Тривала короновірусна хвороба COVID-19: рівняння з багатьма невідомими
Коли оцінюють вплив пандемії COVID-19 на систему охорону здоров’я, зазвичай беруть до уваги кількість нових випадків захворювання, активних хворих, госпіталізацій, смертей. Але смерть – не єдиний негативний наслідок коронавірусної інфекції. Багато пацієнтів, навіть серед тих, хто перехворів у легкій формі, ще протягом багатьох тижнів після отримання негативного результату ПЛР-тесту можуть мати ті чи інші прояви COVID-19, що значно погіршують працездатність та можуть призвести до розвитку ускладнень. Йдеться про так званий тривалий COVID-19
Якщо с початку пандемії методи лікування гострої фази COVID були значно вдосконалені, то про лікування тривалої коронавірусної хвороби поки відомо дуже мало.
Серед симптомів тривалого COVID-19 пацієнти називають:
– відчуття втоми,
– біль у м’язах та суглобах,
– утруднення дихання,
– пальпітація (відчуття сильного серцебиття),
– відсутність або зміна нюху та смаку,
– шлунково-кишкові розлади,
– проблеми з концентрацією уваги, погіршення пам’яті та когнітивних можливостей.
Яка частка пацієнтів з COVID скаржиться на тривале збереження симптомів? Дані різних досліджень варіюють у широкому діапазоні. В липні 2020 р. Американській центр з контролю та попередження захворювань (CDC) повідомляв про те, що 1 з 5 пацієнтів у віці 18-34 роки без хронічних захворювань не повністю одужують через 2-3 тижні після отримання позитивного результату ПЛР-тесту. Італійські лікарі відзначали, що 87% із 143 пацієнтів скаржилися на збереження принаймні одного симптому через 60 днів після маніфестації хвороби. Інше дослідження виявило симптоми COVID через 90 днів після початку захворювання у 24% пацієнтів. Згідно з даними мобільного застосунку, що збирав інформацію про симптоми COVID у населення, 1 з 10 користувачів з COVID мали симптоми через 3 тижні після початку захворювання.
В свіжій публікації швейцарських спеціалістів йдеться про те, що основні «легкі» симптоми COVID можуть зберігатися ще місяць-півтора після встановлення діагнозу приблизно в третини пацієнтів.
Враховуючи масштаби пандемії, навіть незначна частка пацієнтів із тривалим COVID – це мільйони людей по всьому світу, що потребують медичного контролю та лікування.
Тривалі хвороби, спричинені вірусними інфекціями, – не новина для медицини. Це й інфекційний мононуклеоз, збудником якого є вірус Епштейна-Барр, і синдром Гийена-Барре, який також розвивається внаслідок вірусних інфекцій. Але у збудника COVID – вірусу SARS-CoV-2 – є особливості: велика кількість уражених людей, а також вплив одночасно на багато органів, зокрема легені, печінку, мозок, нирки, серце. До сьогодні невідомі механізми такого мультиорганного враження у людей з тривалим COVID: чи то сам вірус довго персистує в організмі і шкодить, чи мають місце опосередковані ефекти, наприклад, наслідки гіперактивації імунної системи.
На сьогодні залишається незрозумілим:
– чому у різних людей наявні різні симптоми тривалого COVID, від чого це залежить та як впливає на прогноз;
– які фактори підвищують ризик розвитку тривалого COVID: чи має значення тяжкість гострої фази захворювання, наявність супутньої хронічної патології, особливості імунної відповіді;
– чи є можливість попередити тривалий COVID під час гострої фази захворювання.
Певних організаційних рішень потребує надання медичних послуг пацієнтам із тривалим COVID, адже в багатьох випадках необхідні різні діагностичні можливості та консультації різних спеціалістів – кардіологів, неврологів, урологів та ін. У західних країнах вже розпочалося створення центрів лікування хворих з тривалим COVID-19.
Джерело: Meeting the challenge of long COVID // Nat Med, 2020, 26, 1803. https://doi.org/10.1038/s41591-020-01177-6
