Особливо актуальні влітку: протидіарейні препарати
Діареєю зазвичай називають підвищення частоти випорожнень (більше 3 разів на добу), але найважливішою ознакою діареї є більш високий, ніж в нормі, вміст води у фекаліях: незалежно від етіології в патогенезі будь-якої діареї лежить порушення транспорту води і електролітів у травному каналі. Діарея може мати як інфекційне, так і неінфекційне походження, бути гострою або хронічною
При перших проявах гострої діареї слід виключити з раціону гостру та жирну їжу, цільне молоко, сирі овочі та фрукти, алкоголь. Натомість необхідно збільшити споживання рідини (вода, чай, морс, овочеві відвари, розчини для пероральної регідратації) для попередження зневоднення.
До групи протидіарейних лікарських засобів належать препарати для патогенетичної (ентеросорбенти, електроліти, антиперистальтичні засоби, пробіотики, ферменти) та етіотропної (протимікробні засоби) терапії.
Якщо гостра діарея супроводжується такими симптомами, пацієнт обов’язково має звернутися до лікаря:
• гарячка
• блювання
• тривалість діареї більше 48 год
• тяжкий загальний стан
• часта болюча дефекація
• випорожнення з домішками слизу або крові
• ознаки зневоднення (сухість у роті, спрага, сухість шкіри, олігурія)
Кишкові протимікробні засоби*
Протимікробні лікарські засоби призначають у разі вираженої діареї, посилення проявів інтоксикації та за наявності симптомів ураження товстої кишки (біль, метеоризм, тенезми з рідкими випорожненнями із домішками крові та слизу). Антибіотики (фторхінолони, препарати пеніцилінового, тетрациклінового ряду, цефалоспорини тощо) призначає лікар з урахуванням чутливості збудника. За можливості перевагу слід надавати протимікробним препаратам, що діють виключно в просвіті кишечнику та не чинять системної дії.
- Ніфуроксазид
Похідне нітрофурану, у середньотерапевтичних дозах проявляє бактеріостатичну активність, у вищих — бактерицидну. Після перорального застосування цей протидіарейний препарат практично не адсорбується з травного тракту. Ніфуроксазид ефективний щодо більшості збудників кишкових інфекцій, зокрема деяких стафілококів та представників родини Enterobacteriaceae: Yersinia spр., Escherichia spр., Citobacter spр., Enterobacter spр., Klebsiella spр., Salmonella spр. У терапевтичних дозах практично не впливає на нормальну мікробіоту товстого кишечнику та не спричиняє розвитку резистентних штамів. При вірусних інфекціях травного тракту ніфуроксазид попереджає розвиток бактеріальних ускладнень.
- Бактеріофаги
Віруси, які специфічно вражають бактерії певних штамів або видів, розмножуються всередині бактеріальних клітин та руйнують їх шляхом лізису. Не порушують нормальну кишкову мікробіоту, стимулюють місцевий неспецифічний імунітет. При кишкових інфекціях застосовують перорально і в клізмі. Полівалентні бактеріофаги містять специфічні фаги до основних бактерій-збудників кишкових інфекцій, поширених у популяції. Перед лікуванням рекомендовано визначити фагочутливість збудника захворювання.
Ентеросорбенти*
Ентеросорбенти зв’язують у травному тракті токсичні речовини, метаболіти бактерій, надмолекулярні структури і клітини, завдяки чому захищають біологічні тканини від механічних та хімічних агресивних факторів, зменшують вираженість оксидантного стресу та запалення, поліпшують показники кишкового мікробіоценозу. Використовують у лікуванні секреторних діарей і вираженого метеоризму. При осмотичній діареї, спричиненій порушенням перетравлювання та всмоктування, ентеросорбенти не показані, адже вони можуть посилити синдром мальадсорбції.
Читайте також: В зоне особого внимания: спасительные энтеросорбенты
Ентеросорбенти здатні зменшувати ефективність ліків, які застосовують одночасно з ними, тому ентеросорбенти приймають за 1–1,5 год до або після вживання інших препаратів. Застосування ентеросорбентів може призводити до дегідратації та дисбалансу електролітів, особливо у дітей, тому їх рекомендовано застосовувати разом із регідратантами. При застосуванні у високих дозах можуть спричиняти виникнення закрепу.
- Вугілля активоване
(забарвлює випорожнення у чорний колір).
- Діосмектит
Подвійний силікат алюмінію та магнію має високу обволікальну здатність щодо слизової оболонки травного тракту, підвищує її резистентність до подразників.
- Метилкремнієва кислота
Адсорбує середньомолекулярні токсичні речовини із вмісту кишечнику та крові (через мембрани капілярів ворсинок слизової оболонки кишечнику), обволікає слизову оболонку травного тракту та захищає її від ерозивних процесів.
- Кремнію діоксид
Ефективно сорбує речовини білкової природи та патогенну мікрофлору, слабко сорбує низькомолекулярні сполуки, такі як мінеральні речовини і вітаміни. Обволікає слизову оболонку кишечнику та захищає її від колонізації мікроорганізмами. Блокує дію стимуляторів секреції рідини в кишечнику.
