Вакцинація: співпраця кожної людини для забезпечення спільного блага
Вакцинопрофілактика визнана одним з найуспішніших і економічно ефективних заходів з усіх існуючих на сьогодні в галузі суспільної охорони здоров’я. Втім важко знайти медичну тему, яка б породила серед населення стільки спекуляцій та суперечок. Розглянемо кілька розповсюджених міфів про доцільність вакцинації та її наслідки, а також з’ясуємо, в яких випадках вона справді протипоказана
МІФ 1: ВАКЦИНАЦІЯ БУЛА ПОТРІБНА 50 РОКІВ ТОМУ, А НАТЕПЕР ВСІ НЕБЕЗПЕЧНІ ХВОРОБИ ВИКОРЕНЕНІ АБО ДОБРЕ ЛІКУЮТЬСЯ
Дійсно, багато хвороб, в минулому поширених в розвинених країнах світу, наразі зустрічаються настільки рідко, що звичайні люди та навіть деякі лікарі можуть вірити, що їх взагалі більше не існує. Але це ілюзія. Єдине захворювання, якого людство офіційно позбулося завдяки вакцинації, — це натуральна віспа. Вакцинація забезпечила істотне зниження захворюваності низкою важких інфекційних хвороб, таких як правець, дифтерія, коклюш, кір, паротит, поліомієліт. Однак випадки цих захворювань досі реєструють у всьому світі.
Наприклад, 2015 р. в Іспанії від дифтерії помер 6-річний хлопчик, а в 2016 р. у Бельгії — 3-річна дівчинка. У 2000 р. було оголошено, що в США більше немає ендемічного кору, але у 2015 р. було зареєстровано спалах хвороби — загалом 159 випадків [1, 2].
Зростання числа людей, які відмовляються від вакцинації, може створювати проблеми для решти популяції, оскільки призводить до ослаблення так званого колективного імунітету. Останній завдяки зниженню ймовірності передачі збудників інфекцій від інших членів суспільства захищає вразливі категорії населення (наприклад, пацієнтів із імунодефіцитами), які не можуть зробити профілактичні щеплення.
МІФ 2: ВАКЦИНИ СПРИЧИНЯЮТЬ У ДІТЕЙ РОЗВИТОК АУТИЗМУ
В основі цього поширеного «аргументу» проти вакцинації лежить стаття Ендрю Уейкфілда і співавторів, опублікована в 1998 р. у журналі Lancet. У цій публікації на підставі восьми клінічних випадків було висловлено припущення щодо наявності асоціації між уведенням вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК) та аутизмом.
Стаття викликала побоювання щодо безпеки вакцин. Проте в ході розслідування в цій роботі були виявлені методологічні помилки та конфлікт інтересів. В результаті Lancet відкликав публікацію частково в 2004 р. та повністю — у 2010. А головний автор статті був позбавлений ліцензії на практичну медичну діяльність, оскільки його професійна поведінка була визнана несумлінною.
Читайте також: “Ефективне лікування туберкульозу: амбулаторне чи стаціонарне?”
Згодом на високому методологічному рівні були проведені кілька епідеміологічних досліджень. Опубліковано метааналіз даних п’яти когортних досліджень (які охоплювали більше 1 млн дітей) та п’яти досліджень типу «випадок-контроль» (9,9 тис. дітей), присвячених визначенню асоціації між вакцинами та розвитком аутизму або розладів аутичного спектра. Ніяких асоціацій між уведенням вакцини КПК та розвитком аутизму не було виявлено. Окремо вивчали вплив двох компонентів вакцин — тіомерсалу та ртуті, але й тут зв’язок з аутизмом був відсутній [1].
МІФ 3: ВАКЦИНИ МОЖУТЬ СПРИЧИНЯТИ АВТОІМУННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
При автоімунних захворюваннях порушується робота імунної системи, призводячи до того, що власні тканини організму починають сприйматися як чужорідні та пошкоджуватися. Причина автоімунних захворювань залишається нез’ясованою, але на даний момент відсутні переконливі докази існування зв’язку між вакцинами та автоімунними процесами. Більшість даних щодо зв’язку між вакцинами та автоімунними захворюваннями була отримана з описів окремих випадків, що вважається дуже низьким рівнем доказовості.
Великі епідеміологічні дослідження, які могли б надати переконливу клінічну інформацію з цього питання, поки не проводились. Нещодавно була висунута концепція щодо автоімунного/автозапального синдрому, зумовленого ад’ювантами (ASIA) — речовинами, які використовують для підвищення імуногенності вакцини. Але наразі синдром ASIA залишається радше теоретичною концепцією, ніж доведеним фактом.
