Турбота про людей?
У журналі «Фармацевт Практик», №11, 2013 р. свою думку щодо актуальних проблем фармгалузі України висловив директор фірми «Волиньфарм», член правління ВГО «Аптечна професійна асоціація України» Станіслав Шайко. До обговорення порушених у статті питань редакція запросила представників фармацевтичної спільноти. І от ми отримали перші відгуки. Свій погляд висловлює Тамара Литвиненкова, голова Правління громадської організації «Фармацевтична асоціація Дніпропетровської області» (ГО ФАДО), заступник Голови Громадської Ради при МОЗ України, громадський експерт
— Дякую журналу «Фармацевт Практик» за надану нагоду взяти участь в обговоренні питань, висвітлених директором фірми «Волиньфарм». Дуже цікаві думки та пропозиції у пана директора, але я дозволю з багатьма з них не погодитись. І ось чому. По-перше, що стосується забезпечення якісними та доступними ліками сільського населення. Стурбованість пана Шайка зрозуміла. Та чи не вбачається тут лобіювання власних інтересів? Дійсно, село потребує особливої уваги, оскільки прожитковий рівень населення там набагато нижчий, ніж у місті. Ми повинні дбати, щоб ліки у селі не були дорожчими, а краще — дешевшими, ніж у місті.
Та чомусь при обговоренні даного питання забувається, що в селі живуть такі ж люди і вони варті належного рівня надання фармацевтичної послуги. А для цього потрібно підвищувати рівень освіти фахівців, укріплювати матеріально-технічну базу, створювати нові аптеки та аптечні пункти при фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАПах). Тим більше, що наказом МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» вже спрощено вимоги до аптек, котрі відкриваються в сільській місцевості. А в разі відсутності аптеки або структурного підрозділу аптеки в даній сільській місцевості, роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, встановленим наказом МОЗ України, здійснюється в приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторіях, амбулаторіях загальної практики — сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. То навіщо створювати умови для погіршення ? Адже неможливо порівнювати якість наданої послуги фармацевтом і медичною сестрою. Це ж різні рівні освіти. На сьогодні не існує практики, коли медичну сестру чи фельдшера замінюють фармацевтом чи провізором. Державі необхідно знаходити мотивації для суб’єктів господарювання для створення нових аптечних закладів. Такі як пільгове кредитування й інше. За ініціативи громадськості депутатами ВР України в парламенті вже зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо пільгової торгівлі лікарськими засобами в сільській місцевості» (реєстраційний № 3776 від 18.12.2013 р.). Проектом документа пропонується доповнити п. 267.1.2. ПК України положенням, згідно з яким до суб’єктів господарювання, що не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, пропонується віднести фельдшерські, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські дільничні лікарні, амбулаторії та амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, які розташовані в сільській місцевості, за умови, що там відсутні аптеки або їх структурні підрозділи, роздрібна торгівля лікарськими засобами здійснюється працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, та виключно за переліком, встановленим наказом МОЗ, а також на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має відповідну ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами.
Що ж стосується ФОПів, то напад автора на діяльність ФОПів не дивний і не новий. Та дивно, чому працівник фельдшерсько-акушерського пункту може бути ФОПом, а ФОП, що відриває аптеку на селі, яка відповідає вимогам Ліцензійних умов, не має права на існування взагалі? Аналіз стану розповсюдження фальсифікату за минулі роки показав, що тільки за два роки (2010-11 рр.) було надано 77 приписів про заборону обігу 111 серій 45 найменувань фальсифікованих лікарських засобів (Держлікслужба вих.№2358-1.3/2.1/17-12 від 07.02.2012). Із загальної кількості фальсифікату у фізичних осіб – підприємців виявлено 10 серій (9%) 10 найменувань (22,2 %). Отже, 91% фальсифікованих серій та 67,8% найменувань у зазначений період припадали на юридичних осіб.
Показовим є аналогічне співвідношення виявлення фальсифікованих препаратів за результатами резонансних подій у Львівській області (2012 рік). Згідно з листом Держлікслужби України (вих№8773-1.2/2.1/17-13 від 16.04.2013): на безліцензійних складах у Львівській області було виявлено 31 факт фальсифікації лікарських засобів, у товариств з обмеженою відповідальністю — 17, у фізичних осіб – підприємців — 7, у інших — 15. Отже, аналіз львівських подій 2012 р. свідчить, що із загальної кількості виявленого фальсифікату на долю ФОП припадає лише 10%. То про що ми говоримо весь цей час? Давайте будемо відвертими — це ніщо інше, як лобіювання власних інтересів, реалізації котрих заважає діяльність ФОПів.
По–друге, пан Шайко в своїх висловлюваннях щодо необхідної модифікації фармринку (створення власних аптечних складів у потужних аптечних мереж), підтверджує мою думку про лобіювання власних інтересів.
Допуск логістичних транспортних компаній на шляху «склад виробника — аптека» на сьогодні регламентується умовами відповідності транспортного засобу та складських умов тимчасового зберігання. Якщо аптечні мережі спроможні створити склад, що відповідає діючим ліцензійним умовам і сертифікований по GDP, то на такому аптечному складі буде створена належна система якості, тож питання тільки в відповідальності тієї юридичної особи, що візьме на себе такі повноваження. Та чи стануть від того ліки більш дешевими та якісними? Адже це головна мета модифікації фармацевтичної галузі. Але автор про це не пише.
Сподіваюсь, що моя думка не образила автора пропозицій та й взагалі нікого.
“Фармацевт практик” №2′ 2014
