Ex tempore. Приготування рідких лікарських форм: дезінфікуючий розчин
Антисептик для рук, або САНІТАЙЗЕР, — це тип дезінфікуючого засобу, який використовують у сфері медичного обслуговування для запобігання передачі патогенних мікроорганізмів, а також з метою дотримання елементарних правил гігієни.
Санітайзер випускають у різних формах (розчин, гель, піна) і рекомендують для дезінфекції рук у місцях, де вода і мило недоступні. Залежно від ситуації він може бути доповненням або альтернативою миттю рук
Сьогодні пандемія COVID-19 зупинила весь світ — карантинні обмеження запроваджені у багатьох країнах, адже відомо, що вірус може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Фахівці вважають, що найбільш надійними методами запобігання передачі небезпечних захворювань є використання захисних масок і миття рук з милом. Якщо ж немає можливості помити руки, доцільно застосовувати антисептики для рук і предметів побуту.
Поширення коронавірусу зробило санітайзери предметом першої необхідності, у зв’язку з чим деякі підприємства переобладнали свої виробничі потужності на їхній випуск. Приготувати санітайзери можна і в умовах аптек. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) надала рекомендації щодо складу дезінфікуючих розчинів, в яких активними інгредієнтами можуть бути ізопропанол, етанол, н-пропанол або повідон-йод. До складу більшості спиртових антисептичних засобів входять гліцерин, який є зволожувальним засобом, що запобігає надмірному висушуванню шкіри рук, або інші пом’якшувачі. Також ВООЗ рекомендує до складу санітайзерів включати водню пероксид, який не є активним інгредієнтом для знезараження рук, але використовується для інактивації мікробних спор, які можуть контамінувати розчин у процесі приготування або містяться у нестерильних пакувальних матеріалах.
Ефективність
Експерти ВООЗ рекомендують використовувати даний розчин не тільки для побутової дезінфекції рук, але й для хірургічної дезінфекції — спиртовмісні антисептики для рук знищують різні види бактерій, включаючи антибіотикостійкі бактерії, мікобактерії туберкульозу, а також гриби. За результатами досліджень встановлено, що антисептики для рук на основі спирту не становлять загрози для власної бактеріальної мікрофлори, наявної на шкірі кожної людини
Ігнац Філіп Земмельвейс (1818–1865) — відомий угорський лікар, який запровадив дезінфекцію рук медичного персоналу на 18 років раніше відкриття Лістера — засновника антисептики (див. «Фармацевт Практик», 2019, № 8). Ігнац Земмельвейс після закінчення гімназії у Буді 1837 р. вступив на юридичний факультет Віденського університету, але захопився природничими науками і перейшов на медичний факультет. Закінчив університет за спеціалізацією «хірургія та акушерство» і працював у пологовому будинку Відня. У 1844 р. він отримав докторський диплом, через 2 роки посів місце асистента, а з 1855 р. став професором Будапештського університету.
У 1851 р. Земмельвейс переїхав у Пешт і очолив лікарню Святого Роха, де одним з перших почав боротьбу за чистоту у лікарні, зобов’язавши персонал перед маніпуляціями мити руки у розчині хлорного вапна. Роль Земмельвейса у винаході та впровадженні асептики оцінили лише через десятиліття після його смерті, а саме після відкриття Пастером факту, що збудниками багатьох інфекцій є мікроби. На сьогодні ім’я Земмельвейса носить Будапештський університет медицини і спорту. У Будапешті на пожертви лікарів усього світу Земмельвейсу було встановлено пам’ятник, на якому написано «Спасителю матерів»
Приготування санітайзеру за рекомендацією ВООЗ
Склад
Rp.: Spiritus aethylici 166,6 ml
Sol. Hydrogenii peroxydi 3% 8,35 ml
Glycerini 2,9 ml (3,65)
Aquae purificatae 22,1 ml
M.D.S. Для дезінфекції рук
Рецептура дезінфікуючих розчинів з розрахунку на 1 л
№ 1
Етанол 96% 833,3 мл
Водню пероксид 3% 41,7 мл
Гліцерин 98% 14,5 мл
Вода очищена 110,5 мл
№ 2
Спирт ізопропіловий 99,8% 751,5 мл
Водню пероксид 3% 41,7 мл
Гліцерин 98% 14,5 мл
Вода очищена 192,3 мл
Технологія дезінфікуючого розчину
Санітайзер, запропонований ВООЗ, це комбінація гідрофільних розчинників з різними фізико-хімічними властивостями. При визначенні оптимальної технології перш за все орієнтуються на летючість і в’язкість прописаних рідин. Також беруть до уваги способи дозування кожного з компонентів: спирт етиловий, воду і розчин водню пероксиду дозують за об’ємом, а гліцерин — за масою, враховуючи його щільність (1,26 г/см3). Згідно з вимогами наказу № 197 МОЗ України від 7 вересня 1993 р. неводні розчини готують безпосередньо у флаконах для відпуску. При приготуванні великих об’ємів розчину використовують мірний посуд, а потім приготований розчин фасують у споживацькі флакони. Даний дезінфікуючий розчин після приготування має вистоятися 72 години для знищення спорових форм мікроорганізмів, які можуть бути наявні у компонентах розчину або у флаконах.
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків
“Фармацевт Практик” #5′ 2020
