Пригоди бравого репортера Гашека
Жив у Празі такий собі Гашек. Коли його потурили з гімназії, він знайшов собі тепленьке місце в магазині аптекарських товарів пана Кокошки, що на Перштині. Того самого Кокошки, який варив “чудові цілющі зілля” для худоби і продавав його селянам разом з іконками. Гашеку варити ліки сподобалося, так би й працював він собі аптекарем, якби не прикрий випадок. Щоб привабити покупців, хазяїн повісив на дверях плаката із гладкою коровою. Гашек мав необережність домалювати тій корові бороду та окуляри, і так вправно, що вона стала схожа на самого пана Кокошку. через таку дурницю довелося Гашеку попрощатися з аптекою і поневірятися світом, аж поки не став він репортером.
Гашек мандрує світом
Ніжний, кругловидий юнак з лагідними очима і саркастичною посмішкою вирізнявся серед однолітків любов’ю до розіграшів і подорожей. Його улюбленими місцями були трактири і пивнички, найліпшими друзями – цигани, гульвіси та злодюжки, а найкращою розвагою – байки і містифікації. У молоді роки він пускався у довгі авантюрні мандри – обійшов пішки майже всю Словаччину, обстежив Балкани і обіцяв дійти аж до Туреччини! Під час своїх походеньок Гашек прилучився і до політичного життя. Найбільш близьким його богемній душі був анархізм. Але це не заважало йому співпрацювати і з соціал-демократичними та буржуазними газетами одночасно. Діставши неоціненного досвіду в ідеологічній роботі, Ярослав Гашек створив навіть власну “Партію помірного прогресу у межах закону” з єдиною метою – вдосталь познущатися з цісарського режиму. Нерідко життєві обставини закидали молодого письменника до поліцейських дільниць, втім, завжди безрезультатно для поліції – стягнути з нього штраф або конфіскувати майно було неможливо, за повної відсутності такого.
Любов і “звіржата”
Лише одного разу Гашеку довелося знайти постійну роботу — коли він закохався. Розумна та інтелігентна Ярміла Майєрова, донька заможного празького міщанина, щиро захопилася дотепним юнаком. Він здавався романтичній дівчині хоробрим і благородним революціонером. Коли ж закоханий анархіст вкотре потрапив до буцегарні, Ярміла чекала його самовіддано і гордо, як дружина декабриста. Зовсім інші почуття викликав Ярослав у статечного пана Майєра.
Щоб завоювати довіру майбутнього тестя, Гашек здобув поважну посаду — став редактором зоологічного журналу “Світ звіржат”. Пан Майєр розчулився і дозволив дочці вийти заміж. Але швидко пошкодував про це. Захопившись зоологією, невгамовний Гашек почав дивувати читачів журналу відкриттям нечуваних досі видів тварин на кшталт “кажана заморського” чи “домашньої кицьки з верхів’я гори Кіліманджаро” під назвою “пачуха оленяча дражлива”. Невдовзі власник “Світу звіржат”, занепокоєний науковою полемікою редактора з читачами, просто звільнив його.
Пан Гашек відкриває заклад під пишною назвою “Кінологічний інститут”, у якому продавалися перефарбовані цуцики із сфабрикованими родоводами. Нова справа закінчилася судовим процесом, Гашек знову опинився за ґратами. Втім, на той час його прізвище було чи не найпопулярнішим у поліцейських протоколах. Довелося йому “проінспектувати” і психіатричну лікарню, причому, як і бравий Швейк, Гашек не хотів з неї виписуватись, бо ж “там така воля, що соціалістам і не снилась”.
Нічого дивного, що пані Гашекова з новонародженим сином назавжди повернулася до батьків. А пан Гашек відтепер мав усі підстави стати справжнім волоцюгою. Втім, на цей час він уже зробив собі ім’я як автор дотепних гуморесок та начерків, і тепер тішився, рекламуючи свою персону усілякими витівками. Наприклад, один раз за 10 крон купив …іменини свого друга, художника Йозефа Лади (майбутнього ілюстратора книжок про Швейка). У першу чергу Гашек привласнив усі поздоровчі листівки і подарунки, а потім влаштував обхід усіх питних закладів Праги. Щоправда, 10 крон другу він так і не віддав, і пан Лада зажадав повернення всіх подарунків, отриманих на своє ім’я.
