ПсихологіяСтатті

Психологічна допомога: міфи, правда, небезпеки

08/10/2019

У цивілізованих країнах цілком нормально і навіть престижно лікуватися у психіатра, консультуватися з психологом, роками відвідувати психотерапевта. Це свідчить про свідоме здорове ставлення до свого життя. В Україні, попри деякі зрушення, у свідомості пересічного громадянина все ще існує плутанина відносно різних спеціалістів, панує нерозуміння щодо тієї допомоги, яку кожен із них надає, а сфера душевних проблем оповита численними міфами, упередженнями та страхами…

Не плутайте спеціалістів!

Психіатр — це лікар з вищою медичною освітою, який здійснює діагностику, лікування й профілактику хвороб чи розладів, що пов’язані з порушенням психічної діяльності. Люди, яким надається психіатрична допомога, це пацієнти. Психіатр встановлює діагноз та призначає лікарські засоби, що впливають на роботу мозку й організм в цілому. Психіатри лікують хронічні психічні захворювання, всі види депресій, невротичні розлади, страхи, фобії, тривожні стани, сексуальні порушення, епілепсію, безсоння, суїцидальні спроби та нав’язливі думки; усуває складнощі з концентрацією уваги тощо. Психіатри лікують також порушення мозкової діяльності та психічні розлади, що виникли внаслідок інсульту та черепно-мозкової травми, а також органічних уражень головного мозку (деменція, хвороба Альцгеймера тощо). У психіатрів часто лікуються цілком нормальні адекватні люди з незначними тимчасовими проблемами, які легко піддаються медикаментозній терапії.

Практичний психолог — це фахівець, що отримав вищу гуманітарну освіту і не має відношення до медицини. Психолог не призначає ліки. Люди, яким допомагає психолог, називаються клієнтами. Цей спеціаліст обізнаний із загальними закономірностями функціонування людської психіки і надає допомогу у вигляді консультацій, які відбуваються у формі бесіди, дає загальні рекомендації щодо роботи клієнта над собою. Напрямки роботи практичного психолога: особистісні проблеми клієнта, вікові зміни, виховання дітей, подружні та дитячо-батьківські стосунки і будь-що, що стосується емоцій, переживань, відносин з оточуючими, реакцій клієнта на події. Психолог вчить вмінню розслаблятися чи мобілізуватися, долати стрес, керувати гнівом, позитивно ставитись до життя. Психолог також може надавати сімейні консультації та вести групи підтримки. Такі фахівці часто мають вузьку спеціалізацію — дитячі психологи, клінічні, військові тощо.

Головний міф: Психіатри, психологи, психотерапевти — це «однакові» спеціалісти, які працюють із «хворими»

Насправді: Це геть різні фахівці, хоча й усі опікуються психікою людини. Одні з них працюють переважно зі здоровими людьми, інші — з тими, хто має психічні розлади.

Небезпека: плутанина між різними спеціалістами дезорієнтує й призводить до того, що людина взагалі не звертається по фахову допомогу.

Психотерапевт — це психіатр або психолог, який отримав додаткову післядипломну освіту і є спеціалістом в одному з обраних ним напрямків: психоаналіз, гештальт, психодрама, арттерапія, клієнт-центрована чи позитивна психотерапія тощо. Психотерапевтична допомога спрямована на зміну особистості, вирішення усвідомлених та неусвідомлених внутрішніх конфліктів, загального поліпшення якості життя та стосунків з людьми. Психотерапія передбачає систематичну тривалу роботу з клієнтом та постійні регулярні зустрічі. Психотерапевти-психіатри можуть призначати ліки, але основний їхній інструмент впливу на пацієнта — словесний, тож лікарські засоби не бувають сильнодіючими й чинять здебільшого коригувальний ефект. Водночас психотерапевти немедичної школи, які сформувалися з-поміж психологів, взагалі не мають права проводити медикаментозне лікування своїх клієнтів. Психотерапевтичний супровід важливий зокрема при медикаментозному лікуванні панічних атак, фобій, розладів харчової поведінки (анорексія, булімія, ожиріння), депресивних розладів, нав’язливих думок та дій, психосоматичних розладів.

