Вакцина від невиліковного раку мозку продовжила життя хворих у чотири рази
Половина з 16 учасників другої фази клінічних випробувань експериментального методу імунотерапії мультиформної гліобластоми за допомогою вакцини ICT-107 прожила більше п’яти років після встановлення діагнозу, що у чотири рази перевищує середній показник при стандартній терапії. Випробування проходять на базі медичного центру Cedars-Sinai (Лос-Анджелес). Їх результати були представлені в Сан-Франциско на конференції Міжнародної федерації нейроонкології.
Мультиформна гліобластома – невиліковна, найбільш агресивна злоякісна пухлина головного мозку. Незважаючи на досягнення нейрохірургії, променевої та хіміотерапії, середня тривалість життя після виявлення гліобластоми становить 15 місяців. Більше п’яти років після постановки діагнозу проживають близько десяти відсотків пацієнтів.
Вакцина ICT-107, розроблена біотехнологічною компанією ImmunoCellular Therapeutics, частку в якій має лікарня Cedars-Sinai, призначена для активації імунної відповіді на пухлинні клітини і заснована на одному з основних механізмів дії імунної системи – презентації Т-клітинам антигенів, виконуваної дендритними клітинами. Дендритні клітини поглинають антигени і подають їх на своїй поверхні, що дає можливість Т-клітинам розпізнати антиген, активуватися і розвинути імунну відповідь.
Виділені з моноцитів периферичної крові учасників випробувань дендритні клітини потім in vitro зустрічаються з синтетичними білками шести антигенів, вироблених так званими раковими стовбуровими клітинами – невеликими групами клітин, від яких залежить зростання пухлин, в даному випадку гліобластоми. Існування таких клітин, а також їх ключова роль у стійкості гліобластоми до терапії і її здатності до рецидивів, були вперше науково підтверджені в серпні 2012 року. Ракові стовбурові клітини можуть «перечікувати» в сплячому стані дію і хіміотерапії, і променевої терапії, щоб почати потім активний розподіл і запустити повторний розвиток захворювання.
Оновлені дендритні клітини, що представляють антигени, потім повертаються в організм у вигляді підшкірної ін’єкції. Ін’єкції ICT-107 проводяться три рази з двотижневими інтервалами після стандартного курсу променевої та хіміотерапії.
Сьогодні сім із 16 учасників випробувань, що почалися ще у 2007 році, живі, причому тривалість життя після встановлення діагнозу у них становить від 60,7 до 82,7 місяців (від п’яти до майже семи років). У шести пацієнтів протягом понад п’яти років спостерігається ремісія захворювання. У чотирьох протягом п’яти з половиною-семи років відзначається не тільки ремісія, але і хороша якість життя. Один учасник, у якого ремісія гліобластоми також тривала понад п’ять років, помер від лейкемії.
Було встановлено, що у всіх восьми «довгожителів» пухлини містять хоча б п’ять антигенів, асоційованих із раковими стовбуровими клітинами, а у шести випадках представлено всі шість таких антигенів. «Результати свідчать про те, що прицільна атака на антигени, які експресуються раковими стовбуровими клітинами, є успішною стратегією при терапії гліобластоми, про що говорить тривала ремісія в учасників, в чиїх пухлинах представлені саме такі антигени», – підкреслив глава нейроонкологічної програми в Cochran Brain Tumor Center, професор неврології в Cedars-Sinai Сурасак Фуфаніч (Surasak Phuphanich).
Варто відзначити, що досі про успіхи в терапії гліобластоми повідомлялося тільки у зв’язку з експериментами на мишах. Так на початку листопада група фахівців із Північно-Західного університету (Чикаго) повідомила про те, що їй вдалося вимкнути ген, відповідальний за зростання і стійкість пухлини шляхом застосування розроблених авторами наночасток сферичної форми з золотими сердечниками, що доставляють в клітини мозку малі интерферируючі РНК, запрограмовані на зниження експресії онкогена.
За матеріалами Cedars-Sinai
Материал подготовила +Екатерина Свириденко
