Щоб людям літнього віку бути здоровими
Вітаміни та мікроелементи конче потрібні організму людини будь-якого віку, але у кожної з вікових груп існують свої особливості, які лікар має брати до уваги під час лікування та профілактики захворювань у пацієнтів конкретного віку. У чому ж полягають особливості забезпечення мікронутрієнтами організму пацієнтів похилого та старечого віку?
Увага, «зворотний зв’язок»!
Недостатня забезпеченість організму вітамінами характерна для більшості людей похилого та старечого віку, яких лише умовно можна вважати здоровими, й вона поглиблюється за наявності будь-яких захворювань, але, перш за все, травного тракту, печінки та нирок, які характеризуються порушенням всмоктування і утилізації вітамінів. Застосування антимікробних препаратів, різні обмеження, дієти, хірургічні втручання, стресові ситуації — все це робить додатковий внесок у поглиблення вітамінного «голоду». В свою чергу зростаючий дефіцит вітамінів, порушуючи обмін речовин, чинить негативний вплив на перебіг різних захворювань, створюючи своєрідний «зворотний зв’язок».
Відомо, що вітаміни, за виключенням жиророзчинних вітамінів А, D, Е та невеликої кількості вітаміну В12, не синтезуються в організмі — вони надходять до нього з їжею. Організм людини не здатний створювати «запаси» вітамінів на тривалий термін, тому має отримувати їх регулярно в обсязі, що забезпечує добову фізіологічну потребу.
Навіть ідеальний раціон, що складається з високоякісних продуктів, не може повністю задовольнити фізіологічні потреби літніх людей у вітамінах. Однак у сучасних продуктах харчування, що піддавали технологічній обробці, через вплив температури та інших чинників залишається тільки незначний від вихідного відсоток вітамінів. На жаль, саме такі продукти мають у раціоні людей старших вікових груп левову частку, й тому нездатні забезпечити потребу вітамінів в організмі. Зрозуміло, що особливо гострою ця проблема стає у зимовий період, коли у раціоні зменшується кількість свіжих фруктів та городини.
В Україні до дії цих чинників, що є спільними для всіх економічно розвинених країн, додаються ще й інші обставини, зумовлені нашими національними особливостями та соціально-економічними умовами. За цих причин раціон літньої людини, який є достатнім для поповнення його помірних енергетичних витрат, не може забезпечити організм необхідною кількістю вітамінів та мінеральних речовин, потреба в яких не лише не знизилася, а навпаки, суттєво зросла, враховуючи їхню захисну роль за умов стресу й впливу екологічно несприятливих чинників [1].
Небезпечні дефіцити
Відомо, що найчастіше літнім людям не вистачає вітаміну С. Потреба організму у цьому антиоксиданті, з розрахунку на одиницю маси тіла, є вищою, ніж в осіб середнього віку [2]. Дефіцит вітамінів-антиоксидантів, таких як аскорбінова кислота, токофероли та каротиноїди, є одним з чинників, що підвищує ризик серцево-судинних та онкологічних захворювань. Крім того, аскорбінова кислота абсолютно необхідна для нормального здійснення репаративних процесів й захисних властивостей легеневого сурфактанта, в якому концентрація аскорбінової кислоти в нормі є на три порядки вищою за таку в плазмі крові [3].
Читайте також: П’ять міфів про старість (рос.)
Атрофічний гастрит, який часто розвивається у літніх людей, є причиною недостатності вітамінів В2, В6, В12, РР та аскорбінової кислоти, яка спостерігається у людей старших вікових груп й зумовлює зниження активності багатьох ферментних систем організму та розвиток обмінних порушень. Також дефіцит вітамінів групи В, РР й особливо фолієвої кислоти перш за все спричиняє розвиток й прогресування анемії у людей літнього та похилого віку.
Вітаміни В3 та В6 є функціональними компонентами ферментів, які беруть участь в енергетичному метаболізмі з їжі й у даному випадку взаємодіють між собою опосередковано, не впливаючи на ефективність одне одного.
Слід зазначити, що всмоктування вітаміну В12 суттєво зменшується з віком людини. Потреба у вітаміні В2 у літніх людей є значно нижчою, ніж в осіб молодого віку [3].
Що стосується такого антиоксиданта, як бета-каротин, то важко переоцінити його значення для літніх людей, які мешкають у неблагополучному екологічному середовищі. Його нестача може відгукнутися багатьма небезпечними наслідками, а саме: погіршенням зору, загостренням гастриту, захворюваннями дванадцятипалої кишки, пригніченням функції імунної системи. Часто-густо у людей літнього та похилого віку взагалі спостерігається дефіцит мікронутрієнтів, тобто не тільки вітамінів, але й таких макро- та мікроелементів, як кальцій, залізо, селен, йод тощо [4].
