Волошка синя: у багатьох іпостасях
Незважаючи на те, що волошка синя є бур’яном й засмічує поля жита та пшениці, її люблять і шанують у багатьох країнах світу, зокрема в Україні, де волошку вважають не просто красивою квіткою, що милує око, але й символом душевної краси нашого народу. Не слід забувати, що вона належить до лікарських рослин, й донині не втратила свого значення як в офіційній, так і в народній медицині
Символіка, й не лише старовинна
Історики стверджують, що волошка синя була символом життя та достатку ще для стародавніх єгиптян саме як супутник зернових культур, а також через подібність кольору її квіток до священного «єгипетського лотоса» (лат. Nymphaea coerulea). Зображення квіток волошки знаходять на залишках стін та підлог будинків, споруджених ще за 1300 р. до н.е. Найперша згадка про цю рослину в письмових джерелах, певно, належить працям римлянина Плінія Старшого (37–79 рр. н.е.) [1].
Наукова назва волошки синьої — Centaurea cyanus надана Карлом Ліннеєм й поєднує її античну назву Cyanus (синій) та міф про кентавра (центавра) Харона, наставника Ахіллеса. Останнього було випадково поранено отруйною стрілою, але Хірон вилікував його з допомогою волошки. Джерелом же отрути на стрілі була Гідра, яка у грецькій міфології являла собою величезну отруйну водяну змію, але іноді й гігантського слимака. У християнській символіці слимаки асоціювалися з дияволом, а волошка, як захист від диявола — з Дівою Марією і Христом.
Згідно з грецькими легендами Харон перевозив померлих до загробного царства на човні, що був вистелений волошками, оскільки вважалося, що вони заспокоювали душу.
Зображення волошки нерідко можна зустріти й на картинах великих майстрів Середньовіччя, а також на фресках у християнських храмах. Квітки цієї рослини використовували як символ ніжності, відданості та надійності. У такій якості вони прикрашали предмети одягу персонажів картин художників Ренесансу, як, наприклад, на відомому полотні Сандро Ботічеллі «Народження Венери».
Волошка відома й як символ влади й величності, про що свідчить декоративна тканина «Зелений наряд рук імператора Карла V» — елемент парадного одягу глави Священної Римської імперії. На ній двоголовий орел — атрибут династії Габсбургів, й герб, оточений різними рослинами, серед яких виділяється волошка. Ця рослина дуже подобалася німецькому кайзеру Вільгельму І, що стимулювало її культивування в садах й виведення декоративних сортів [1].
У наші часи волошка прикрашає герб Республіки Білорусь, вінок з волошок зображено на державному гербі Швеції. З 1968 р. ця рослина є національною квіткою Естонії. Для бельгійців волошка є символом свободи (гірники під час страйків приколювали волошку до свого одягу).
«Від злих духів та всіляких напастей»
Волошки мають ще й іншу назву — «васильки», яка, згідно з легендою, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали, після чого він перетворився на квітку, названу його іменем, що символізує ніжну і тонку душевну красу, праведність і святість, душевну чистоту, скромність і привітність. Вважають, що васильки, або волошки, мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса.
Вінки з цих рослин, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають волошки для молодих: пучком з них кроплять наречених на весіллі; настоєм з волошок окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата умиваються — і їхня краса стає недоступною злим чарам.
Український колорит
Національною святинею в українців є вишиванка, оскільки вона символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь — зв’язок, що не переривається віками. Її передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Вона є символом здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові та вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому — кожному вручали вишиту сорочку з візерунком відповідної символіки.
Здавна вважають, що вишиванка — це й оберіг людини від лихого ока та злих духів.
Читайте також: Чарівна травнева лісова красуня – конвалія
У кожної квітки, зображеній на вишиванці, була своя роль: оберегова, значеннєва чи сакральна. Багато які з цих елементів «перекочували» й на сучасні жіночі вишиванки. Зокрема, волошки — символ сталості та вірності, тому на жіночій вишиванці вони символізують душевну красу, праведність, святість, душевну чистоту та скромність.
У деяких селищах Карпат досі існує звичай розміщувати квіти волошок за іконами та прикрашати ними хрести, а освяченні віночки з волошки надягати на голови померлим дівчатам та класти в труну.
Не забули про волошки й наші поети та композитори, створивши безліч пісень, де очі коханих порівнюють з цими квітами, і це не дивно, адже саме таке порівняння символізує чистоту й міцність почуттів. Серед цих музичних творів особливої популярності набули «Очі волошкові», «Пісня з полонини», «Покохай мене, гуцулко» та багато інших.
Цілющі властивості
Квітки волошки синьої мають багатий хімічний склад, до якого входять: глікозидиціанарин, центаурин і цикорин; антоціани пеларгонін і ціанідин; флаваноїди лютеолін, астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин; барвник ціанін, сапоніни, смолисті й пектинові речовини, алкалоїди, аскорбінова кислота, каротин та мінеральні солі.
Препарати на основі рослини мають сечогінні, протизапальні, дезінфекційні й жовчогінні властивості, поліпшують функції травлення. Вони ефективні при захворюваннях нирок і сечових шляхів (нирковокам’яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних шляхів, при кон’юнктивіті, блефариті та гемералопії [2].
У народній медицині, окрім цього, волошку синю використовують при набряках і жовтяниці та як жарознижуючий засіб при застуді. Настої і лосьйони з кошиків волошки синьої широко застосовують у дерматології й косметиці.
Читайте також: Секреты черной редьки
Оскільки до складу цієї рослини входять активні сполуки, що містять ціанові компоненти, існують і певні обмеження щодо її застосування. Зокрема, вона протипоказана в період вагітності та годування груддю, а в інших випадках при виборі дозування необхідно проконсультуватися з лікарем.
А от ефект від лікування волошками поганого настрою майже гарантовано, якщо чоловік подарує своїй коханій букетик цих квітів, жінка надягне вишиванку з волошками, а також якщо прослухати хоча б одну з пісень про волошкові очі.
Підготував Руслан Примак, канд. хім. наук
Список літератури знаходиться в редакції
“Фармацевт Практик” #6′ 2019