Читайте також: Вирус краснухи: повышенная опасность для беременных!
Є клінічні дослідження, в яких порівнювали захворюваність автоімунними хворобами у групах вакцинованих та невакцинованих осіб. В жодному з них не було виявлено підвищення захворюваності будьяким автоімунним захворюванням після вакцинації [1].
Серйозні побічні ефекти вакцинації надзвичайно рідкісні, їх ретельно відстежують та розслідують. У людини існує значно вищий ризик розвитку серйозних наслідків через захворювання, яке може попередити вакцина, ніж від уведення самої вакцини
МІФ 4. ОДНОЧАСНЕ ВВЕДЕННЯ ДИТИНІ БІЛЬШЕ ОДНІЄЇ ВАКЦИНИ МОЖЕ ПІДВИЩИТИ РИЗИК РОЗВИТКУ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ТА ПЕРЕВАНТАЖУЄ ІМУННУ СИСТЕМУ
Згідно з науковими даними одночасне введення декількох вакцин не спричиняє несприятливих наслідків для імунної системи дитини. Діти щодня зазнають впливу кількох сотень сторонніх речовин, які зумовлюють імунну реакцію: купа антигенів надходить в організм з їжею, в порожнині рота і носа живуть численні бактерії, діти періодично хворіють на ОРВІ. Основними перевагами введення відразу кількох вакцин є скорочення числа відвідувань поліклініки, що економить час і гроші, зменшення кількості ін’єкцій, що береже дитину від зайвого стресу, а також зростання ймовірності того, що дітям будуть зроблені всі рекомендовані щеплення з дотриманням графіка [2].
Читайте також: Почему не стоит забывать о кори
В ЯКИХ ВИПАДКАХ ВАКЦИНАЦІЯ МОЖЕ ДІЙСНО ЗУМОВИТИ НЕБАЖАНІ НАСЛІДКИ?
Всі стани, при яких профілактичні щеплення можуть мати ризик для пацієнта, вказані в переліку протипоказань. Крім того, при уведенні конкретної вакцини слід взяти до уваги протипоказання, зазначені в інструкції з її застосування.
Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень [3]
| Вакцини | Протипоказання |
| Усі вакцини та анатоксини | Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичної реакції або токсичної еритеми Алергічна реакція на будь-який компонент вакцини, анатоксину Гостре захворювання або загострення хронічного захворювання Вроджені комбіновані імунодефіцити, первинна гіпогаммаглобулінемія Проведення імуносупресивної терапії |
| Усі живі вакцини | Вагітність Вроджені комбіновані імунодефіцити та злоякісні новоутворення ВІЛ-інфекція |
| Вакцина для профілактики туберкульозу (БЦЖ) | Маса тіла дитини менше 2500 г Ускладнення на попереднє введення вакцини (лімфаденіт, холодний абсцес, виразка шкіри більше 10 мм у діаметрі, келоїдний рубець, БЦЖ-остит, генералізована БЦЖ-інфекція) Тубінфікування та туберкульоз в анамнезі Дефекти системи фагоцитозу (хронічна гранульоматозна хвороба, дефіцит адгезії лейкоцитів) Генералізована БЦЖ-інфекція, БЦЖ-остит, виявлені в інших дітей у сім’ї |
| Оральна поліомієліт на вакцина (ОПВ) | Тяжкі форми гіпогаммаглобулінемії. Членам родин, де є особи з протипоказаннями до введення ОПВ |
| Вакцина проти кашлюку | Судоми в анамнезі (вакцинація проводиться анатоксином дифтерійно-правцевим або вакциною з ацелюлярним кашлюковим компонентом) |
| Жива вакцина проти кору, жива паротитна вакцина, вакцина проти краснухи або тривакцина (кір, паротит, краснуха) | Алергічні реакції на аміноглікозиди Анафілактичні реакції на яєчний білок Введення препаратів крові |
Читайте також: Чем опасен полиомиелит и есть ли шанс его полностью ликвидировать?
Дві основні причини зробити щеплення — це захиститися самим та захистити людей навколо. Успішні програми вакцинації, як і успішні суспільства, спираються на співпрацю кожної людини в забезпеченні спільного блага. Не слід розраховувати, що поширення хвороби буде зупинено іншими людьми; кожен повинен докласти до цього зусиль.
Література
- Falagas ME, Vatheia GK. Five Vaccine Myths Debunked // Medscape, December 27, 2016
- Ложные идеи о вакцинации // ВОЗ, март 2016г
- Наказ МОЗ від 11 серпня 2014 року № 551 «Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень»
“Фармацевт Практик” #10′ 2017
