Порушення зору: досвід спеціалістів
13 жовтня – Всесвітній день зору
За ініціативою ВООЗ Всесвітній день зору відзначається у другий четвер жовтня з метою привернення глобальної уваги до проблем сліпоти, порушення зору і реабілітації людей з порушеннями зору. Разом з тим проведення Всесвітнього дня зору вважається основною подією глобальної ініціативи щодо профілактики сліпоти «Бачення-2020: право на зір», створеної ВООЗ і Міжнародною агенцією з профілактики сліпоти
Сліпота — це нездатність бачити. До основних причин хронічної сліпоти належать: катаракта, глаукома, вікова дегенерація жовтої плями, помутніння рогівки, трахома, а також захворювання очей у дітей, зумовлені дефіцитом вітаміну А. У світі чимраз частіше зустрічається сліпота, яка розвивається з віком, а також спричинена неконтрольованим цукровим діабетом.
За даними Міжнародної агенції з профілактики сліпоти, близько 284 млн людей мають проблеми із зором, з них 39 млн не бачать взагалі. Хворобами очей уражені понад 19 млн дітей. Однак у 80% випадків сліпоти можна було б уникнути, якщо б люди вчасно проходили обстеження в офтальмологів. Регулярно перевіряючи зір у спеціаліста, можна будь-яке захворювання виявити на ранній стадії, а отже, уникнути важких ускладнень, стверджують фахівці офтальмологічного відділення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (ВМКЦ ЗР).
На війні як на війні
Іван Гайда
— Порівняно з мирним часом частота травм органа зору в наших пацієнтів зросла в десятки, а то й сотні разів, — зазначає начальник ВМКЦ ЗР, полковник медичної служби Іван Гайда. — Окрім того, механічні чи хімічні травми очей у мирний час не пов’язані з якимись високоенергетичними засобами, якими є кулі, гранати чи уламки мін, тому ушкодження, отримані на передовій, дуже важкі і складні як за площею, так і глибиною ураження, та характеризуються серйозними наслідками.
Олександр Лук’янченко, начальник офтальмологічного відділення ВМКЦ ЗР, лікар вищої категорії, головний офтальмолог Західного регіону, полковник медичної служби, який щойно перед нашим інтерв’ю повернувся із зони АТО, розповідає:
— 80% інформації ми отримуємо через очі. Людина, яка добре бачить, навіть не уявляє собі, яким безцінним даром володіє. І лише втративши зір частково чи, не дай Боже, повністю, усвідомлює це. Ось чому офтальмологія вважається важливою галуззю сучасної медицини, у тому числі й військової.
Олександр Лук’янченко
Наш мобільний госпіталь, де надається перша лікарська допомога з елементами кваліфікованої, знаходиться за кількадесят кілометрів від околиць Донецька. Сюди вертольотами доставляють поранених з оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» ― Авдіївки, шахти Бутівка, Пісків, Мар’їнки, району Аеропорту. Далі бійців залежно від ступеня важкості та локалізації поранення транспортують до військових медичних закладів в обласних центрах України. Також береться до уваги постійне місце проживання пораненого — їх намагаються відвозити ближче до рідного дому, де живуть батьки, дружина, діти.
У мобільному госпіталі знаходиться офтальмологічний кабінет, в якому надають медичну допомогу пораненим, травмованим військовослужбовцям, а також цивільним місцевим мешканцям.
Відсоток офтальмологічних уражень у бійців залежить від виду бойових дій — наступальних або оборонних. При наступальних операціях це 1‒3% загальної кількості поранень, при оборонних, таких як зараз (так звана траншейна війна), кулі найчастіше потрапляють у ті ділянки, які виглядають з окопу, тобто голову. Тому кількість уражень органа зору зростає до 8‒9%. При обстрілах з автоматів і кулеметів шансів отримати поранення очей менше, а коли працюють міномети, «Гради» — більше. В цілому найчастіше зустрічаються уламкові поранення очей.
Будь-яке проникне поранення, за якого порушується оболонка ока (рогівка, склера), класифікують як важке, оскільки воно загрожує втратою ока. Адже очі є таким самим органом людського організму, як і будь-які інші — нирки, серце, мозок. Тому за нинішніми стандартами поранених з ураженням очей і мозку евакуюють першою чергою.
Варто наголосити, що нормативи евакуації тепер настільки відпрацьовані, що під кінець ротації стають ще коротшими. Медиків у зоні АТО підганяти не треба, вони добре усвідомлюють, де знаходяться і з якою метою.
Не приведи, Господи, такого досвіду, але це справді величезна практична школа для кожного лікаря. Олександр Лук’янченко у військовій медицині вже 33 роки, однак в умовах гібридної війни на своїй території все довелося напрацьовувати по-новому і, зокрема, підходи до організації евакуації.