На Белград, на Белград!
Постріл у Сараєво, яким розпочалася Перша світова війна, примусив празького заброду натягти блакитну австрійську військову форму. Та пана Гашека не приваблював образ національного героя: при першій же можливості він здався у російський полон. Та замість “братських обіймів” російських солдатів на нього чекав табір для військовополонених. Спочатку – в Києві, а потім – в барачному таборі на Уралі. Російське військове командування аж ніяк не розчулило, що чех Гашек добровільно перейшов лінію фронту, аби не стріляти у братів-слов’ян. Разом з австрійськими і німецькими полоненими Ярослав потрапив у нелюдські умови концтабору — у першу ж зиму від голоду, холоду і тифу загинуло 12 тисяч військовополонених.
Тож, коли у таборі з’явились емісари Чеської дружини, які записували бажаючих до російської армії, Гашек одразу ж скористався можливістю вирватися з того пекла. Тим більше, що тепер він мав воювати проти ненависної Австрійської імперії. Та повоювати Гашеку все ж не довелося — медична комісія визнала його непридатним до стройової служби.
Київська батьківщина вояка Швейка
Тоді ж і привела доля колишнього празького репортера до Києва, де розташовувався один з центрів чеського антиавстрійського руху. Колишній анархіст розпочав активне політичне життя. Тепер він працював у газеті “Чехослован”, редакція якої знаходилась у готелі “Прага” (вул. Володимирська, 36). Ярослав і мешкав у цьому готелі. І дуже полюбляв, сидячі у кафе на готельному даху, милуватися краєвидами Києва. Своїми дотепними статтями журналіст швидко завоював великий авторитет серед чеської діаспори.
Але Гашек не був би Гашеком, якщо б і тут не знайшов халепу на свою голову. Якось зайшов він до кав’ярні на Підвальній вулиці, і причепився до нього якийсь зухвалий російський прапорщик. Пан Гашек побалакав із ним чемно, а потім взяв пляшку з вином, і затопив тому прапорщику в пику. От за такої прикрої оказії потрапив Гашек до буцегарні у містечку Бориспіль. Довелося поважним панам із Союзу чеських общин їхати до Борисполя і визволяти невдаху.
Навесні 1917 року Київ став свідком визначної культурної події: у друку з’явились перші “варіації” майбутнього епосу про бравого вояка Швейка. Хоча, перші оповідання про нього з’являлися ще у празьких часописах.
Гашек підкорює Сибір
Після Жовтневої революції романтичний Гашек пориває з чеським рухом, стає комуністом і вирушає до Москви. Зраджені товариші присудили Гашека до страти. Так почалася нова бродяжницька епопея безкрайніми татарськими степами. Тепер втікач, аби не потрапити у чергову політичну халепу, вимушений був видавати себе за недоумкуватого сина німецького колоніста з Туркестану. Одисея Гашека закінчилась у Сибіру, де він став справжнім червоним комісаром. У Челябінську він завідував підвідділом нацменшин. Видавав листівки та газети на різноманітних мовах, включаючи навіть бурят-монгольську. Партійна робота так захопила Гашека, що він принципово відмовився відвідувати трактири та пивнички.
У 1920 році Ярослав Гашек офіційно зареєстрував шлюб з робітницею типографії Олександрою Львовою.
Сумне повернення
По рішенню Комінтерну комісар Гашек був відряджений до Чехословаччини з метою пропаганди. Але співвітчизники бачили у ньому не комуністичного посланця, а короля довоєнної богеми. На Гашека чекали бідність і хвороба. Єдиною щасливою подією стала зустріч з Ярмілою та дев’ятирічним сином Рішею. Останні побачення він назвав “прекрасним травнем на схилі літа”.
Нарешті вийшла серія книжок про відомого вже Швейка. Сам автор широко розрекламував її як “кращу гумористично-сатиричну книгу світової літератури”. Але популярність нового бестселера перевершила навіть найчестолюбніші сподівання видавців.
Епопея про бравого вояка Швейка залишилась недописаною. Ярослав Гашек не дожив навіть до сорока років. Але створений ним образ “ідіота на дійсній військовій службі” буде жити доти, доки у світі буде існувати хоча б одне військо.
Наталія Михайлова
Рисунок Михайло Александров
