Ex tempore. Приготування рідких лікарських форм: рідина Алібура
Примочки (лат. fomentatio) — слабоконцентровані водні розчини лікарських речовин, що використовують для лікування поверхневих запальних уражень шкіри
Примочки застосовують при гострозапальних поверхневих ураженнях шкіри з активною гіперемією, набряком, вираженим мокнуттям і утворенням ерозій.
Дія примочок проявляється досить швидко завдяки фізичному ефекту їхнього дисперсійного середовища — води. Механізм дії примочок заснований на випаровуванні вологи і охолодженні шкіри, що сприяє звуженню судин, зменшенню набряку і мокнуття. Залежно від наявності тих чи інших діючих речовин примочки можуть відсмоктувати ексудат, забезпечувати захист шкіри від впливу чинників довкілля, послаблювати або усувати неприємні суб’єктивні відчуття (свербіж, печіння). Проявляють протизапальну, висушувальну, епітелізувальну, в’яжучу, дезінфекційну дії.
Той чи інший лікувальний ефект забезпечують лікарські речовини, які входять до складу примочок, наприклад: свинцева вода, рідина Бурова, розчини таніну і резорцину, кислоти борної, срібла нітрату, калію перманганату, етакридину лактату тощо. До складу примочок може входити етиловий спирт у невеликій кількості.
Особливості технології рідини Алібура
Примочки готують за загальними правилами приготування рідких лікарських форм згідно з вимогами наказу № 197 МОЗ України від 07.09.1993 р. При виборі оптимальної технології потрібно враховувати фізико-хімічні властивості компонентів пропису. Рідина Алібура містить міді сульфат — крупнокристалічний порошок, легко розчинний у воді (1:3). Однак через погане змочування водою він дуже повільно розчиняється. Для прискорення розчинності міді сульфату його необхідно попередньо розтерти у ступці з водою.
Крім того, до складу рідини Алібура входить спирт камфорний у невеликій кількості (1% від загального об’єму). У разі безпосереднього додавання спирту камфорного до водних розчинів електролітів відбувається агрегація камфори, яка міститься в камфорному спирті, та утворюються великі часточки. Вони осідають у вигляді пластівців на стінках флакона, що негативно позначається на якості розчину. Для отримання більш тонкої суспензії необхідно поступово змінювати розчинник. Для цього змішують спирт камфорний з рівною кількістю приготованого сольового розчину за постійного перемішування, після чого отриману тонку суспензію додають у флакон для відпуску.
Показання до застосування рідини Алібура
- вульгарний сикоз
- піодермії
- екзема
- дерматит
- стрептодермія (хронічна дифузна), ускладнена піококовою інфекцією
- дисгідроз
- дисгідротичні мікіди
- кандидозні оніхії і пароніхії, що важко піддаються лікуванню
Спосіб застосування. Спочатку рідиною Алібура обмивають уражені місця, потім розведеною в 2–3 рази рідиною змочують чисту марлю і прикладають у вигляді примочки
Алібур (Аллібур) де Жан (1531–1594) — французький лікар часів середньовіччя, народився в Отуні. Після навчання був прийнятий лікарем на медичний факультет в університеті Базеля. Пізніше практикував у Сансі, а з 1576 по 1583 р. був лікарем герцога Франсуа д’Алансона. Він описав розчин сульфатів цинку і міді — Eau d’Alibour (буквально означає «вода Алібура») та запропонував використовувати його як антисептичний засіб. У 1582 р. опублікував відому роботу про випадок «скам’янілої дитини», яка залишалась 28 років в утробі матері. Пізніше Алібур через свої релігійні переконання змушений був тікати, і в 1586 р. його ім’я з’явилося у списку протестантських біженців у Монбельярі. З 1590 р. Алібур став радником і першим лікарем короля Генріха IV
Склад Рідини Алібура
(Liquor Aliburi) (Liquor D’Alibouri)
Rp.: Zinci sulfatis 0,4
Cupri sulfatis 1,0
Spiritus camphorati 3 ml
Aquae purificatae ad 300 ml
M.D.S. Примочка для лікування сикозу
Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків
“Фармацевт Практик” #2′ 2020