Сучасне обладнання і кваліфіковані спеціалісти
Лідія Рудавська, лікар-офтальмолог вищої категорії офтальмологічного відділення ВМКЦ ЗР, капітан медичної служби:
Лідія Рудавська
— Військово-медичний клінічний центр Західного регіону — багатопрофільний військовий лікувально-профілактичний заклад з чіткою системою організаційно-планових та лікувально-профілактичних закладів, спрямованих на збереження здоров’я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей. ВМКЦ ЗР є базовою установою військово-медичної науки регіону. За рік у Центрі виконується понад 5 тис. складних хірургічних втручань, у тому числі в офтальмологічному відділенні, яке є окремим структурно-функціональним підрозділом Центру.
Наше відділення розраховане на 18 ліжок і призначене для надання спеціалізованої медичної допомоги офтальмологічним хворим.
Планова операційна на два столи і ургентна на один стіл, дві післяопераційні палати, процедурна, діагностичний і оглядовий кабінети, лазерний кабінет оснащені операційними мікроскопами, факоемульсифікатором, аргоновим лазером, іншим діагностичним та лікувальним обладнанням провідних європейських та американських фірм.
Оперативні втручання виконуються з приводу катаракти, глаукоми, відшарування сітківки, захворювань додатків ока та слізних шляхів, косоокості, травм ока та його додатків, пластики повік.
Ми також обслуговуємо й цивільне населення, проте таким пацієнтам допомога надається через відділ платних послуг. Найчастіші до нас звертаються хворі з катарактою та глаукомою, які у багатьох випадках є ускладненнями цукрового діабету.
Бережіть зір
Серед усіх офтальмологічних захворювань найпідступнішою вважається глаукома – людина поступово, а тому непомітно може втратити зір аж до повної сліпоти.
У світі кожні 10 років кількість хворих на глаукому збільшується майже на 20 млн. За останні 10 років поширеність захворювання зросла на 35%.
Глаукома є хронічною недугою з тривалим перебігом. Проте існує низка симптомів, за якими можна визначити необхідність консультації лікаря-окуліста у поліклініці. Це «літаючі мушки» перед очима, райдужні кола навколо джерела світла при погляді на нього, затуманювання зору, часта зміна окулярів.
Зазвичай при глаукомі людина втрачає зір внаслідок загибелі зорового нерва (атрофії), основною причиною чого є підвищення внутрішньоочного тиску. Ось чому так важливо після 40 років хоча би раз на рік контролювати рівень внутрішньоочного тиску, а за наявності захворювання — частіше. У зоні ризику перебувають люди, у родинах яких траплялися випадки глаукоми, хворі із супутньою судинною патологією — цукровим діабетом, схильністю до вазоспазмів (звуження артерій) та особи з мігренню.
Діагностика глаукоми комплексна, непроста та потребує, окрім кваліфікації лікаря та технічного забезпечення, готовності та бажання пацієнта до співпраці. Для встановлення діагнозу необхідно перевірити зір, поле зору, визначити стан зорового нерва (під час традиційного огляду — за допомогою офтальмоскопії та комп’ютерних методів), виміряти рівень тиску в оці.
Попри те, що глаукома належить до прогресуючих захворювань, раннє її виявлення та своєчасне лікування дозволяє зберегти зір протягом тривалого часу. Лікувати цю недугу можна як медикаментозними засобами, так і хірургічними методами. Важливо, щоб пацієнти пам’ятали, що зниження підвищеного тиску в оці — це лише перший крок до збереження зору. Необхідно двічі на рік проходити курси лікування, спрямованого на покращання кровообігу нерва та його захист.
Ще одна небезпека криється у тому, що в разі нормалізації внутрішньоочного тиску деякі пацієнти припиняють приймати ліки, змінюють режим лікування без узгодження з лікарем, що призводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.
Що стосується катаракти, то завдяки новим технологіям пацієнту не потрібно чекати до того моменту, поки катаракта дозріє, як це було раніше. Тому, чим раніше хворий звернеться до офтальмолога, тим краще як з погляду збереження гостроти зору, так і з огляду на фінансові витрати на лікування.
На жаль, менталітет наших людей такий, що поки стежку бачать, до офтальмологів не звертаються, зазначає Олександр Лук’янченко. А якщо стежки вже не бачать, то недуга настільки задавнена, що, як правило, допомогти вже неможливо. На відміну від військовослужбовців, які регулярно зобов’язані проходити щорічну диспансеризацію, цивільні за відсутності страхової медицини легковажно нехтують профілактичними оглядами. Відтак у світі при проведенні оперативних втручань з приводу катаракти з імплантацією штучного кришталика золотим стандартом вважається гострота зору на рівні 50–60%. А до нас пацієнти звертаються тоді, коли око реагує хіба на світло ліхтарика. Бережіть свій зір, приходьте до лікарів вчасно!
Лариса Дедишина
“Фармацевт Практик” #10′ 2016