Регідратанти*
Містять іони натрію, калію, хлору, гідрокарбонату, цитрату, а також глюкозу, сахарозу або декстрозу. Відновлюють водно-електролітний баланс при діареї та блюванні, попереджають ацидоз. Не мають протипоказань і побічних ефектів. Пероральна регідратація має бути першим заходом, проведеним в домашніх умовах при діареї, найбільш ефективна вона при застосуванні з перших годин захворювання. Неприпустиме додавання цукру в розчини для пероральної регідратації (підвищується осмолярність розчину і, як наслідок, посилюється діарея). При тяжкому зневодненні (зменшення маси тіла понад 9% у дітей, анурія) регідратацію спочатку проводять в/в препаратами для регідратації, а пероральні розчини призначають для продовження терапії.
Засоби, які зменшують моторику травного тракту*
Протидіарейні препарати, що чинять антиперистальтичну дію, – це холінолітичні засоби, що інгібують моторику та зумовлюють м’язову релаксацію кишечнику, збільшують час проходження вмісту кишечником, знижують частоту дефекації. Якщо протягом 48 год не відмічено клінічного поліпшення, слід припинити застосування антиперистальтичних препаратів та звернутися до лікаря.
При діареї інфекційного ґенезу зниження пропульсивної перистальтики може сповільнити елімінацію мікроорганізмів, ускладнити перебіг і поглибити інтоксикацію. Антиперистальтичні препарати не рекомендовані при гарячці, вираженій інтоксикації, кривавій діареї, за підозри на запальну діарею. При виникненні закрепу або при здутті живота прийом антиперистальтичних препаратів необхідно негайно припинити.
- Лоперамід
Агоніст периферичних опіоїдних рецепторів у стінці кишечнику, інгібує вивільнення ацетилхоліну та простагландинів, що знижує пропульсивну перистальтику тонкого кишечнику і частоту дефекації при діареї. Підвищує тонус анального сфінктера, зменшує імперативні потяги до дефекації.
- Лоперамід + симетикон
Симетикон має піногасильні властивості і зменшує вираженість симптомів, пов’язаних з діареєю, в тому числі метеоризм, абдомінальний дискомфорт, здуття та спазми.
Протидіарейні мікроорганізми*
При діареї відбувається порушення складу, чисельності та функцій нормальної кишкової мікробіоти. Для їх відновлення, а також пригнічення росту патогенних мікроорганізмів застосовують: пробіотики — препарати, що містять живі культури бактерій; пребіотики — речовини, які стимулюють ріст і розвиток власної нормальної мікробіоти; синбіотики — препарати, що містять пре- і пробіотики. Пробіотики можуть чинити імуномодулювальну дію. Відновлення функцій нормальної кишкової мікробіоти пришвидшує усунення наслідків діареї.
Пробіотики не застосовують одночасно з ферментними препаратами і антацидами. Пробіотики не можна запивати гарячими напоями, вживати одночасно з алкоголем.
- Lactobacillus spp. та/або Bifidobacterium spp.
Є представниками нормальної кишкової мікробіоти. Створюють кисле середовище, що пригнічує ріст патогенних і умовно-патогенних бактерій, синтезують бактеріоцини; стимулюють імунітет і місцевий імунітет у кишечнику; запобігають адгезії патогенних мікроорганізмів до стінки кишечнику.
- Saccharomyces boulardii
Стримують зростання патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів та грибів; виробляють протеазу, що розділяє бактеріальні токсини і відповідні рецептори ентероцитів; зменшують секрецію води та солей; стимулюють неспецифічний імунний захист; чинять трофічний ефект відносно слизової оболонки тонкого кишечнику. Стійкі до антибіотиків, тому їх можна призначати одночасно з ними.
- Bacillus clausii
Інгібують ріст патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів у травному тракті шляхом колонізації вільних екологічних ниш, конкуренції за адгезію к клітинам епітелію, синтезу антимікробних субстанцій та ферментів.
- Escherichia coli
Виділяють антимікробні субстанції (мікроцини), активні проти патогенів. Стабілізують слизовий бар’єр та інгібують інвазію патогенів у слизову оболонку товстого кишечнику.
- Продукти обміну E. coli, Streptococcus faecalis, L. acidophilus, L. helveticus
Продукти обміну непатогенних кишкових мікробів (виробників молочної кислоти та кишкових симбіонтів) сприяють збереженню фізіологічних функцій слизової оболонки кишечнику та відновленню нормальної мікробіоти. Створюють сприятливі умови для поліпшення всмоктування електролітів (натрій, хлор). Сприяють росту ацидофільної анаеробної кишкової флори, яка є антагоністом патогенів. Не рекомендовано застосовувати їх з молоком або молочними продуктами.
Ферменти*
Ферментні препарати застосовують при осмотичній діареї, пов’язаній із порушенням функції травних ферментів, або в складі комплексної терапії при діареї інфекційного ґенезу. Ферментні препарати можуть містити пепсин шлункового соку, ферменти підшлункової залози тварин (протеази, амілази, ліпази), ферменти мікробіологічного (ліпаза, мультиензимний комплекс гриба Aspergillus oryzae) та рослинного (папаїн) походження.
Підготувала Тетяна Ткаченко,
канд. біол. наук
* Повний перелік протипоказань, побічних реакцій та взаємодій дивіться в інструкціях для медичного застосування відповідних лікарських засобів
“Фармацевт Практик” #6′ 2020
