Розвиток аптечного сегмента фармацевтичного ринку – польський погляд
Фармацевти як і аптеки, де вони працюють, відіграють важливу роль у ефективному функціонуванні системи охорони здоров’я. Професійні обов’язки фармацевтів спрямовані на зміцнення здоров’я населення, забезпечення доступу до лікарських засобів, консультування та фармацевтичну опіку пацієнтів під час відпуску препаратів.
В епоху динамічного розвитку технологій фармацевти можуть стати ключовою професійною групою, яка пропагує сучасні та неінвазивні методи ранньої діагностики захворювань. Так, наукові колективи з Польщі та Австралії на основі досліджень, проведених у загальнодоступних аптеках, продемонстрували ефективність скринінгових тестів на виявлення фібриляції передсердь за допомогою мобільної електрокардіографії
Попри соціальну значущість професії фармацевта, у низці держав він ототожнюються переважно з торговою діяльністю. Це можна вважати наслідком концепції еквівалентного трактування фармацевтичного та інших споживацьких ринків (наприклад, ринку одягу) щодо їх постійного зростання. Певною мірою це закріплено в Договорі Європейського Союзу щодо функціонування ринку, який передбачає вільний рух товарів (включаючи лікарські засоби) між державами членами ЄС. Погляд на лікарські засоби лише як на комерційну категорію призвів до появи «патологічних» ринкових механізмів, так званого «зворотного ланцюга дистрибуції» (протизаконної практики для незаконного отримання лікарських засобів із подальшим експортом їх за кордон з високою прибутковістю), результатом яких став дефіцит ліків на фармацевтичних ринках окремих країн. Однак, за означенням провідної міжнародної оптово-роздрібної та логістичної компанії у фармацевтичній та медичній галузях McKesson Europe, лікарські засоби – це специфічні товари, що потребують виняткового трактування, яке повинно підтримуватись відповідними законодавчими нормами для забезпечення їх доступності у соціальному (access to medicines – доступ до ліків) та економічному (affordability of medicines – доступність ліків) вимірах.
Томаш Запрутко, Богдан Громовик, Роман Лесик
Хоча аптека трактуються як суб’єкт фармацевтичного ринку, але нинішня і безсумнівно історична епідеміологічна криза показала, що і фармацевт, і сама аптека залишаються ключовим фактором у повсякденному функціонуванні суспільства загалом. Обіг коштів, пов’язаний з придбанням лікарського засобу чи інших товарів аптечного асортименту, стає наслідком дій, пов’язаних із фармацевтичною допомогою пацієнтам, а не навпаки. Саме фармацевти разом із лікарями та медсестрами, а також працівники продуктових магазинів, залишилися у повній професійній готовності в той час, коли через пандемію COVID-19 в інших сферах економіки в усьому світі діяльність зупинилася. Видається логічним, що дії, які вживаються в різних країнах щодо зміни системи функціонування фармацевтичного ринку, повинні враховувати насамперед основне право пацієнта, пов’язане з доступом до лікарських засобів та фармацевтичною опікою, а не стимулювати маркетингову конкуренцію між аптеками. Тож постає питання щодо оптимального напрямку розвитку аптечного сегмента фармацевтичного ринку та правомірності розгляду законодавчої діяльності, спрямованої на регулювання чи дерегулювання цього сегменту.
До країн із дерегульованим або лібералізованим фармацевтичним ринком належать, наприклад, Велика Британія, Норвегія та Швеція. Своєю чергою, до країн із так званим регульованим ринком відносяться Австрія, Іспанія, Угорщина, а з 2017 р. – також Польща.
Ринкове регулювання, запроваджене в Польщі, відоме як “Аптека для аптекаря” (‘Apteką dla Aptekarza’), виявилося в певному сенсі революційною зміною. У ньому запроваджені географічні та демографічні критерії, що є основою для подання заявки на відкриття нової аптеки. Так, мінімальна відстань між функціонуючою та запланованою до відкриття аптеками має становити по прямій не менше 500 м. Крім того, на момент подання заявки повинен виконуватися демографічний критерій, що полягає у наявності щонайменше 3 тис. осіб на нову аптеку. Демографічний критерій не застосовується, якщо відстань між аптеками становить не менше 1 км по прямій лінії.
