СЛІДАМИ СНІГОВОЇ ЛЮДИНИ
Довгий час вчені не вірили, що карликовий слон, велика панда, гігантський варан справді існують. То чому б не жити таким загадковим істотам, прихованим від людських очей, як єті, бігфут, ракшас, єрен, алмас… І хоча їх називають по-різному, зрозуміло, що йдеться про снігову людину
Ходить єті планетою
Тільки в Непалі відомі три види снігової людини: єті – велетень-вегетаріанець; агресивна м’ясоїдна істота середніх розмірів; ракші-бомпо – полохлива істота з поганим характером, можливо, названа на честь звіра, який згадується в індійському епосі «Рамаяна».
А ось китайські селяни неодноразово розповідали про дивних істот, прозваних ними «єрен» («дикун»). Судячи з опису, це людиноподібні примати двометрового зросту. За твердженням очевидців, вони вміють виготовляти знаряддя праці та плести корзини.
У лісах і горах західного узбережжя Північної Америки мешкають не менш загадкові бігфути (big foot — велика ступня). Перші повідомлення про них почали надходити ще на початку XIX століття. Індіанці розповідали білим поселенцям про волохатих лісових людей міцної статури, зростом понад два метри, у яких практично відсутня шия. А в канадському штаті Юкон ще до переселення європейців ходили легенди про снігову людину.
Історії про зустрічі з єті відомі і на Кавказі. За словами місцевих жителів, вони дуже полохливі та при появі людей негайно зникають.
В іншому безлюдному регіоні, на кордоні Росії та Монголії, понад сто років тому російський вчений та мандрівник Микола Пржевальський зіткнувся з алмасами – примітивними істотами-напівлюдьми. Про них і сьогодні розповідають легенди.
В Азербайджані можна почути про абанауйу і біабангулі, які живуть у лісах.
Вони бачили єті?
Незважаючи на велику кількість свідчень, насправді тих, хто «бачив» снігову людину, не так вже й багато.
На початку минулого століття любитель пригод англієць Б.Г. Ходтсон оселився в горах Непалу і спостерігав людиноподібну істоту, вкриту густою шерстю. В Англії до повідомлення мандрівника, який мав багату уяву, поставилися з недовірою, припустивши, що він прийняв за єті гімалайського ведмедя або мавпу лангура. Проте Ходтсон зазначив, як носії вантажів з місцевих мешканців із жахом тікали, помітивши стоячу вертикально безхвосту істоту, вкриту кошлатою шерстю, яка прямувала до них. Вони називали його «ракшас», що у перекладі із санскриту означає «демон». Непальці розповіли Ходтсону, що згадки про «демокак» сягають четвертого століття до нашої ери.
В 1921 р. полковник Говард-Бері, відомий альпініст, який очолював експедицію на Еверест, виявив у снігу на висоті 6400 м відбитки оголених стоп. Місцеві провідники, що супроводжували мандрівників, заявили, що знайдені сліди належать меч-кангмі («меч» – той, від кого тхне, «канг» – сніг, «мі» – людина). Це був перший задокументований факт, що опосередковано підтверджував існування єті.
Повідомлення викликали загальну цікавість, і в 20-30-ті роки в гори кинулися шукачі пригод. Вони здобули ще більше відомостей про дивовижну істоту. Непальські селяни, тибетські лами, шерпи розповідали, що єті завжди жили біля снігового краю, що відокремлює лісові масиви від льодовиків. До людського житла вони наближаються, лише коли відчувають голод. Харчуються здебільшого гризунами та лишайником, свою здобич, перед тим як з’їсти, потрошать, що притаманне лише людині. За словами селян, у разі небезпеки єті видають гучні гавкаючі звуки. За чутками, в монастирях Тибету зберігалися скальпи, шкури і навіть мумії тіл єті, але західні учені так і не отримати до них доступу.
Серйозно заговорили про снігову людину лише у 1951 році після того, як були опубліковані фотознімки, зроблені альпіністом Еріком Шиптоном під час експедиції на Еверест. Він виявив та сфотографував сліди, розмір яких значно перевищував людські (31,25 x 16,25 см). Втім, побачити того, хто їх залишив, Шиптонові не вдалося.
Одне з найбільш інтригуючих і водночас найбільш спірних повідомлень надійшло в 1970 році від Дона Вілланса, заступника керівника експедиції, що працювала в горах Непалу. На висоті 4267 м його група натрапила на ряд слідів, схожих на людські. Через деякий час Вілланс побачив у бінокль двоногу істоту, що тікає від людей. Спостереження тривало півгодини, поки об’єкт не заховався серед дерев. Незважаючи на те, що на цій висоті поява галюцинацій не є характерною та й ніхто з членів експедиції не захопив із собою віскі, багато хто висловлював сумнів щодо достовірності побаченого. З іншого боку, відсутність раніше у Вілланса інтересу до снігової людини свідчила про правдивість його слів.
