У фокусі — хворе горло
Через анатомічне розташування глотка і гортань часто зазнають атаки різних інфекційних агентів. Запаленням горла супроводжується понад 80% респіраторних захворювань
Колюче слово «фарингіт»
Гостре запалення слизової оболонки глотки — фарингіт — рідко буває самостійним захворюванням. Це може статися у разі подразнення глотки гарячою їжею, холодним повітрям, тютюновим димом чи хімічними речовинами. Але зазвичай фарингіт є наслідком ГРЗ, ГРВІ або грипу, які можуть розпочатись із ураження слизової оболонки носа чи носоглотки. Майже в 70% випадків розвиток захворювання пов’язаний з дією рино- та аденовірусів, вірусів грипу та парагрипу. Пізніше приєднується бактеріальна інфекція.
Розрізняють гострий та хронічний фарингіт. Гострий фарингіт проявляється сухістю, болем та поколюванням у горлі, нерідко супроводжується сухим кашлем, а біль може іррадіювати у вухо. До того ж ковтання слини більш болісно, ніж проковтування їжі. Як правило, гострий фарингіт не супроводжується підвищенням температури тіла, якщо не є одним із симптомів більш важких захворювань — ГРВІ, грипу, дитячих інфекцій, дифтерії тощо.
Якщо протягом року відбувається кілька епізодів гострого фарингіту, особливо за наявності хронічних захворювань носа, придаткових пазух і піднебінних мигдаликів, існує ризик переходу запального процесу в хронічну форму. Розвиток хронічного фарингіту також спричиняють патологія серця, хвороби печінки і нирок, дихальної та імунної систем, ендокринні порушення. Не слід забувати про вплив шкідливих чинників навколишнього середовища, а також зловживання алкоголем і куріння.
Хронічний фарингіт прийнято розділяти на простий, гіпертрофічний і атрофічний. При перших двох формах пацієнти скаржаться на подразнення горла, наявність великої кількості в’язкого слизу, що призводить до постійного кашлю. Відкашлювання, особливо виражене вранці, може супроводжуватися нудотою і навіть блюванням. При атрофічній формі кількість секрету, навпаки, знижено. Тож хворих турбують сухість у горлі, першіння, під час розмови голос часто «сідає». Однак захриплість для фарингіту не характерна.
Мовчання — золото
Ларингіт — запалення слизової оболонки гортані — нерідко поєднується із запальним процесом в трахеї. У такому випадку говорять про ларинготрахеїт. Причини розвитку захворювання ті самі, що й при запаленні глотки: переохолодження, респіраторна інфекція тощо. Початок хвороби схожий із таким при фарингіті: першіння, сухість у горлі. Але згодом внаслідок набряку голосових зв’язок до цих симптомів приєднується захриплість або афонія — повна відсутність голосу. На тлі таких симптомів нерідко виникає сухий нападоподібний, надсадний кашель.
У дітей віком до 6 років навіть незначний набряк голосових зв’язок може призвести до звуження голосової щілини і зумовити розвиток несправжнього крупу, що супроводжується гучним, затрудненим диханням, сильним кашлем, а у важких випадках — задухою
Перебіг ларингіту залежить від дотримання режиму мовчання. Необхідно виключити вплив шкідливих чинників (термічних, хімічних тощо), що підтримують запальний процес в гортані. У низці випадків хвороба переходить в хронічну форму, для якої характерні симптоми гострого процесу, але у менш вираженій формі. Періоди ремісії змінюються загостренням хвороби. Пацієнти скаржаться на захриплість, «стомлюваність» голосу, відчуття дискомфорту в горлі, потребу в постійному відкашлюванні.
Слід зазначити, що подібні скарги можливі і при ураженні гортані внаслідок більш важких захворювань — дифтерії, туберкульозі тощо. Якщо хвороба не минає через кілька днів, необхідно звернутися до отоларинголога.
Протоколи провізора (фармацевта) при відпуску без рецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування болю в горлі визначають загрозливі симптоми, що потребують негайного звернення до лікаря:
- – важке дихання, неможливість промовити кілька слів між видихами;
- – порушення ковтання;
- – різке збільшення піднебінних мигдаликів, нальоти або виразки на них;
- – «палаюче» почервоніння горла;
- – збільшення і болісність лімфатичних вузлів;
- – підвищення температури тіла понад 38,5 °С;
- – шкірний висип на тлі болю в горлі;
- – біль у горлі супроводжується головним болем, болем у вухах, животі;
- – зміна кольору сечі.
Лікуємо біль у горлі правильно
Під час терапії фарингіту та ларингіту ЛОР-лікарі рекомендують дотримуватись спеціальної дієти, що передбачає вживання великої кількості теплої рідини. Слід виключити гостру, тверду, занадто гарячу або холодну їжу, що може спричинити подразнення слизової оболонки горла. Хворим з ларингітом необхідно кілька днів дотримуватись режиму мовчання.
Пацієнтам з хворим горлом призначають також полоскання і інгаляції лужними розчинами або відварами лікарських трав. В арсеналі фітотерапевтів є чимало рослин, які мають протизапальну, знеболювальну дію із загальнотонізувальним ефектом: кора верби, квіти бузини чорної, суцвіття липи, трава череди. Їх можна використовувати не тільки для полоскання горла, а й приймати всередину у формі відварів і настоїв.
Широко застосовують рослини з високим вмістом вітаміну С — ягоди калини, чорної смородини, брусниці, плоди шипшини тощо. Вони зміцнюють імунну систему і прискорюють процес одужання.
Якщо температура тіла невисока, показані теплові процедури: сухі компреси на шию, гарячі ванни для ніг, розтирання спеціальними бальзамами ділянки грудної клітки.
Фармакотерапія полягає у використанні пастилок, льодяників, таблеток для розсмоктування і аерозолів для горла, що мають антисептичну, протизапальну та знеболювальну дію.
Кілька порад щодо ефективного застосування ліків від болю в горлі:
- – перед прийомом місцевих засобів для симптоматичного лікування необхідно прополоскати рот теплою водою;
- – після прийому препарату слід утримуватись від вживання їжі та рідини. Пастилки, льодяники та таблетки для розсмоктування можна застосовувати через 1‒2 год, користуватись аерозолем — через 3‒5 хв;
- – лікарські засоби у формі пастилок, льодяників та таблеток для розсмоктування необхідно утримувати у роті до повного розчинення (не жувати!);
- – не вдихати аерозолі для лікування болю в горлі;
- – аерозолі переважно призначають дітям віком старше 6 років за умови, що дитина вміє керувати диханням.
Показаннями до призначення антибіотиків є розвиток гнійного запалення, поширення процесу за межі горла і наявність ускладнень (абсцесів). Призначають здебільшого препарати пеніцилінового ряду, бета-лактамні антибіотики, а в разі їхньої непереносимості — макроліди.
Добре зарекомендували себе в лікуванні захворювань горла фізіотерапевтичні процедури: діатермія, УВЧ, ультразвук, опромінення лазером. Їх широко застосовують як при гострих, так і при хронічних хворобах горла і гортані.
Профілактика хронічного фарингіту і ларингіту полягає в загартовуванні, відмові від шкідливих звичок, виключенні впливу подразнювальних агентів, а також у терапії хронічних хвороб носа, придаткових пазух і мигдаликів.
Підготувала Наталія Богданів
