«СТРЕС-КОД»: професійне вигорання та його попередження
Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці. Минулого року засоби масової інформації поспішили поширити інформацію щодо визнання ВООЗ хворобою професійне (емоційне) вигорання, яке було включено до 11-го переглянутого варіанта Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11). Ця подія створила настільки великий ажіотаж, що ВООЗ була вимушена надати відповідні роз’яснення
Емоційне вигорання: що насправді затвердила ВООЗ
Перш за все зауважимо, що емоційне вигорання було також включено до МКХ-10, проте останнє визначення є більш докладним. Отже, до переглянутого варіанта МКХ-11 включено професійний синдром емоційного вигорання, який не класифікують як медичний стан. Він віднесений до розділу «Фактори, що впливають на стан здоров’я населення та звернення до закладів охорони здоров’я», в якому перераховано причини звернення до медичних установ, що не класифіковані як захворювання або медичні стани. Зокрема МКХ-11 містить таке визначення емоційного вигорання: «Емоційне вигорання — це синдром, що визнається результатом хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий».
Зазначений синдром характеризується такими ознаками, як відчуття мотиваційного або фізичного виснаження; наростаюче психічне дистанціювання від виконання професійних обов’язків або відчуття негативізму чи цинізму до професійних обов’язків; зниження працездатності.
«Каросі» та «кайзен»
Варто зауважити, що стрес на робочому місці та хронічна перевтома можуть мати наслідки, які суттєво виходять за межі професійної мотивації та зниження працездатності.
За даними трудового комітету Японії щорічно від стресу та перевтоми у цій країні гинуть 10 тис. осіб. Це явище має власну назву — «каросі», що з японської означає «смерть від перепрацювання».
Перший трагічний випадок «каросі» стався ще наприкінці 60-років ХХ ст., коли 29-річний співробітник відділу доставки великого видавництва, який постійно працював понаднормово, помер від інфаркту міокарда. «Синдромом каросі» стали називати роботу «на знос», що може призвести до передчасної смерті від інфаркту міокарда, інсульту тощо.
Читайте також: Це чарівне слово «СТОП!»
У 2001 р. «синдром каросі» став причиною смерті 143 осіб, а у 2000 р. від нього помер прем’єр-міністр Японії Кейдзо Обуті, який за 20 міс перебування на посаді мав лише три вихідних дня і працював не менше ніж 12 год на добу. Відомо, що японці є найпрацелюбнішою нацією у світі. Вони присвячують роботі практично все своє життя, проводячи на робочому місці по 12–16 год на день. В офісах діє правило, згідно з яким не можна залишати робоче місце раніше начальника, а навіть незначне запізнення карається великим штрафом. Ще одна інновація, яка з’явилася спочатку на одному з автомобільних заводів Японії, а потім набула поширення у багатьох східних компаніях, — «кайзен». Під цим словом розуміють щоденні засідання працівників увечері, під час яких вони обговорюють, як саме зробити роботу ще ефективнішою. Не дивно, що після таких нарад люди втомлюються настільки, що засинають дорогою додому.
Читайте також: Синдром «професійного вигорання»: у сфері ризику — аптекарі
Сприймаємо правильно!
Ніхто не ставить під сумнів той факт, що робота та професійні успіхи потрібні як для фінансового забезпечення, так і для самореалізації. Але не варто перегинати палицю: восени 2008 р. японський менеджер викинувся з вікна хмарочоса через те, що обсяг продажу жувальної гумки зменшився на 1%. Для того щоб запобігти професійному вигоранню (та більш серйозним наслідкам), потрібно дотримуватися простих правил. Перш за все, як казав засновник теорії стресу Ганс Сельє: «Стрес —це не те, що з вами сталося, а те, як ви це сприймаєте». Навчіться відволікатися від стрес-фактора і перемикати свою увагу (рахуйте припарковані машини на вулиці або перехожих; поговоріть із колегами на нейтральні теми тощо). Головне — не запускати ситуацію. Не варто постійно думати про подію, що спричиняє стрес.
Читайте також: Хто ми такі — трудоголіки?
Завжди тримайте під рукою фотографію, яка викликає у вас тільки позитивні емоції. Спогади про близьку людину або приємно проведений час допоможуть швидко відволіктися від поточних проблем і зняти напруження.
Налаштуйте себе на позитив. Пам’ятайте, що безвихідних ситуацій не буває: із будь-якою проблемою можна впоратися, якщо спокійно обміркувати шляхи її вирішення.
Раціонально плануйте робочий день: реально оцінюйте власні сили та не беріться за «все й одразу». У нагоді стануть і фізичні вправи, але найкращий спосіб боротьби зі стресом та перевтомою — відпочинок. Влаштовуйте невеличкі перерви протягом дня та не беріть роботу на вихідні.
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
“Фармацевт Практик” #3′ 2020
