Ex tempore. Приготування рідких лікарських форм: протиотрутна емульсія
Протиотрути, або антидоти (грец. аnti — проти, didonai — давати), знешкоджують отруту шляхом хімічної або фізико-хімічної взаємодії з нею і виводять її з організму або усувають наслідки впливу отрути на біологічні структури організму
З давніх часів люди переймалися пошуком антидотів. Так, за часів Стародавньої Греції пошуком протиотрут займався Гіппократ, у Плінія Другого (23–79 рр. н.е.) є опис універсальної протиотрути, якою він вважав молоко. Для раннього середньовіччя найбільш цінним з точки зору практичних рекомендацій із боротьби з отруєннями вважають знаменитий «Канон лікарської науки» Абу-Алі Ібн-Сіни (980–1037 рр.), в якому описано 812 ліків рослинного, тваринного і мінерального походження, серед яких чимало протиотрут. Наприклад, при отруєнні солями Авіценна пропонував застосовувати молоко і олію. Якісно інший етап розвитку антидотної терапії пов’язаний із становленням хімії як науки. Великий вклад у вивчення токсичних властивостей багатьох речовин і розробку способів боротьби з отруєннями внесли російські вчені М.В. Ломоносов, О.О. Іовський, О.П. Нелюбін, радянські вчені М.В. Лазарєв, В.М. Карасик, київські токсикологи на чолі з академіком О.І. Черкесом і професорами М.І. Луганським, С.М. Голіковим, які зробили вагомий внесок у вивчення молекулярних механізмів і кількісних закономірностей токсичних процесів та створення сучасних антидотів.
Одні антидоти запобігають всмоктуванню отрут у кров або уповільнюють цей процес, забезпечують їх зв’язування, нейтралізацію і виведення з організму. Інші — усувають токсичні реакції після надходження отрути в організм або прискорюють її біотрансформацію у нетоксичні продукти розпаду.
В основі дії протиотрути лежать складні, ще не до кінця розкриті механізми:
- фізичні — розчинення, адсорбція, діаліз, гемосорбція;
- хімічні — окиснення, нейтралізація, утворення комплексних і важкорозчинних сполук;
- біохімічні — на основі конкурентних відношень отрути і протиотрути в тих самих або різних біохімічно чи фізіологічно важливих системах організму.
У разі отруєння кислотами їх необхідно нейтралізувати, для чого найчастіше застосовують магнію оксид, а для осадження використовують здатність молока утворювати нерозчинні альбумінати з багатьма солями. Здавна відоме використання кальцію карбонату, натрію гідрокарбонату і магнію оксиду для нейтралізації, осадження та адсорбції кислот в організмі. Відомі також антидоти аптечного виготовлення, наприклад, комбінована мікстура-суспензія на емульсійній основі, яка показана до застосування при отруєнні мінеральними кислотами.
Загальні правила приготування рідких лікарських форм, у тому числі суспензій та емульсій, нормуються вимогами наказу МОЗ України № 197 від 07.09.93 р. Технологія олійних емульсій описана у журналі «Фармацевт Практик» (№ 12, 2015 р.). Дана мікстура поєднує у собі емульсійну і суспензійну системи, тому її готують у два етапи: спочатку необхідно приготувати емульсію мигдалевої олії, а потім до неї ввести магнію оксид за правилами приготування суспензії.
Даний склад протиотрути є втіленням історичних і сучасних поглядів на антидот, адже більшість вчених і медиків розглядали молоко як ефективний антидот. Термін «емульсія» походить від лат. emulgeo — доїти, видоювати. Емульсія — дисперсна система, яка складається з мікроскопічних крапель рідини (дисперсної фази), розподілених в іншій рідині (дисперсійному середовищі)
Склад протиотрутної емульсії
Rp.: Magnesii oxydi 10,0
Emulsi olei Amygdalarum 20% 180,0
M.D.S. По 1 столовій ложці емульсії через кожні 10 хв
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків
“Фармацевт Практик” #12′ 2020