Попри те, що подібні критерії регулювання фармацевтичного ринку існують у багатьох європейських країнах (наприклад, в Австрії та Латвії відстань між новою і наявною аптеками мінімум 500 м, в Італії – 200 м, у Словенії – 400 м у містах та 5 км у сільській місцевості), впровадження змін на польському фармацевтичному ринку супроводжувалося великою кількістю емоцій, наведенням аргументів, що підтримують і протидіють змінам, або звичайною невизначеністю власників і фармацевтів аптек щодо функціонування цих закладів на фоні регулювання.
…Нинішня, безсумнівно історична епідеміологічна криза показала, що і фармацевт, і сама аптека залишаються ключовим фактором у повсякденному функціонуванні суспільства загалом
У спільному проєкті Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та Познанського медичного університету імені Кароля Марцинковського проведено анкетування працівників українських аптек щодо оцінки можливих змін на фармацевтичному ринку аналогічних тим, що впроваджуються у Польщі [Zaprutko T., Hromovyk B., Lesyk R. et al. Pharmacies for the Pharmacists – Ukrainian Fears and Polish Experiences. Sci. Pharm. 2020, 88, 7]. Серед проблем, які можуть стати наслідком регулювання українського аптечного ринку, фахівці називали: побоювання імовірного зростання цін на ліки та продукцію, що відпускається в аптеках; зниження доступу до лікарських засобів; зменшення обороту аптек та їх кількості. Водночас, у аналогічному дослідженні проведеному серед польських фармацевтів було показано, що, маючи адекватну перспективу часу оцінювання (від впровадження змін до моменту анкетування), вони не виявили занепокоєння щодо найбільш часто сформульованих негативних наслідків регулювання взагалі. Виняток – зменшення кількості аптек, яке спостерігається в Польщі після імплементації Закону «Аптека для аптекаря».
Зменшення кількості аптек потребує більш детального аналізу. У середині 2017 р. у Польщі було майже 15 тис. аптек та аптечних закладів, а на початок 2020 р. – 13,8 тис. Помітний спад зафіксовано у сільській місцевості. Така тенденція виглядає неминучою і триватиме на далі.
У Польщі на середньостатистичну аптеку припадає 2800 жителів. У ЄС пересічна аптека обслуговує 3225 осіб, тому саморегулювання ринку внаслідок законів економіки у Польщі було природнім. Постійне зростання кількості аптечних пунктів є просто неможливим, і в якийсь момент воно сповільнюється внаслідок ринкового регулювання. Розвиток подібної тенденції можна очікувати і в Україні, де кількість мешканців на одну аптеку становить близько 2100 осіб.
Зниження кількості аптек, особливо в урбанізованих районах, також може бути наслідком суто ринкових причин. У ситуації, коли закон гарантує неможливість відкриття аптеки на території, насиченій аптеками, власник, наприклад, аптечна мережа, може прийняти рішення про закриття даного закладу через його низьку прибутковість, маючи офіційну гарантію, що неможливо буде використати це приміщення для іншої аптеки конкурентної структури. Також на це може вплинути розвиток інтернет-аптек, які під час COVID-19 набирають все більше прихильників. Динамічне збільшення частки електронних аптек разом із доставкою замовлення безпосередньо за вказаною адресою може пояснити зменшення кількості аптечних закладів у сільській місцевості, де такі покупки обумовлені зручністю та економією часу. Крім того, це результат розвиненої мобільності людей, які задовольняють свої потреби в здоров’ї у великих містах чи містах, близьких до місця проживання. Міський простір забезпечує робочі місця для багатьох людей, які живуть за його межами. Такі люди, повертаючись з роботи, відвідують конкретні аптеки, які часто належать до аптечних мереж, що можуть запропонувати ширший асортимент за більш вигідними цінами у порівнянні з сільськими (часто індивідуальними) аптеками зі скромнішим маркетинговим потенціалом.
Прихильники дерегуляції вказують на те, що лібералізація фармацевтичного сектора призводить до зниження цін на ліки та покращення доступу до самих аптек. Своєю чергою, противники цієї тенденції стверджують, що регулювання забезпечує якість послуг, що надаються в аптеках, і підтримує доступ до аптек, особливо у менш населених районах.
