Увага, аритмія!
Що таке Аритмія
Аритмії серця — це порушення частоти та/або послідовності серцевих скорочень, що характеризуються зміною їхньої частоти, регулярності і джерела збудження, а також порушенням проведення імпульсів. Останнім часом значно підвищилася потреба в кардіологічних препаратах, що нормалізують ритм серця
Частота виникнення порушень ритму становить від 5 до 80 випадків на 1000 дитячого населення. За даними цілодобового (холтерівського) моніторування серцевого ритму різноманітні аритмії та блокади в окремі проміжки часу виявляють більше ніж у половини практично здорових дітей. Частота порушень серцевого ритму не піддається точному підрахунку; практично не існує захворювання, при якому не спостерігались би порушення ритму, і важко відшукати людину, у якої б не було, наприклад, екстрасистол у той чи інший період життя [1].
Усі порушення ритму поділяють на:
- порушення функції автоматизму — синусова тахікардія, брадикардія, аритмія, міграція джерела ритму, асистолія;
- порушення функції збудливості — екстрасистолія, пароксизмальна і непароксизмальна тахікардія, тріпотіння, мерехтіння передсердь і шлуночків;
- комбіновані аритмії — вислизаючи скорочення і ритми, парасистолія.
Тахікардія — це три або більше послідовних серцевих циклів з частотою вище 100 за 1 хв. Пароксизм — тахікардія з чітким початком і кінцем. Стійка тахікардія — тахікардія, що триває більше 30 с [2]. Брадикардія — три серцеві цикли і більше з частотою нижче 60 за 1 хв.
Гострі порушення ритму і провідності серця можуть ускладнювати перебіг різних захворювань серцево-судинної системи: ішемічної хвороби серця (включаючи інфаркт міокарда і постінфарктний кардіосклероз), гіпертонічної хвороби, ревматичних вад серця, гіпертрофічної дилатації і токсичної кардіоміопатії, пролапсу мітрального клапана тощо [1].
Причини Аритмії
Основою виникнення порушень ритму серця можуть бути будь-які електрофізіологічні механізми, зокрема порушення автоматизму (прискорений нормальний автоматизм, патологічний автоматизм), циркуляція хвилі збудження (мікро і макро re-entry) як в анатомічно обумовлених, так і у функціонально обумовлених структурах міокарда (фібриляція передсердь, деякі види шлуночкової тахікардії, фібриляція шлуночків), тригерна активність у вигляді ранніх і пізніх постдеполяризацій (torsades de pointes, екстрасистолія) [3].
Перебіг порушення ритму і провідності може бути як безсимптомний, так і маніфестувати яскравою симптоматикою, починаючи від відчуття серцебиття, перебоїв у роботі серця, «перевертання» і «перекидання» серця і закінчуючи розвитком вираженої артеріальної гіпотензії, стенокардії, синкопальних станів і проявів гострої серцевої недостатності [4].
Найчастіше аритмії характеризуються відчуттям перебоїв у роботі серця, посиленим серцебиттям; надзвичайно швидким або, навпаки, повільним биттям серця; запамороченням; задишкою; болем у грудній клітці; відчуттям «провалу» землі під ногами; нудотою і/або блюванням; втратою свідомості.
Такі різноманітні прояви аритмії не завжди свідчать про складність порушення ритму. Люди з незначними порушеннями ритму можуть втрачати свідомість, а хворі з дійсно загрозливим для життя порушенням ритму — взагалі не скаржитися [5].
Лікування Аритмії
Для лікування аритмій призначають антиаритмічні лікарські засоби (таблиця), для виготовлення яких використовуються як синтетичні, так і природні субстанції, при цьому відносно останніх відзначено особливий інтерес, оскільки навіть за тривалого прийому вони не спричняють небажаних наслідків з боку основних систем організму [5, 6].
Таблиця. Класифікація антиаритмічних засобів (Singh, Willams, 1972)
Література
- Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Руководство. — Минск, Витебск: Белмедкнига, 1997. — Т. 3, кн. 1. — С. 61–155.
- Кардиология в таблицах и схемах. Пер. с англ. / Под ред. М. Фрида, С. Грайнса. — М.: Практика, 1996. — С. 72–107.
- Минкин Р.Б. Болезни сердечно-сосудистой системы. — СПб: Акация, 1994. — С. 247–252.
- Передерiй В.Г., Ткач С.М. Клiнiчнi лекцiї з внутрiшнiх хвороб. — К., 1998. — С. 129–156.
- Державна Фармакопея України / Держ. п-во «Науково-ескпертний фармакопейний центр». — Х.: Держ. п-во «Науково-ескпертний фармакопейний центр», 2008. — 1-ше вид., допов. 2. — 620 с.
- Основы гомеопатической фармации // А.И. Тихонов, С.А. Тихонова, Т.Г. Ярных, В.А. Соболева, А.Ф. Пиминов, В.М. Толочко, О.Н. Должникова, М.Ф. Пасечник, Л.М. Винник. — Х.: Изд-во НФаУ, «Золотые страницы», 2002. — С. 511–557.
Ірина Білошицька, канд. фарм. наук, асистент,
Лілія Вишневська, д-р фарм. наук,
проф. зав. кафедри «Аптечної технології ліків», НФаУ
Читайте також: Сordis sanum — залог активного долголетия
“Фармацевт Практик” #02′ 2015