Незважаючи на те що вітамінно-мінеральні комплекси належать до безрецептурних профілактичних засобів, їхній вибір та терміни прийому слід узгодити з лікарем, насамперед у тих випадках, коли людина приймає ліки, щоб така профілактика була більш ефективною та безпечною
Складні «взаємостосунки»
Між мікронутрієнтами, які мають однакові механізми засвоєння й конкурують за рецептор, на етапах всмоктування й транспортування неминуче виникають певні «взаємостосунки». Відомо, наприклад, що кальцій негативно впливає на поглинання заліза у разі їх спільного застосування, але запобігти такому впливу можна, створивши інтервал у 4 год між прийомом цих препаратів [5]. А от під час прийому препарату заліза слід утримуватися від вживання будь-яких продуктів харчування з високим вмістом кальцію. Крім того, кальцій пригнічує засвоєння цинку [6]. Хром взаємодіє із залізом при зв’язуванні з трансферринами (білками плазми крові, які здійснюють транспорт іонів заліза) й, відповідно, може порушувати метаболізм заліза та його накопичення [7].
Взаємний антагонізм виявляють мідь та цинк, надлишок одного з них у їжі призводить до пригнічення засвоєння іншого, але вміст елементів, необхідний для прояву такої взаємодії, має бути значно вищим за той, який є у звичайному раціоні [8].
Читайте також: Активне довголіття = правильне харчування
Встановлено, що залізо та цинк втручаються у процеси засвоювання кожного з них, хоча механізм такої антагоністичної дії досі залишається нез’ясованим [9]. Також визначено, що у достатньо великій кількості залізо з вітаміном С пригнічують засвоєння міді [10].
Марганець знижує ефективність засвоєння заліза на 40%, хоча його ефект може змінюватися залежно від наявності інших нутрієнтів та форми заліза [11].
Однак часто-густо вітаміни та мінерали не конкурують між собою, а діють «злагоджено» й позитивно впливають на процеси засвоєння. Так, наприклад, вітамін С, взаємодіючи із залізом, підвищує ефективність його засвоєння при спільному прийомі [12]; вітамін А може опосередковано сприяти засвоєнню заліза, попереджуючи його інгібування фітатом [12]; вітаміни А та D можуть зменшувати токсичність одне одного, як вважають, за рахунок взаємної антагоністичної взаємодії [13]; вітамін Е при одночасному застосуванні з вітаміном А у високих дозах (500 мг Е та 60 мг А) може підвищувати засвоєння вітаміну А й знижувати його токсичність [14]. Ці та подібні факти взаємодії ставлять питання про доцільність одночасного прийому всіх необхідних елементів в одній таблетці. Розподіл добової дози необхідних організму елементів на кілька таблеток, їх прийом протягом доби з дотриманням певного інтервалу дозволить уникнути небажаної взаємодії й посилити сприятливі ефекти препаратів.
Це лише частина прикладів тих складних відносин між мікронутрієнтами, що можуть відбуватися в організмі людини. Картина ще більше ускладнюється, коли людина приймає ліки, які теж можуть взаємодіяти з мікронутрієнтами, з одного боку, порушуючи їхнє всмоктування, утилізацію або підвищуючи їхню екскрецію, а з іншого — втрачаючи власну лікувальну активність.
Нині фармацевтична промисловість виробляє вітамінно-мінеральні комплекси, так звані мультивітаміни, призначені для забезпечення організму людини вітамінами, мікроелементами та іншими поживними елементами. Ці препарати розроблено з максимальним урахуванням можливих як негативних, так і позитивних взаємодій, про які йшлося вище. Їх випускають у формі таблеток, капсул, пастили, порошку, рідини та ін’єкційних розчинів. Сучасні вітамінно-мінеральні комплекси створюються за спеціальними технологіями й з урахуванням особливостей віку, статі й діяльності людини. Випускають мультивітаміни не лише для літніх людей, але й окремо для вагітних, дітей, спортсменів, чоловіків і жінок.
Для відновлення потреб організму
Таким чином, на думку спеціалістів, лікування будь-якої літньої людини має супроводжуватися усуненням існуючого полівітамінного дефіциту й підтриманням оптимальної вітамінної забезпеченості організму шляхом включення до комплексної терапії полівітамінних препаратів або продуктів лікувально-профілактичного харчування, додатково збагачених цими незамінними харчовими речовинами.
Особливу увагу слід приділяти харчуванню літніх людей у період відновлення організму після захворювань, коли також необхідно застосовувати вітамінно-мінеральні комплекси, призначені саме для даного контингенту, тобто містити всі необхідні вітаміни та мінерали у кількостях, що не перевищують рекомендовані рівні споживання для літніх людей, адже надлишок вітамінів у організмі, так само як і їхня недостатність, може завдати серйозної шкоди здоров’ю людини. Тому, незважаючи на те, що вітамінно-мінеральні комплекси належать до безрецептурних профілактичних засобів, їхній вибір та терміни прийому слід узгодити з лікарем, насамперед у тих випадках, коли людина приймає ліки, щоб така профілактика була більш ефективною та безпечною.
Підготував Руслан Примак,
канд. хім. наук
Список літератури знаходиться в редакції
“Фармацевт Практик” #10′ 2020