Справжній прорив у полюванні на бігфут стався 20 жовтня 1967 року. Двоє громадян США, скотар Роджер Паттерсон і його приятель-індіанець Боб Гімлін, побачили самку бігфута, що біжить уздовж берега струмка. Паттерсон схопив свою кінокамеру і, поки тварина не зникла, встиг відзняти воістину унікальні кадри. Фільм обійшов увесь світ, але експерти продовжують сумніватись в його достовірності.
Снігова людина, хто вона?
Може єті є людиноподібною твариною, іншими словами «побічним продуктом» еволюції? Свого часу доктор історичних та філософських наук Б.Ф. Поршнєв стверджував, що «снігова людина може бути лише реліктовим гоміноїдом, тобто істотою із сімейства людей», однією з бічних гілок нашого антропологічного дерева.
На думку криптозоологів, які вивчають вимерлі види, не виключають можливості виявити подібне створення. Адже вдалося наприкінці минулого століття виявити у Південній Америці сім раніше не відомих видів мавп. І якщо «нетямущі» примати так довго ховалися від учених, то, цілком імовірно, близькі до людини і тому розумніші істоти, ховаються ще надійніше.
Наприкінці 80-х років минулого століття вчені різних країн, у тому числі Великобританії та США, організували добре оснащену експедицію до малонаселених лісових масивів Китаю. Пошуки увінчалися успіхом: учасникам експедиції пощастило побачити єті, який, намагаючись втекти в лісі, зачепився за дерево і залишив на ньому клапті шерсті. «Речовий доказ» вивчали в університетах Китаю, США та Великобританії. Висновки фахівців були ідентичні: волосся належать суті, яка не є ні людиною, ні мавпою… Таким чином, «китайського дикуна» слід розглядати або як представника вимерлих півмільйона років тому гігантопітеків, які вижили у вкрай віддалених від цивілізації районах, або ж як невідомий науці біологічний вид.
Можливо, на цьому історія б і закінчилася, але в 1998 році італійський альпініст австрійського походження Рейнгольд Месснер, який присвятив пошукам снігової людини в Гімалаях понад дванадцять років і зробив унікальні фотознімки, заявив, що єті — це лише ведмідь. Як відомо, більшість ведмедів здатні ходити на задніх лапах та приймати майже вертикальне положення. На великій відстані його цілком можна прийняти за гоміноїда. До того ж вони залишають сліди, які дуже схожі на сліди великого гоміноїду.
Сенсаційну заяву італійського альпініста спростував професор Маджупурія із Катманду (Непал). За його словами, гімалайські ведмеді ніколи не стають на задні лапи. Більше того, вони не піднімаються на високогір’я. На думку вченого, на фотографіях Месснера зображений нащадок рамапітека — викопної людиноподібної мавпи, яка жила 8-12 млн років тому, один з найдавніших предків сучасної людини, що зберігся з найдавніших часів у відокремленій гірській області. Залишки цих далеких родичів австралопітеків професор неодноразово знаходив біля підніжжя Гімалаїв.
Непальця підтримав Джиммі Чілкат, американський криміналіст, фахівець у галузі дактилоскопії. Унікальний малюнок на підошві стоп снігової людини доводить, що знайдені відбитки не належать ані мавпі, ані людині. Вважають, що їх унікальний малюнок так само, як і на подушечках пальців, неможливо підробити, наприклад намалювати. «На знайдених у США відбитках стоп снігової людини борозенки на сліді вдвічі товщі за людські і розташовані по вертикалі. На людських ступнях борозенки розташовані горизонтально. Так само і з мавпами. Єдина відома науці тварина, яка могла б залишити подібний слід, — це мавпа-ревун, але вона мешкає тільки в Коста-Ріці», — стверджує американець.
Проте найнищівніший удар по вірі в існування снігової людини було завдано в 1999 році. Американські комп’ютерники вирішили ще раз перевірити справжність унікального відеоматеріалу, знятого Гімліном та Паттерсоном 55 років тому. Багаторазово збільшивши зображення, вони стали переглядати кадр за кадром і виявили на талії «єті» блискучий карабін від застібки-блискавки, захованої під шерстю. Після ретельного аналізу було зроблено висновок: снігова людина на плівці – підробка.
Чи існує єті насправді? Сьогодні дати однозначну відповідь не може ніхто. І все-таки альпіністи та просто любителі екстріму споряджають нові експедиції. Вони не перестають вірити в те, що наша планета досі таїть безліч загадок.
Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук
“Фармацевт Практик” №12, 2005
