуються координація рухів і здатність до пересування. Так, при люмбаго хворий нерідко залишається в незручній позі, а при спробі її змінити біль посилюється. У сукупності з інтенсивним болем м’язовий спазм значно погіршує якість життя пацієнта.
NВ! Біль у спині – характерний симптом багатьох захворювань, для діагностики і лікування яких необхідні ретельне обстеження і консультація лікаря. Провізору слід звернути увагу на наявність проявів, що свідчать про серйозну спінальну патологію:
-
-
-
-
– біль високої інтенсивності;
-
– інтенсивний біль, не пов’язаний зі зміною положення тіла і рухами;
-
– вік молодше 20 і старше 55 років;
-
– біль, що посилюється в нічний час;
-
– недавно перенесена травма;
-
– лихоманка і зменшення маси тіла;
-
– загальна слабкість;
-
– порушення ходи.
-
-
-
Принципи лікування: купірування болю, усунення спазму
Комплексне лікування болю зазвичай включає іммобілізацію протягом декількох днів, за необхідності – використання шийного або поперекового корсета (фіксуючий пояс), лікувальну фізкультуру, фізіо- та бальнеотерапію.
Для купірування болю рекомендований прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП): при помірному больовому синдромі – засоби для місцевого застосування, при інтенсивному – ін’єкційні та пероральні лікарські форми (призначає лікар). Терапевтична ефективність НПЗП обумовлена пригніченням активності ферменту циклооксигенази (ЦОГ). Існуючі НПЗП по-різному здатні пригнічувати обидві форми ЦОГ. Відповідно до активності щодо ізоферментів ЦОГ НПЗП класифікують на неселективні інгібітори ЦОГ (піроксикам, індометацин, ібупрофен, диклофенак, кеторолак та ін.), селективні інгібітори ЦОГ-2 (мелоксикам, німесулід) ті специфічні інгібітори ЦОГ-2 (коксиби).
З огляду на те, що практично завжди в патологічному процесі задіяні м’язи, доцільним є використання міорелаксантів, які знижують їхній підвищений тонус і зменшують ригідність. Завдяки застосуванню цих препаратів вдається розірвати «порочне коло», яке утворюють біль і м’язовий спазм. Міорелаксуючу дію справляють тизанідин, толперизон,тіокохікозид, циклобензаприн, застосування яких дозволяє істотно скоротити період реабілітації при болю в спині і прискорити повернення пацієнта до звичного способу життя.
