Ужгородська «Лікарняна аптека»: безвихідних ситуацій не буває
«Було б бажання, робота завжди знайдеться», — запевняє Антоніна Скоблей, директор, завідувач аптеки КП «Лікарняна аптека» (м. Ужгород)
КП «Лікарняна аптека» є закладом охорони здоров’я, призначеним для медикаментозного забезпечення населення, підприємств, установ та організацій, заснованим на комунальній власності і підпорядкованим Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради. КП створене у 2000 р. зі згоди директора міської лікарні та з нульовим статутним капіталом, і жодного разу за майже 15 років роботи не було збитковим.
Лікарняна аптека здійснює оптову закупівлю лікарських засобів, роздрібну торгівлю готовими препаратами, а також ліками, виготовленими в аптечних умовах.
Аптека, яка знаходиться на території ургентної міської лікарні, забезпечує її відділення, у тому числі реанімаційне, лікарськими засобами. В аптеці представлено широкий асортимент необхідних препаратів як частого застосування, так і тих, які можуть використовуватися дуже рідко, приміром, один раз на рік.
Лікарняні аптеки: особливий статус
У 50–60-х роках минулого століття в СРСР розпочалися зміни в організації та управлінні аптекарською справою. Були запроваджені система роздільної матеріальної відповідальності та преміальна система оплати праці. З’явилися нові форми медикаментозного обслуговування населення, зокрема, були організовані міжлікарняні аптеки та філіали аптек при поліклініках, поширився відпуск ліків за рахунок суспільних фондів, зросла частка готових ліків у рецептурі. Аптеки будувалися за спеціальними типовими проектами, устатковувалися необхідним технологічним обладнанням та аптечними меблями.
В Україні управління аптечною справою було підпорядковане Головному аптечному управлінню 
Міністерства охорони здоров’я СРСР, яке здійснювало загальне керівництво аптечними закладами, визначало потребу в медикаментах та інших виробах медичного призначення. Це управління також формувало замовлення на фармацевтичну продукцію для промислових виробників та розподіляло її у союзні республіки СРСР. Головне аптечне управління визначало напрям і показники розвитку аптечного господарства й розробляло нормативні документи, забезпечувало дотримання єдиних принципів і теоретичних основ.
Своєю чергою, головне аптечне управління Української РСР мало відповідні завдання на території республіки. Йому підпорядковувались обласні аптечні управління, які здійснювали безпосереднє керівництво і контроль за діяльністю аптек та інших закладів аптечної мережі. Тоді в Україні існувало лише два види аптек — для амбулаторних пацієнтів та для стаціонарних хворих (лікарняні аптеки).
Аптеки, які обслуговували амбулаторних хворих, підпорядковувались аптечним управлінням і знаходились на госпрозрахунку. В сільських районних центрах було створено центральні районні аптеки, які не тільки забезпечували населення ЛЗ, а й здійснювали організаційно-методичне керівництво аптеками району. Однією з форм постачання населення медичними товарами були аптечні філії й аптечні пункти при поліклініках та інших медичних установах, а також аптечні кіоски.
За радянських часів стаціонарних хворих обслуговували аптеки двох типів. Аптеки лікувально-профілактичних закладів були відділеннями лікарень, госпіталів та клінік, розрахованих на медичне обслуговування понад 100 лікарняних ліжок, і фінансувалися з державного бюджету. Міжлікарняні аптеки організовували у великих містах з метою забезпечення ліками й товарами медичного призначення кількох лікувально-профілактичних закладів із загальною кількістю ліжок понад 500. Вони були госпрозрахункові й підпорядковувались аптечним управлінням.
Госпрозрахункові аптеки відпускали ліки за готівку, в стаціонарах усі пацієнти отримували лікарські засоби безкоштовно.
Ціни на лікарські засоби тоді були найнижчими в Європі, проте на діяльності аптек негативно відображалися відсутність конкуренції та мотивації до праці, а також загальнодержавний дефіцит імпортних ліків.
