Прообраз із минулого: домові аптечки
До найбільш відомих тодішніх посібників належать: «Ліки домові для врятування здоров’я людини» (1744 р.), «Медицина домова» Геймлера (1749 р.), «Аптечка домових ліків, які кожен може мати» (1756 р.).
Через те, що у XVI-XVIII ст. аптек було ще дуже мало, найбільш здібні і досвідчені господарі домових аптечок не лише забезпечували ліками себе та оточення, але й почали власноруч приготовані засоби продавати. Так виникла конкуренція між домовими аптечками і приватними аптеками, які відкривали аптекарі і вільно продавали ліки для населення.
Наприкінці XVIII ст. в Західній Україні прийняли низку декретів і розпоряджень з питань санітарного стану і аптечної справи. У 1785 р. було заборонено завозити з-за кордону аптечки, а також окремі лікарські засоби для населення. З 1808 р. утримувати домові аптечки мали право лише лікарі, у тому числі й хірурги, яким дозволялося лікувати зовнішні хвороби. У 1827 р. видали декрет, яким встановлювався перелік препаратів, необхідних для домових аптечок. Лікарям дозволялося мати всі медикаменти, окрім отруйних. Натомість господарям домових аптечок заборонили виготовляти складні ліки — їх належало купувати в міських аптеках. У розпорядженнях і циркулярах наголошувалося на тому, що всі ліки в домових аптечках мають зберігатися в спеціальних шафах, щоб не допустити заміни одних іншими. Діяльність цих закладів щороку перевірялася окружними лікарями.
Відтак для відкриття домової аптеки необхідно було отримати дозвіл від повітової адміністрації. Якщо відстань між домовою і приватною аптекою не перевищувала 2000 сажнів, дозвіл не видавався. Коли лікар відкривав приватну аптеку, домову мусив закрити. Господар домової аптеки мав відпускати ліки не тільки своїм пацієнтам, але й за прописами інших лікарів. Вимагалося, щоб препарати відпускали точно зваженими, для чого в домових аптечках належало мати терези, важки, мірний посуд та інше приладдя.
Приготовані в домовій аптеці ліки реєструвалися в спеціальних книгах і відпускалися разом з рецептом, де зазначалася їхня ціна. Право видавати ліки з домових аптек надавалося виключно лікареві або фармацевту, якщо він був запрошений завідувати домовою аптекою.
Опріч лікарів і хірургів, домові аптеки належали також духовним згромадженням.
У Західній Україні домові аптечки проіснували до 1938 р. Зі створенням мережі державних аптек їх існування стало недоцільним.
Підготувала Лариса Дедишина