Тепер, коли ми розібралися, хто ж такі психологи й у чому їхня відмінність від інших спеціалістів, можемо зосередитися на міфах, якими оповите питання надання саме психологічної допомоги. І повторимо ще раз: психолог — не лікар, він консультує здорових людей (клієнтів) і не призначає ліків.

Звичайний психолог може бути корисним на етапі психосоціальної реабілітації: він фахово підтримає, допоможе вибудувати стосунки з рідними та колегами, навчить долати роздратування, попрацює над підвищенням самооцінки, мотивацією до активної діяльності тощо.

Міфи стосовно допомоги психологів

Міф 1. До психологів звертаються «хворі»

Насправді: психологи працюють із цілком здоровими клієнтами, які прагнуть, щоб їхнє життя стало кращим. Правду кажучи, психолог потрібен усім, адже у кожного можуть бути свої складнощі у стосунках з рідними, друзями чи колегами; сумніви щодо професії; переживання за дітей; невміння знайти спільну мову зі старенькими батьками; драматизація подій у країні… Багато хто з різною мірою успішності долає ці проблеми самотужки, але якщо внутрішні негаразди набувають особливої гостроти, звернення до психолога стає вкрай необхідним.

Міф 2. Психолог «встановлює діагноз»

Насправді: для роботи цього спеціаліста потрібні не діагнози, а визначення готовності клієнта розібратися в собі й працювати над внутрішніми проблемами. Допомога психолога – це не лікування, а створення умов, за яких клієнт починає краще розуміти самого себе та самотужки вирішує свої проблеми.

Міф 3. Психологи «лізуть у душу», «докопуються», вивідують найпотаємніше

Насправді: психологи не примушують до відвертості. Ви розповідаєте спеціалісту лише те, що самі готові озвучити. Для психолога важливішим є не перелік фактів вашого життя, а ваше ставлення до них — оцінки, почуття, відчуття, емоції, думки, загальне налаштування… Психолог може працювати з клієнтом, навіть достеменно не знаючи, які саме події призвели до душевного неспокою.

Небезпека: безпідставні підозри щодо психологів заважають вчасно звернутися по фахову допомогу.

Міф 4. Про те, що людина розповідає психологу, можуть дізнатися інші, безпечніше поговорити з кращою подругою чи вірним другом

Насправді: у психологів все дуже суворо з конфіденційністю: існує етичний кодекс психолога, а від збереження таємниці клієнта залежать їхня репутація, робота, заробіток… Психологу також не обов’язково знати всі нюанси вашого життя. Чого не скажеш про друзів і навіть родичів — їм цікаві саме «подробиці», і ніщо не заважає їм потім розпатякати на загал ваші таємниці (іноді мимоволі).

Небезпека: результати звернення до не-спеціалістів непередбачувані та можуть лише поглибити проблему.

Міф 5. Психолог «грузить», «повчає» і «командує», він скаже, чи варто переїжджати, міняти роботу, кидати чоловіка; кого обрати — дружину чи коханку; мати дитину або заводити собаку…

Насправді: професійний психолог не дає конкретних порад, не виступає експертом вашого життя, вчителем чи порадником, який вказує, як вчиняти. Він може лише запропонувати різні варіанти дій, звернути вашу увагу на певні закономірності, тенденції чи особливості вашої поведінки. Вирішувати лише вам, лише ви самі відповідальні за свої дії і свою долю.

Небезпека: шкідливими є як недовіра до психологів, так і завищені очікування і намагання перекласти на них відповідальність за своє життя. Підозри, що психолог робитиме спроби вами керувати, перешкодять вчасно звернутися по допомогу. А розрахунки, що хтось інший прийматиме за вас рішення, призведуть до неминучого розчарування: «психолог так і не сказав мені, що робити».