Попри помітне зменшення кількості аптек у Польщі, приклади Австрії та Іспанії свідчать, що регулювання ринку не пов’язане зі зниженням доступності до лікарських засобів. В Австрії, за оцінками, майже 93% населення можуть дістатися аптеки за 10 хв, що є швидше хорошим результатом оцінки фізичної доступності аптек.
У Швеції, де було прийнято рішення про дерегуляцію ринку, очікували покращення доступності лікарських засобів та посилення конкуренції між аптеками. Однак як реальний ефект від впроваджених законодавчих змін відзначено лише продовження робочого часу аптек та збільшення їх загальної кількості. Аналізуючи приклад Швеції, варто враховувати, що кількість жителів на одну аптеку у цій державі становила 10 тис. осіб до дерегуляції та 7 тис. після законодавчих змін. Це дозволяє зовсім по-іншому подумати про принципи роботи аптеки та роль фармацевтів у Швеції у порівнянні з країнами, де кількість жителів на одну аптеку є втричі меншою. Хоча цінова конкуренція є одним із основних факторів дерегуляції аптечних ринків, лібералізація норвезького аптечного ринку, як і у Швеції, призвела до збільшення їх кількості, не впливаючи на зниження цін. З іншого боку, приклад польського ринку підтверджує, що регулювання не впливає негативно на рівень цін (крім збільшення, пов’язаного, наприклад, з інфляцією чи покращенням рівня заробітку польських громадян) і не перешкоджає діяльності аптек у прагненні забезпечити пацієнтів найкращими комерційними пропозиціями відповідно до нормативних положень маркетингової діяльності аптеки.
Читайте також: Нові будівельні норми: регуляторним органам треба не закривати аптеки, а сприяти їхній ефективній діяльності
Згадане вище польсько-українське дослідження також показало, що, на думку більшості фармацевтів, регулювання ринку може сприяти розвитку фармацевтичної опіки та фармацевтичних послуг, орієнтованих на пацієнтів. Як у Польщі, так і в Україні ця сфера характеризувалася переважанням негативних відповідей серед працівників найбільших аптечних мереж. Це може бути пов’язано з більш розвиненою діловою природою мережевих аптек у порівнянні з меншими структурами, де поліфункціональність професії фармацевта може відігравати більшу роль. Важливість фармацевтичних опіки та послуг, однак, підтверджується дослідженнями, проведеними в Німеччині, де було показано, що аптеки, орієнтовані на пацієнтів, приносять більший оборот та націнку, які виникають внаслідок масштабів проведених операцій. Зрештою, це дає можливість ефективно конкурувати з іншими аптеками чи аптечними закладами, що пропонують широкий спектр лікарських засобів, дієтичних добавок та лікувальної косметики.
Зусилля відповідальних осіб повинно бути спрямовано на найкраще функціонування національних систем охорони здоров’я. Ця сфера, безперечно, включає доступність лікарських засобів та аптек, що забезпечує задоволення потреб не тільки у лікарських засобах, але й у фармацевтичних послугах. Конкуренція, яка ґрунтується на пацієнторієнтованих послугах, може збільшити рівень соціальних вигод у порівнянні з орієнтацією аптечного сегмента фармацевтичного ринку виключно на цінову конкуренцію. Це особливо важливо з огляду на досвід окремих країн, який показує, що дерегуляція ринку не спричинила таких очікуваних змін, як, наприклад, зниження цін на ліки, а регулювання ринку не призвело до їх збільшення чи зменшення доступності фармакотерапії.
Хоча як регульована, так і ліберальна модель аптечного ринку повинні використовувати взаємний досвід для досягнення оптимального функціонування, проте ключовим аспектом його ефективності, як вважають у McKesson Europe, є необхідність ставлення до лікарських засобів та медичних виробів як до виняткових товарів, що мають надзвичайно важливе значення для людини та суспільства. Як наслідок, впровадження відповідних законодавчих змін стосовно лікарських засобів та роздрібного фармацевтичного ринку спричинить те, що аптеки стануть однією з найважливіших ланок, які формують якість фармацевтичної та медичної допомоги і соціального добробуту в конкретній країні.
Томаш Запрутко, Познанський медичний університет ім. Кароля Марцинковського,
Богдан Громовик, Роман Лесик, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