Тодішнє керівництво країною тяжіло до грандіозних звершень, тож управління в умовах централізованої системи господарювання полягало у створенні великих організаційних структур. Аптечна система, як і промислові підприємства, була залучена до реформування організаційних структур управління. МОЗ спільно із Всесоюзним НДІ фармації розробили пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури управління в аптечній мережі. Відповідно до Генеральної схеми управління аптечною службою в системі «Союзфармація» на 1 січня 1989 р. у восьми союзних республіках, в тому числі й в УРСР, були створені республіканські виробничі об’єднання «Фармація».
Здебільшого об’єднання утворювалися шляхом реорганізації структур аптечного управління на основі повного госпрозрахунку і самофінансування. Метою створення об’єднання «Фармація» декларувалося підвищення рівня забезпечення населення лікарськими засобами на основі спрощення організаційної структури апарату управління, ліквідації паралельних підрозділів з однаковими функціями і дрібних ланок, істотне скорочення адміністративно-управлінського персоналу.
Від фармацевта — до завідувача
— Лікарняна аптека на території Ужгородської міської клінічної лікарні (аптека № 136) відкрилася у 1983 р.,
— розповідає Антоніна Скоблей. — Спершу вона входила до складу Закарпатського обласного виробничого об’єднання «Фармація». З 1996 р. діяла як відділення міської лікарні, а в 2000 р. на її базі утворилося комунальне підприємство, яке успішно працює по цей день.
У 1984 р. після закінчення Житомирського фармацевтичного училища, яке здавна славилося своєю потужною науковою і практичною школою підготовки фармацевтів у кращих українських традиціях, в аптеку на посаду фармацевта прийшла працювати Антоніна Скоблей.
—У 80-х роках минулого століття Ужгородська міська лікарня була таким собі комплексом на 780 ліжок із надання медичних послуг населенню, — пригадує Антоніна Скоблей. — До її складу входили лікарня швидкої допомоги, інфекційна лікарня, пологовий будинок та поліклінічне відділення.
Тоді лікарняні аптеки займалися винятково аптечним виготовленням і забезпеченням ліками медичного закладу. Оскільки стерильне та екстемпоральне виробництво найрізноманітніших найменувань ЛЗ відбувалося у величезних масштабах (лише стерильних — понад 10 тис. флаконів на місяць), а продукцію оперативно закуповувала лікарня і розплачувалася з аптекою без затримок, фінансово фармацевти жодних проблем не відчували.
Молодого фармацевта аптека зустріла мов рідну дитину. Фармацевтичних кадрів на Закарпатті гостро бракувало, на вагу золота був кожен знаючий і перспективний спеціаліст, адже навчальні заклади, де готували фармацевтів і провізорів, можна було перерахувати на пальцях однієї руки.
Здобувати вищу освіту Антоніна Василівна вирішила у Ленінградському хіміко-технологічному інституті (ЛХТІ), який успішно закінчила у 1992 р.
Лікарняна аптека є єдиним у місті закладом, який за бюджетні кошти забезпечує медикаментами пільгові категорії населення Ужгорода
На той час навчатися у Ленінграді було престижно і почесно, адже Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут (первісна назва ЛХТІ) був заснований ще 1828 р., а в його хімічній лабораторії свого часу працював Дмитро Менделєєв. У Положенні про інститут писалося: «Цель Практического Технологического института есть та, чтобы приготовить людей, имеющих достаточные теоретические и практические познания, для управления фабриками или отдельными частями оных».
Викладачі вимагали знань. Оцінок студентам ніхто не дарував, навіть «трійку» треба було заслужити.
Після закінчення інституту Антоніна Скоблей працювала провізором-дефектарем, провізором загального профілю, провізором-аналітиком. У 1999 р. очолила лікарняну аптеку, в 2000 р. була призначена директором КП «Лікарняна аптека».
За словами Антоніни Василівни, не важливо, який саме навчальний заклад закінчила людина (а в колективі аптеки серед 7 провізорів і 8 фармацевтів є випускники з Харкова, Вітебська, Вінниці, Ужгорода і Львова), головне — її бажання працювати, у тому числі над собою, адже професія аптекаря належить до таких, що вимагають навчання впродовж всього професійного життя.