Міф 6. Навіщо звертатися до психолога, якщо він не може змінити мою сім’ю чи країну, чоловіка або дружину; дати гроші чи роботу, житло чи землю, дітей або кращих дітей…

Насправді: звичайно, психолог не змінить обставини вашого життя, але може фахово допомогти змінити ваше ставлення до проблеми, після чого ви самі зможете у той чи інший спосіб владнати своє життя.

Небезпека: переконаність, що причина негараздів у чомусь іншому — у зовнішніх обставинах, історичних реаліях, країні, в якій ви народилися, народі, частиною якого ви є, людях, які поряд із вами, — призводить до тотального незадоволення, спустошення, відчуття безсилля та відчаю… Перший крок до зміни ситуації — це визнати той факт, що багато чого залежить від вашого налаштування, готовності змінювати своє життя або ставлення до нього.

Міф 7. Проблема не в мені. Немає сенсу звертатися до психолога, бо проблема в комусь з оточення, хто не готовий (не здатний) змінитися: родич-алкоголік, психічно хворий, некерований підліток, «токсична» колега, начальник-самодур, старенький в маразмі, ветеран з ознаками ПТСР тощо

Насправді: перед людиною не стоїть завдання «перевиховати» інших (це просто нереально), але завжди можна змінити себе, навчитися бути щасливими саме в цих конкретних умовах… І найчастіше ті, хто поряд, теж починають мимоволі змінюватися.

Міф 8. До психолога достатньо «сходити», і за один раз він допоможе змінити ваше життя

Насправді: іноді дійсно один візит до фахівця може допомогти зрозуміти свої помилки, подолати сумніви, обрати розумне рішення… Але зазвичай до реальних змін приводить системна робота над собою під керівництвом спеціаліста. Якщо говорити про мінімальні терміни щодо конкретної проблеми, то потрібна одна зустріч, щоб зрозуміти, що з вами відбувається, а тоді принаймні 4–6, щоб перевести ці знання на рівень поведінки. За наявності застарілих травм, які необхідно системно й глибоко проробляти, може знадобитися більш тривале консультування або звернення до психотерапевта.

Міф 9. Якщо людина лікується у психіатра, психолог їй вже не потрібен

Насправді: найкращі результати у роботі з порушеннями психіки дає комплексна допомога психіатра, психотерапевта і психолога. У психіатричних лікарнях працюють лікарі-психологи, які мають відповідну кваліфікацію, щоб надавати допомогу психічно хворим. Звичайний психолог може бути корисним на етапі психосоціальної реабілітації: він фахово підтримає, допоможе вибудувати стосунки з рідними та колегами, навчить долати роздратування, попрацює над підвищенням самооцінки, мотивацією до активної діяльності тощо.

Міф 10. До психологів звертаються слабкі люди. Сильна людина сама може подолати свої внутрішні негаразди

Насправді: лише сильні та зрілі люди вчасно звертаються по фахову допомогу. Слабкі тягнуть час, не визнають проблему, ховаються від реальності, втікають у шкідливі звички. Ми ж не говоримо про те, що сильна людина має сама собі вирізати апендицит. Так само і з психологічною, психіатричною і будь-якою іншою допомогою професійних спеціалістів.

Небезпека: намагання вдавати з себе «крутого хлопця» чи «залізну леді» не зроблять вас сильнішими, навпаки — можуть призвести до серйозних проблем. Сила — це вміння вчасно й за допомогою фахівців розв’язувати свої проблеми.

subscribe

Найбільшою кількістю міфів оповита справа надання психологічної допомоги нашим ветеранам. У наступній статті ви дізнаєтесь, чи дійсно учасникам АТО/ООС потрібні лише військові психологи, хто має допомагати долати ПТСР, чи правду кажуть, що найкращі «психологи» для ветеранів — це побратими, наскільки загалом дієвою є психологічна допомога учасникам бойових дій.

Марія Кириленко, психолог

“Фармацевт Практик” #9′ 2019

 

ПЕРЕДПЛАТА
КУПИТИ КНИГИ