Справжня чоловіча робота
Як правило, в фармацію йдуть жінки: робота чиста, фізично неважка, престижна. Ми настільки до цього звикли, що, побачивши в аптеці за першим столом чоловіка, трохи ніяковіємо. Але все-таки чоловіки у фармації є! От, наприклад, чернігівська фармацевтична династія Артюхів. Батько Олександр Сергійович, завідувач ЦРА № 34 міста Городні Чернігівської області та його сини-близнюки: Євген — директор ТОВ «АСКА-фарм» і Владислав — директор ТОВ «АВ-фарм». Донька Олександра Сергійовича Наталя обрала медицину. Нині вона працює лікарем у Санкт-Петербурзі. Але давайте про все по черзі…
Найкращий пасічник серед аптекарів
У Городнянську ЦРА за направленням Олександр Сергійович разом із дружиною-вчителькою приїхав 40 років тому. З 1971 року працював заступником завідувача, а після служби в армії 24-річним юнаком обійняв посаду завідувача. Прийняв заклад, який був у жахливому стані. Одноповерхова дерев’яна будівля в центрі містечка стрімко втрачала штукатурку і заростала бур’янами. Тож роботи було вдосталь: знайти приміщення, подбати про матеріально-технічну базу. Нарешті через 12 років місцевий телевізійний завод зобов’язався разом із житловим будинком для своїх працівників звести за індивідуальним проектом аптеку як прибудову до нього. Однак і тут левова частка роботи припала на завідувача, адже проектант, який досі будував лише магазини, жодного уявлення не мав про аптечний заклад, чисті приміщення, виробничий процес, технологічні потоки. Словом, кожен крок робив під керівництвом Олександра Артюха.
Урочистості з нагоди відкриття нової ЦРА на 1200 кв. м відбулися 8 травня 1985 року. Вона була сучасним закладом охорони здоров’я, який забезпечував ліками населення всього району. Аптека виготовляла 11 найменувань стерильних розчинів та очних крапель. Стерильний блок площею 280 кв. м обладнали всіма необхідними засобами й устаткуванням. Тоді в аптеці було 47 працівників, четверо з яких — у стерильному блоці. ЦРА забезпечувала ліками і стерильними розчинами чотири сільські аптеки.
У 2002 році стерильний блок довелося закрити. Відтоді лікарняно-профілактичні заклади Городні використовують інфузійні розчини заводського виробництва, а вивільнені аптечні площі здаються чотирьом орендаторам. За цей час змінилася й структура ЦРА. Нині їй підпорядковуються дві сільські аптеки, три аптечні пункти і 36 ФАПів, які також надають медикаментозну допомогу сільському населенню. Однак соціальні функції ЦРА як заклад комунальної форми власності в повному обсязі виконує й дотепер. До прикладу, забезпечує медикаментами лікарні й поліклініки, за що компенсацію отримує не одразу, а через місяць-два. Так само із затримкою надходять гроші із ФАПів, адже села на Чернігівщині доволі бідні й невеликі — на 100–500 мешканців. Не назвеш прибутковою реалізацію наркотичних, психотропних засобів і прекурсорів. В умовах жорсткої конкуренції (у Городні відкрилися ще дві приватні аптеки й один аптечний пункт) ЦРА виживати нелегко. Однак можливо. Серед своїх переваг Олександр Артюх називає повний асортимент гарантовано якісних і безпечних лікарських засобів і виробів медичного призначення, доступні ціни, кваліфікований і досвідчений колектив фахівців (вісім провізорів, шестеро з яких мають вищу кваліфікаційну категорію, і три фармацевти, також із вищою категорією), а ще наявність препаратів екстемпорального виробництва.
Олександр Сергійович дуже любить свою професію і мріяв, аби діти продовжили його справу. Попри те, що він завжди знаходив час і бажання вийти за її межі. Громадська робота, депутатство (Олександр Артюх — депутат Чернігівської обласної ради чотирьох скликань) та… пасіка. Захоплення бджолярством передалося чоловікові від батька. Мед із пасіки Олександра Сергійовича ароматний, цілющий і надзвичайно смачний. Знаю, про що кажу, бо ж на згадку про знайомство з ним повезла додому цілісінький глечик щойно зібраного духмяного меду.
Батькова гордість
Зовні брати Артюхи не такі вже й схожі, хоча, кажуть, у дитинстві їх частенько плутали. Євген видається балакучішим. Принаймні, на журналістські запитання переважно відповідав саме він.
— Смак до фармації у нас із дитинства, — посміхається Євген Артюх. — Ми, в прямому розумінні, народилися і виросли в аптеці — домівка знаходилася в суміжному приміщенні. Коли в Городні побудували нову аптеку, не раз забігали до батька на роботу. Мені змалечку подобалося, як тато в білому халаті у великому світлому кабінеті підписує документи. А те, що в аптеці багато гарних жінок, тішило вдвічі більше.
Як і Артюх-старший, молодші, закінчивши середню школу на відмінно, дружно подали документи в той самий навчальний заклад — Українську фармацевтичну академію в Харкові. Вже на третьому курсі під час практики вони успішно підміняли завідувачів аптечних пунктів Городнянської ЦРА.
Отримавши дипломи провізорів і спробувавши себе в оптовій і роздрібній аптечній мережі, брати надумали зайнятися власним бізнесом. Наслідком такого рішення стало створення 2000 року двох фармацевтичних підприємств у Чернігові — ТОВ «АСКА-фарм» і ТОВ «АВ-фарм».
Спершу працювали як регіональні гуртові компанії зі збуту медикаментів. Нині надають перевагу іншим оптовим сегментам — товарам медичного призначення, матеріалам для стоматології, дезінфікуючим засобам для медичного обладнання і персоналу.
Проте сьогодні всі свої зусилля Євген і Владислав Артюхи спрямували на новий напрямок розвитку підприємств. Першими в нашій державі вони намагаються зареєструвати й сертифікувати біодеградуючі імплантати, які вже застосовуються в ортопедії, зокрема при переломах та захворюваннях суглобів, у Фінляндії. У Росії поки що виконано 200 таких операцій.
Біодеградуючий імплантат виготовлений із матеріалу, що має здатність розсмоктуватися в людському організмі. На ранній стадії процесу одужання такі імплантати підтримують фіксацію, а з часом поступово розсмоктуються. Імплантат (винт, штифт або пін із ципрофлоксацином) розпадається під впливом гідролізу й виводиться природним шляхом. Зважаючи на меншу травматичність ортопедичних втручань і скорочення періоду післяопераційного відновлення, біодеградуючі імплантати успішно застосовуються у дитячій травматології та ортопедії (їх можна встановлювати в зонах росту без ризику порушень розвитку кінцівок), а також у хворих на цукровий діабет, оскільки ципрофлоксацин запобігає запаленню уражених тканин. Загалом біодеградуючі імплантати доцільно використовувати при лікуванні 40% переломів.
На зустріч із журналістами Артюхи приїхали з одним з наймолодших членів родини, семирічним сином Владислава Євгеном. Окрім нього в Олександра Сергійовича підростає ще троє онуків — усі хлопці. І хтозна, можливо, через 20 років цю мужню фармацевтичну династію продовжать ще четверо чоловіків.
Лариса Дедишина
“Фармацевт Практик” #01′ 2013