Якби не роздріб, не було б і виготовлення
Як і десяткам інших лікарняних аптек в Україні, КП «Лікарняна аптека» виживати допомагає роздрібна торгівля лікарськими засобами. До структури комунального підприємства входить два роздрібних аптечних пункти, один з яких знаходиться на території міської клінічної лікарні, а інший — Ужгородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги.
Щодо виготовлення, то нині в аптеці готують лише екстемпоральні лікарські форми для потреб медичних закладів: розчини перекису водню, фурациліну, новокаїну, калію йодиду, кальцію хлориду. Цими препаратами аптека забезпечує Ужгородську міську клінічну лікарню, Ужгородську міську дитячу лікарню, обласну інфекційну лікарню, Центральну районну лікарню (м. Перечин), Ужгородський міський перинатальний центр, НВО «Реабілітація».
Ніна Дерев’янко, фахівець з великим досвідом роботи, працює в аптеці на посаді фармацевта і виготовляє ЛЗ. Маючи вищу хімічну освіту, паралельно викладає дисципліну «технологія лікарських форм» в Ужгородській філії медичного коледжу «Монада». За її словами, нинішні студенти не надто цікавляться аптечним виготовленням, адже теперішні аптеки більше нагадують звичайні магазини. Аптечних закладів, де студенти можуть проходити виробничу практику, на жаль, обмаль, а після закінчення коледжу набуті теоретичні знання часто виявляються незатребуваними. Відтак, кваліфікація традиційних аптекарів з виготовлення різних форм лікарських засобів поступово втрачається.
Як і десяткам інших лікарняних аптек в Україні, КП «Лікарняна аптека» виживати допомагає роздрібна торгівля лікарськими засобами
Асортимент аптечного пункту № 1 у міській лікарні становить понад 4 тис. найменувань готових лікарських форм та обумовлений особливостями закладу, на території якого розміщений (багатопрофільність, ургентна допомога). Переважно це серйозні життєво необхідні препарати, які використовують лікарі різних спеціальностей для лікування стаціонарних хворих.
Безрецептурних засобів в аптеці порівняно небагато. Попри віддалене розташування аптечного пункту від центральної частини міста та враховуючи цілодобовий режим роботи, у вихідні і святкові дні помітно збільшується кількість відвідувачів з Ужгорода і Мукачева. Адже аптечні оптові компанії працюють лише у будні, аптеки міста не мають можливості замовити товар. Окрім того, в аптечному пункті широко представлені ліки та предмети догляду за хворими, різноманітні товари медичного призначення.
Лікарняна аптека є єдиним у місті закладом, який за бюджетні кошти забезпечує медикаментами пільгові категорії населення Ужгорода — учасників бойових дій, інвалідів І і ІІ груп та інших пільгових категорій. Аптека також бере участь у виконанні програм «Цукровий діабет», «Бронхіальна астма», пілотному проекті із забезпечення хворих з артеріальною гіпертензією, у рамках яких теж працює з пільговими рецептами.
Асортимент аптечного пункту № 2 в Центрі первинної медико-санітарної допомоги дещо скромніший і відповідає потребам амбулаторних хворих. Це переважно таблетовані форми ліків, краплі, мазі та настоянки. Візуальний контроль за якістю лікарських засобів здійснює уповноважена особа, провізор вищої категорії Гульсара Гараксим — досвідчений і компетентний фахівець.
КП «Лікарняна аптека» за результатами господарської діяльності неодноразово ставало лауреатом та призером загальнодержавних рейтингів і конкурсів. У 2009 р. за офіційними даними державної статистики України за видом діяльності «Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами» посіло 2-ге місце у загальнодержавному рейтингу і отримало відзнаку «Комунальне підприємство року». У 2010 р. серед 350 000 суб’єктів господарювання України за останні два роки в галузі «Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами» КП «Лікарняна аптека» посіло 11-те місце у загальнодержавному рейтингу «Ліга кращих».
У 2011 р. колектив лікарняної аптеки отримав диплом у номінації «Аптека року в Закарпатській області» у конкурсі професіоналів фармацевтичної галузі України «Панацея». Визнання у колі колег засвідчило справді якісну роботу комунального фармацевтичного підприємства.
Лариса Дедишина
Фото: Ігор Садовий
“Фармацевт Практик” #01′ 2015
