Вчені радять відмовитися від індексу маси тіла
Двоє фахівців із проблем ожиріння, діабету і порушень метаболізму з Пенсільванського університету запропонували медичному співтовариству припинити використовувати індекс маси тіла (ІМТ) в якості універсального показника здоров’я особистості. У статті, опублікованій у журналі Science, Рексфорд Ахіма (Rexford Ahima) і Мітчелл Лазар (Mitchell Lazar) запевняють, що слід піти на такий крок, враховуючи результати останніх наукових досліджень.
ІМТ, розроблений бельгійським соціологом, математиком і статистиком Адольфом Кетеле у середині 19 століття, розраховується шляхом ділення маси тіла у кілограмах на квадрат зросту в метрах і дозволяє оцінити ступінь відповідності цих двох показників один одному. Уважається, що ІМТ вище 30 свідчить про ожиріння, що призводить до підвищення ризику серцево-судинних захворювань, діабету другого типу і деяких видів раку.
Проте результати недавніх наукових досліджень свідчать, що ожиріння і хвороби не є синонімами: серед огрядних досить багато цілком здорових людей, а низька вага не завжди корисна для здоров’я.
Згідно з даними двох досліджень, опублікованих у вересні 2012 року в European Heart Journal, серед людей із дуже високим ІМТ за різними оцінками від 10 до 35 відсотків мають нормальний обмін речовин. До того ж у таких товстунів на 38 відсотків знижений ризик передчасної смерті й на 50 відсотків знижений ризик розвитку серцево-судинних або онкологічних захворювань у порівнянні з людьми, у яких високий ІМТ поєднується з метаболічними порушеннями. У той же час, серед учасників дослідження з нормальним ІМТ було виявлено близько восьми відсотків людей із порушеннями метаболізму, які призводять до захворювань, що зазвичай асоціюються з ожирінням.
Крім того, вченими було науково підтверджено існування такого феномена, як «парадокс ожиріння» – товсті люди рідше помирають від захворювань серця у порівнянні з пацієнтами, які мають нормальну вагу або нижче норми. Масштабне дослідження показало, що найбільший ризик смерті від хвороб серця у пацієнтів із ІМТ нижчим від 18,5 – у них цей ризик втричі вищий, ніж у людей із надмірною масою тіла та ожирінням (ІМТ 26,5 – 35).
Зважаючи на ці дані, Ахіма і Лазар припускають, що ІМТ не є коректним мірилом рівня здоров’я людини у кожному конкретному випадку, незважаючи на його простоту і доступність. Ендокринологи вважають, що основним недоліком цього методу є те, що при розрахунку не береться до уваги безліч комплексних факторів, які впливають на підсумкові показники здоров’я людини, такі як локалізація жирових відкладень (абдомінальний жир вважається небезпечнішим за сідничний), співвідношення жирових відкладень і м’язової маси, вік, расова приналежність, стать, спадковість і таке інше.
Ахіма і Лазар наголошують, що назріла нагальна необхідність у розробці точніших методів оцінки стану здоров’я, які дадуть можливість лікарям відрізнити порівняно огрядних, але відносно здорових пацієнтів від тих, хто перебуває в групі ризику.
За матеріалами журналу “Science”
Материал подготовила +Екатерина Свириденко
