Як монахи за аптеки конкурували

З історії перших аптек Правобережної України

У правобережних містах у межах Речі Посполитої приватні аптеки з’являються знову лише в другій половині XVIII ст. Перша спроба відкрити в Кам’янці-Подільському приватну аптеку належить до 1750 р. Однак у місті тоді ще не склалися належні економічні передумови для існування аптеки, а тому одержання королівського привілею не призвело до відкриття аптечного закладу.

Втім, першу приватну аптеку тут відкрив не аптекар, а хімік Павло Ленкевич. Прибувши сюди на початку 80-х років, доктор Фокельман застав цю аптеку в жалюгідному стані. Він викликав досвідченого аптекаря Фаренгольця, який купив заклад у Ленкевича та багато років утримував його в порядку. Сам же Фокельман 1789 р. одержав привілей на відкриття в Кам’янці-Подільському гарнізонної аптеки. Наступного року привілей на відкриття у місті другої приватної аптеки виборов Григор Чайковський, але він не був аптекарем і не зміг  використати свого привілею.

У другій половині XVIII ст. велику активність у відкритті аптек почали виявляти католицькі монастирі, бо для них аптеки були не тільки прибутковими підприємствами, але й засобом здобуття прихильності простих людей.

На Волині приблизно з 60-х років існували аптеки при Кременецькій та Луцькій єзуїтських колегіях. Аптека кременецьких єзуїтів була великим підприємством, яке давало гарні прибутки, оскільки після скасування ордену єзуїтів її купив 1775 р. за 3156 польських злотих відставний польський офіцер Станіслав Позварх. Управителем кременецької аптеки у той час був аптекар Варфоломій Менцінський. Традиційно вона розташовувалася у будинку колишньої єзуїтської колегії, але належала у 80-х роках католицькій єпископській кафедрі.

З кінця XVIII ст. правобережні аптеки дають такий прибуток, що конкуренція виникає навіть між аптеками католицьких монастирів. До прикладу, луцькі базиліани одержали 1786 р. привілей на відкриття в Луцьку аптеки, хоча там продовжувала діяти колишня єзуїтська аптека.

Тоді ж на північно-західному Правобережжі на підставі королівських привілеїв відкрилося чимало нових аптек. Так, у Володимирі-Волинському в 1786 р. аптеку створила базиліанська колегія; у Ярмолинцях у 1790 р. – монастир бернардинців; у Вишневці – аптекар Фішер.

На Правобережжі у всіх католицьких, базиліанських та православних монастирях існували домові аптеки для обслуговування хворих монахів. Скажімо, вінницькі капуцини відвідували хворих та безплатно давали їм ліки. У братському корпусі уніатського монастиря в Почаєві містилася аптека та дві келії для недужих ченців. Чимала аптека та лікарня були також у Мотронинському православному монастирі на Чигиринщині. Як виявляє скарга ігумена цього монастиря (1768 р.), під час нападу на монастир польські шляхтичі-конфедерати «поймали … лекара монастирського Іоанна … аптеку монастирскую поруйнували, где в аптеці причинено урону более трехсот рублей…»

Підготувала Лариса Дедишина

Фото Ігор Садовий