ПРОМЕНЕВА ТЕРАПІЯ: ПОЧАТОК
Променева терапія (або радіотерапія) – один із основних методів лікування онкологічних захворювань, який використовують на будь-якій стадії недуги. Після оперативних втручань – як компонент комбінованого лікування, у разі відсутності хірургічних операцій – як самостійний метод або під час комплексної терапії, а також як паліативний засіб, якщо інші спеціальні методи лікування визнано неприйнятними чи неефективними. В окремих випадках променева терапія розглядається як альтернатива хірургічному втручанню
- Вперше радіоактивне випромінювання для лікування раку
- використав у 1896 р. Еміль Груббе.
Мрія про лампочки
Еміль Груббе народився в Чикаго у незаможній сім’ї німецьких емігрантів. Після того, як у семирічному віці він вперше побував у театрі і побачив там електричну лампочку, зародилися його найзаповітніші мрія і мета: навчитися виготовляти ці джерельця світла і мати їх багато-багато.
Оскільки грошей в родині було катма, у школі хлопчик навчався тільки до 13 років, а потім змушений був заробляти на життя самотужки. Він мив пляшечки в аптеці, працював клерком в універмазі та паралельно читав підручники з фізики. Це помітив власник універмагу і дав йому грошей, щоб підліток міг повернутися до школи.
Еміль вступив до гомеопатичного коледжу імені Ганемана і продовжував мріяти про власну фабрику лампочок. Бізнес він розпочав у співпраці з німецьким склодувом-мандрівником Альбертом Шмідтом. Шмідт видував лампочки, а Груббе винаймав за власні кошти виробниче приміщення. Згодом він зацікавився катодними трубками Крукса – своєрідними лампочками, але без нитки розжарювання. У них струм між електродами утворюється тоді, коли нагрітий катод випромінює електрони, що летять крізь вакуум до анода. Щойно Груббе виготовив кілька таких трубок на продаж фізикам для дослідів, як у січні 1896 р. Вільгельм Конрад Рентген повідомив, що анод трубки Крукса випромінює невідомі промені, які дають можливість фотографувати кістки живої людини. Відтак Еміль взявся за масове виробництво трубок.
«Якість» рентгенівського проміння Груббе перевіряв сам на собі: розміщав ліву руку між трубкою і флуоресціюючим екраном. Якщо кістки проглядалися виразно, трубку запаював. Через два тижні у нього розвинувся променевий дерматит – недуга, яка тоді ще не була відомою: рука набрякла, почервоніла і почала боліти.
Оглянувши ураження, один з викладачів-гомеопатів, професор Джон Гілмен сказав пророчі слова: «Будь-який фізичний агент, здатний так зашкодити нормальним тканинам, дає змогу використовувати його як терапевтичний там, де бажаною є подразнювальна і навіть руйнівна дія».
Перший сеанс радіотерапії
Невдовзі до майстерні лампочок Еміля Груббе зайшла жінка, хвора на карциному лівої молочної залози із метастазами. Скерував її професор Ройбен Ладлама із надією, що аплікації Х-променів хоч трохи допоможуть бідолашній.
29 січня 1896 р. відбувся перший у світі сеанс променевої терапії. Він тривав годину. Груббе, дотримуючись принципів гомеопатії, розбавив діючий агент та обклав здорові ділянки тіла свинцевою фольгою. Однак сам стояв поряд без жодного захисту. Трубкою, розміщеною над молочною залозою за 3 дюйми, він опромінював пацієнтку кілька секунд впродовж 18 днів.
На жаль, дива не сталося, і вона померла через місяць, хоча проміння справді сповільнило розвиток пухлини та приглушило біль. Проте на такій стадії захворювання жінку навряд чи врятували б навіть у наші дні.
Наступна спроба була успішнішою. Груббе ефективно допоміг 80-літньому чоловікові з туберкульозною вовчанкою на обличчі. Втім, цілком одужати той не встиг, бо загинув через нещасний випадок.
Протягом року до Груббе зверталися пацієнтки з неоперабельним раком молочної залози. Та лише в одному незапущеному випадку опромінення нарешті призвело до стійкої ремісії – вперше в історії медицини. Оскільки Еміль Груббе не був дипломованим лікарем, він не міг повідомити про свою перемогу медичну спільноту. Популярність з’явилася лише після закінчення коледжу у 1898 р.
Плата за безпечність
Попри те, що Еміль продовжував випускати лампочки, основний дохід приносила радіотерапія. Він викладав рентгенографію у своєму коледжі та експериментував з лікуванням різних патологій у клінічній лікарні навчального закладу. У 24 роки розбагатів, одружився і почав мандрувати. Попри те, що його дерматит набув хронічної форми, чоловік не переймався, мовляв, нічого серйозного.
Лише після смерті від раку шкіри одного з помічників Томаса Едісона, який рентгенівським промінням лікував туберкульоз легень, тодішні рентгенологи замислилися про свій захист. Однак Груббе на той час уже спіймав свою критичну дозу радіації. Постійні карциноми на шиї і руках він видаляв електрокаутеризацією, оскільки опромінення і так було більш ніж достатньо. Через імпотенцію та безпліддя його почала зраджувати дружина. Вони розлучилися, але із ще однією жінкою ситуація повторилася. Так Еміль вирішив залишатися холостяком.
Увесь покритий шрамами від частих операцій, у 1929 р. Груббе потрапив в автомобільну аварію, його збила машина. Кисть лівої руки ампутували, а прогресуючі карциноми на обличчі зумовили видалення верхньої губи.
Через власні каліцтва пацієнтів у нього ставало чимраз менше. Щоби якось врятувати ситуацію, у 1933 р. Груббе написав статтю до журналу «Радіологія» про те, що він першим у світі застосував радіотерапію для лікування хворих. Реклама спрацювала, тож ще 14 років Еміль не мав відбою від пацієнтів, аж доки він не втратив ще три пальці правої руки.
Завершивши практичну кар’єру, засновник радіотерапії подарував тисячу спеціалізованих томів зі своєї бібліотеки публічній книгозбірні. Майно заповів університету в Чикаго з умовою, що там опублікують його біографію. Але, попри все, його життя тривало.
У 1951 р. йому ампутували ліву руку аж до плеча. Еміль Груббе не виходив з дому, а з відвідувачами і давніми пацієнтами спілкувався через ширму, аби їх не лякати. Сфотографувався лише один раз, коли давав інтерв’ю про атомну бомбу: «Росія і Америка повинні негайно припинити атомні випробування. Я знаю, що може зробити радіація!»
Еміль Груббе помер у 1960 р. після 93-ї операції від госпітальної пневмонії.
Від 1970 р. в Чикаго відомим радіологам вручають золоті медалі його пам’яті.
